Перейти до вмісту

Іцхак Альфасі

Матеріал з Хабадпедії
Іцхак Альфасі
Рабин синагоги «Комемійут Аврагам» у Тель-Авіві
Основна інформація
Дата народження10 тішрея 5690 (13 вересня 1929)
Місце народженняТель-Авів-Яффо
Дата смерті14 елула 5786 (27 серпня 2026)
Місце похованняКладовище Кір'ят-Шауль[В]
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняТель-Авів
Рід діяльностіісторик, викладач університету, юдаїст[В]
Посадарабин синагоги «Комеміют Аврагам» у Тель-Авіві, лектор Університету Бар-Ілан і коледжу «Га-Шахар», редактор листка «Шабат бе-шабато» та журналу «Бі-нтівей хесед ве-емет»
Сім'я
БатькоІсраель Альфасі
МатиБела-Хава
ДружинаАдіна з родини Менахема-Ашера Бертлера
Нагороди
Премія імені рава Кука за літературу з Тори (5764)
почесний громадянин Тель-Авіва
Медіафайли у Вікісховищі

Доктор Іцхак Альфасі (10 тішрея 5690, 13 вересня 1929 – 14 елула 5786, 27 серпня 2026) був рабином синагоги «Комеміют Аврагам» у Тель-Авіві, який займався як історик і дослідник історії хасидського руху. Видав близько ста книг, присвячених різним династіям адморів Польщі, Литви та Угорщини та історії єврейського заселення Землі Ізраїлю. Його дослідницькі праці в цій галузі принесли йому звання «дослідник хасидизму».

Біографія

Народився в Тель-Авіві 9 тішрея 5690 (13 жовтня 1929) у родині хасидів Гур, у батьків Бели-Хави та Ісраеля Альфасі, які були серед піонерів тель-авівської промисловості.

У 5716 році (1955/1956) одружився зі своєю дружиною Адіною з родини Менахема-Ашера Бертлера, одного з видатних вижницьких хасидів, який був серед засновників Кір'ят-Вижниця в Бней-Браку, і оселився в Тель-Авіві по сусідству з домом своїх батьків.

Удосконалившись у дослідженні історії хасидського руху[1], був прийнятий лектором до Університету Бар-Ілан і до коледжу «Га-Шахар». Після відходу з життя рава Шломо Горена почав служити замість нього рабином синагоги «Комеміют Аврагам».

У 5764 році (2003/2004) отримав Премію імені рава Кука за літературу з Тори, а також звання почесного громадянина міста Тель-Авів.

Його літературна діяльність

Протягом років був редактором листка «Шабат бе-шабато» інституту «Цомет» і журналу хевра кадіша Тель-Авіва «Бі-нтівей хесед ве-емет».

Його перша книга з історії хасидизму вийшла друком у Тель-Авіві в 5712 році (1951/1952) і була присвячена життю та вченню рабі Менахема-Мендла з Коцька, за нею з'явилися численні книги про видатних особистостей хасидського руху, таких як рабі Нахман із Брацлава (видавництво «Нецах», 5713), адмор із Гур, автор «Хідушей га-Рім», та інші.

У 5725 році (1964/1965) видав перше видання енциклопедії вчення хасидизму, у якій зібрав у стислому вигляді життєписи Бааль-Шем-Това, його учнів і продовжувачів їхнього шляху, аж до нашого покоління. Протягом років видав додаткові видання енциклопедії, останнє з яких назвав «Тракліней га-хасидут» (вийшло друком у 5773 році (2012/2013)), до якого включив сотні рідкісних фотографій, виявлених ним у ході його багаторічної дослідницької роботи.

Усі свої книги він написав від руки без сторонньої допомоги і в ході своєї роботи удостоївся престижних премій за свої дослідження.

Зв'язки з Хабадом

Рав Альфасі отримує книгу «Академія зустрічає Мошіаха» від автора, таміма Гая Кантора (5773)

Протягом усіх років підтримував тісні зв'язки з Ребе, надсилав свої праці до бібліотеки і навіть удостоївся двічі ввійти на єхідут до особистого кабінету Ребе.

Кілька разів удостоївся того, що Ребе писав зауваження та виправлення до того, що він написав у виданих ним книгах.

У листі від 5718 року (1957/1958) Ребе пише йому: «Із задоволенням отримав його листа, а також книгу «Га-Саба га-кадош», а також брошуру «Маханаїм», у якій з'явилася його стаття про алію хасидів до Землі Ізраїлю і про алію Хабаду. І велика подяка за його увагу надіслати їх мені. І напевно надішле й решту своїх книг до моєї бібліотеки на користь багатьом.

І хай буде воля, щоб він використав свої обдарування, якими наділило його Вище Провидіння, для поширення справ хасидуту, його вчення і його способу життя в широких і дедалі ширших колах. І хоча, безсумнівно, поширення юдаїзму загалом необхідне, і адже воно слугує основою і тлом для поширення справ хасидуту, але відома особлива важливість заповіді, яку неможливо виконати через інших (див. Моед катан 9, кінець сторони а, і там само), бо заповіді взагалі не зрівняються з одним словом зі слів Тори, а заповідь, яку неможливо виконати через інших, схиляє шальку терезів до краю, так що відсуває вивчення Тори. І тому справа поширення хасидуту, у якій мало фахівців, належить до категорії заповіді, яку неможливо виконати через інших, і для кожного, хто наділений у цьому особливим обдаруванням, вона передує також його роботі з поширення юдаїзму загалом. Понад те, заповідь тягне за собою заповідь, і неможливо синові Ізраїлю сприйняти справи хасидуту без того, щоб це зрештою не стало переворотом у його світі та способі життя в тому, що стосується юдаїзму і його справ і Тори істини та її заповідей[2].

У 5739 році (1978/1979) написав Ребе спільний лист разом зі своїми учнями з кафедри хасидизму в Університеті Бар-Ілан і на чолі його написав «Доктор Іцхак Альфасі». Ребе викреслив звання «доктор» і написав замість нього «рав»[3]. Невдовзі після цього Альфасі отримав, не просячи про це, сміху на викладання.

У 5769 році (2008/2009) видав свою книгу «Га-меірім ла-арец», що оглядає життєписи адморів Хабаду.

Висловлювання визнання про Ребе

  • «Я кажу ясно: Ребе — єдина у своєму роді постать у всій єврейській історії!»[4].
  • «Найбільший з тих, хто освячує Ім'я Всевишнього в нашому поколінні, в кожному місці, із самопожертвою, вищої за яку немає»[5].
  • «Кожен, хто приходив в оточення нашого Ребе, зблизька чи здалека, був полонений чарівністю його чистої та вражаючої особистості»[5].
  • «Його неможливо визначити людськими поняттями, а лише образом „вартовий і святий, що зійшов з небес“, образом єдиним у своєму роді, вищим і поза межами людського розуміння»[5].
  • «Коли я прийшов на „єхідут“, Ребе дивовижним чином знав усі мої справи „в самій глибині моїй“...»[5].

Його праці

Його численні книги отримали світовий резонанс, і вони охоплюють понад сто найменувань. Нижче частковий список його основних праць:

  • «Га-меірім ла-арец» — історія семи адморів хасидизму Хабад, Кфар-Хабад, 5769.
  • «Тракліней га-хасидут» — велика енциклопедія з історії хасидського руху (2 томи), 5773.
  • «Огев Ісраель» з Апти — історія і життя Аврагама-Єгошуа-Гешеля з Апти.
  • «Хасидизм у Румунії», видавництво «Сгула».
  • «Хасидська розповідь і діяння» — вислови та хасидські історії від Бааль-Шем-Това, його учнів і продовжувачів його шляху, видавництво «Талпіот».
  • «Царство мудрості» — історія дому Ропшиці-Дзикув, видавництво «Кармель».
  • «Толдот Яаков Йосеф» — про рабі Яакова-Йосефа га-Когена з Полонного та його нащадків, видавництво інституту «Талпіот».
  • «Торат га-хасидут» — історія, слова Тори і думка тисячі шестисот особистостей хасидизму, видавництво «Мосад га-Рав Кук».
  • «Тіферет ше-бе-малхут» — дім Косів-Вижниць, видавництво «Аріель».
  • «Тіферет ше-бе-тіферет» — історія хасидизму Гур у його поколіннях, видавництво «Синай».

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Його докторська дисертація мала назву «Хасидизм і національне пробудження».
  2. ^ «Ігрот кодеш», т. 17, лист 6186.
  3. ^ «Тракліней га-хасидут» автора Іцхака Альфасі, у статті, присвяченій життю Ребе.
  4. ^ На щорічному святкуванні з нагоди 108-річчя від дня народження Ребе.
  5. ^ 1 2 3 4 З оцінної статті про Ребе.
Іцхак Альфасі згадується ще в 22 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5328163500

Повідомити про помилку на цій сторінці