Перейти до вмісту

Здатність до образного уявлення

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.

Здатність до образного уявлення — особливе чуття, наділена яким людина може жваво уявити перед своїми очима певну подію чи картину і так засвоїти її внутрішньо й дійти внаслідок цього до переживання.

У ширшому сенсі чуття образного уявлення існує в трьох одіяннях душі — думці, мовленні і дії. Чуття образного уявлення в думці — це здатність уявляти перед своїми очима різні речі; чуття образного уявлення в мовленні — це здатність говорити й розповідати про щось так, що це постане живим перед очима слухача. Зображення в дії — це фізичний акт малювання. Фізичне чуття зображення називається «талантом».

Ребе Раяц висловився, що «образне уявлення — одне з найпіднесеніших чуттів, і тому, хто має цей дар, легше зрозуміти навіть найабстрактніше осягнення»[1].

Суть

Чуття образного уявлення, як сказано, поділяється на три одіяння душі: думку, мовлення і дію. Образне уявлення в думці — найкраще з них, і воно здатне «поставити людину на висоту, дивовижну у своєму роді. І чим більше заглибить вона свій розум у мисленне уявлення, тим більше й більше прилипне до уявлюваного, доки не дійде до переживання». Чуття образного уявлення робить предмет, про який розмірковує людина, живим, і тому, коли уява й думка поєднуються в такий спосіб, вона може дійти до справжнього переживання.

Чуття образного уявлення в мовленні — це здатність говорити й розповідати про якусь подію чи справу так, що вона стає живою перед очима слухачів. За такого чуття образного уявлення в мовленні справа не залишається лише в того, хто має це чуття, а передається й тим, хто слухає.

Ребе Раяц свідчив, що його батько, Ребе Рашаб, мав дивовижне чуття образного уявлення навіть у мовленні[2].

В одіянні дії зображення менше підпадає під визначення «чуття», а більше — під визначення «таланту». Якщо художник, який малює фізичну картину, талановитіший, картина буде «живою», так що той, хто дивиться на картину, зможе дійти від неї до переживання. Ребе Рашаб розповідав, як одного разу відвідав виставку картин і побачив там кілька картин, які були справді «живими», і це привело його до переживання й справило на нього сильне враження, так що йому довелося сісти на стілець[1].

Ребе Цемах Цедек сказав, що той, хто має чуття образного уявлення, може з більшою легкістю дійти до тшуви[3].

Ребе Раяц розповідав, що ще з раннього дитинства почав уявляти у своїй думці речі та історії, які чув і бачив, «так що є кілька речей, які я пам'ятаю, але не знаю, чи бачив я це сам, чи це те, що я уявив собі з почутого». Так він чинив за повелінням свого батька, Ребе Рашаба, ще коли Ребе був у віці 3 років, який навіть сказав йому, що чуття образного уявлення «врятувало його»[4].

У «Решимат га-маасар» Ребе Раяц розповідає про те, що, перебуваючи в ув'язненні, він користувався чуттям образного уявлення і так зміцнювався у вірі та уповуванні на Всевишнього, і так уявляв у своїй думці ув'язнення Алтер Ребе, і завершує: «Яка ж міцна думка й чуття образного уявлення, що ставлять людину в уявне становище як у досконалу істину, і в ту годину вона вся піднесена над смітником матеріального й речового, очі її зайняті, думки її танцюють, ніби вона піднімається й видирається в житті душі й нешами. А її хвора плоть їй огидна[5].

Ребе Раяц завжди спонукав хасидів уявляти у своїй думці й «переживати наново» єхідут, якого вони удостоїлися, і навіть висловився: «У хасидів, носіїв служіння, усякий спогад — це теперішнє[6].

Ребе якось говорив про вихід у шліхут, який має бути справді на ділі, а не обмежуватися фантазіями й думками, і з цієї нагоди згадав про чуття образного уявлення[7]:

«Він може сидіти у своїх чотирьох ліктях і думати про свій зв'язок із Ребе та про свою готовність іти із самопожертвою виконувати шліхут Ребе, а для повноти справи додасть і уявить собі всі подробиці поїздки: тут він не може дістати халав Ісраель, тут його не приймають привітно, а тут насміхаються з вигляду єшиботника з бородою і пейсами тощо, — і тоді він завершить „поїздку“ (у мисленному уявленні) за дуже короткий час, пів години чи годину — залежно від якості чуття образного уявлення,

[І тут два варіанти: у кого чуття образного уявлення краще — зробить це за пів години; або навпаки, у кого чуття образного уявлення краще — заглибиться й зануриться в мисленне уявлення на цілу годину, а в кого чуття образного уявлення розвинене найвищою мірою («ер от гор а гутн хуш га-ціюр») — заглибиться й зануриться в мисленне уявлення, доки не знепритомніє...],

Але щоб отримати „товар“ — необхідно поїхати й виконати шліхут на ділі!»

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці