Перейти до вмісту

Зельда Мішковська (Шнеєрсон)

Матеріал з Хабадпедії
Зельда Мішковська
Основна інформація
Відомий як«поетеса Зельда»
Дата народження26 сівана 5674 (20 червня 1914)
Дата смерті28 нісана 5744 (30 квітня 1984)
Місце похованняОливкова гора
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняЄрусалим, Хайфа, Тель-Авів
Рід діяльностіпоет, педагог, письменник[В]
Освіташкола для дівчат «Шпіцер», семінар для дівчат «Мізрахі» в Мусрарі, академія «Бецалель»
УчителіХаїм Гліксберг
Сім'я
БатькоШалом-Шломо Шнеєрсон
МатиРахель Шнеєрсон, Рахель Шнеєрсон
ЧоловікХаїм-Ар'є Мішковський
Родовід
Нагороди
літературна премія імені Бялика[В]
Премія прем'єр-міністра Ізраїлю за найкращий літературний твір івритом[В]
Премія Бреннера[В]
Медіафайли у Вікісховищі

Шейна-Зельда Шнеєрсон-Мішковська (відома як «поетеса Зельда») (26 сивана 5674 (20 червня 1914) — 28 нісана 5744 (30 квітня 1984)) була двоюрідною сестрою Ребе, донькою свого батька, рава Шалома-Шломо Шнеєрсона, брата рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона (батька Ребе), і своєї матері Рахелі Шнеєрсон, доньки рава Давида-Цві Хена (Радаца).

Була відомою поетесою. Її вірші вивчають у школах і університетах, і за свої вірші вона отримала безліч літературних премій.

Біографія

Пані Зельда народилася 26 сивана 5674 року (20 червня 1914) у свого батька, рава Шалома-Шломо Шнеєрсона, брата рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона (батька Ребе), і у своєї матері Рахелі Шнеєрсон, доньки рава Давида-Цві Хена (Радаца), і названа була на честь своєї бабусі (з боку батька), ребецн Зельди-Рахель Шнеєрсон (бабусі Ребе), яка померла приблизно за шість років до того.

Роки свого дитинства провела в домі діда, Радаца, і її батьки приєдналися до домочадців цього дому, що знав трагедії і великі страждання, особливо наприкінці 5679 року (1918/1919), у дні громадянської війни: внаслідок бешкетів проти євреїв Ніжина було вбито дядька Зельди, рава Шломо-Менахема-Мендла Хена. Того самого року погроми наблизилися до їхнього дому, і Зельда з членами родини ховалися в лікарні, у підвалі. Пізніше з'ясувалося, що їхній дім зруйновано.

Хоча вона любила читати російську літературу, вона була знавцем Тори. Перший свій вірш написала приблизно у 8 років — вірш-гімн подругам, брати яких були членами руху «Гехалуц». Навчалася в єврейському дитячому садку, а потім у російській школі. Щотижня їй доводилося вигадувати новий привід, щоб не приходити до школи в Шабат, до того ж була в неї вчителька, яка її розуміла і заплющувала на це очі. Але коли вчителька змінилася — їй довелося перестати ходити до школи.

У 5685 році (1924/1925) разом із родиною піднялася до Єрусалима, де навчалася в школі для дівчат «Шпіцер». За її розповідями, роки її дитинства в Єрусалимі були безрадісними через тяжке матеріальне становище і сувору атмосферу в школі. Через рік, 7 швата 5686 року (22 січня 1926), її батько р. Шалом-Шломо помер від хвороби, а через місяць, 24 кислева, помер її дід, Радац. Будучи єдиною донькою, без сестер і братів, Зельда читала кадиш за піднесення душі батька весь рік жалоби, маючи всього одинадцять років. Ребе Раяц надіслав лист зі втіхою її матері, пані Рахелі[1].

Вона та її мати переїхали жити до кімнати в Шаарей-Хесед, релігійному районі Єрусалима. Після закінчення навчання в «Шпіцер» навчалася в семінарі для дівчат «Мізрахі» в Мусрарі.

У 5693 році (1932/1933) закінчила семінар, вона та її мати переїхали жити на вулицю Раші в Тель-Авіві, і Зельда почала вчитися живопису і скульптури в художника Хаїма Гліксберга. Пізніше того самого року її мати вдруге вийшла заміж за рава району «Ахуза» в Хайфі, і Зельда переїхала разом із ними до Хайфи.

У 5695 році (1934/1935) вирішила повернутися до Єрусалима і навчатися в академії «Бецалель». Згодом її мати захворіла, і Зельда повернулася до Хайфи, щоб доглядати за нею і за чоловіком матері, який теж захворів. У Хайфі Зельда почала працювати вчителькою в релігійній школі для дівчат. Через деякий час того самого року чоловік її матері помер, і обидві повернулися жити до Єрусалима, оселившись у маленькій квартирі в районі Керем-Аврагам. Зельда повернулася до роботи вчителькою. У період облоги Єрусалима в дні Війни за незалежність квартира на першому поверсі перетворилася на укриття.

Після закінчення війни їй висватали р. Хаїма-Ар'є Мішковського. Він був випускником єшиви «Хеврон» і отримав сміху на рабинство[2]. Вони одружилися в 5710 році (1949/1950), їй було 36 років, а йому 42; удвох жили в скромній квартирі в районі Керем-Аврагам у центрі Єрусалима.

Він працював службовцем і бухгалтером. Після заміжжя вона залишила роботу вчительки і почала писати всерйоз, публікувала вірші в газетах і журналах. У своєму домі Зельда суворо дотримувалася тих обмежень, які були прийняті в домі її діда. Подружжя було бездітним.

У середині 5710-х років було засновано урок хасидуту в домі рава Аврагама Хена, який згодом отримав назву «Хугей Хен ле-мішнат Хабад», і Зельда брала в ньому участь.

У 5722 році (1961/1962) її чоловіка вразив серцевий напад, і він два тижні пробув у лікарні «Гадаса». Через дев'ять років, у 5730 році (1969/1970), він пішов зі світу у віці шістдесяти двох років. Після його відходу з життя Ребе надіслав їй лист зі втіхою.

Захворіла на відому хворобу, хай вбереже нас Всевишній, і померла 28 нісана 5744 року (30 квітня 1984); місце її спочинку — на Оливковій горі в Єрусалимі.

Після її відходу з життя муніципалітет Єрусалима увічнив її пам'ять, назвавши її іменем вулицю в районі Рамот у місті.

Хоче всиновити дитину

З листів Ребе до неї (частину їх надруковано в «Ігрот кодеш») видно особливий зв'язок і її бітуль щодо Ребе. Вона радилася з Ребе щодо кожної проблеми, що виникала в її житті, і, попри родинну близькість, приймала сказане як хасид, що приймає слова свого ребе.

Після землетрусу в Агадирі (у якому загинули учні єшиви Хабаду в Агадирі), коли до Святої Землі прибули діти без батьків, вона побажала всиновити одну дитину і запитала про це в Ребе: «Дуже-дуже забажала я взяти до нашого дому і виростити одну з дітей Агадира, з тих, що врятувалися під час землетрусу, про яких я прочитала, що їх привезуть до Ізраїлю, — і не знаю, як це здійснити. Прошу, хай благословить нас чистим і живим серцем і добрими ділами і благословить наш дім. Донька його дядька, Шейна-Зельда, донька Рахелі». Сьогодні невідомо, що Ребе їй відповів, але насправді вона не всиновила дитину[3].

У кількох містах Святої Землі вулиці названо її іменем. Серед міст — Тель-Авів, Кфар-Саба, Кір'ят-Гат та інші.

Її вірші

Вірші Зельди публікувалися на різних майданчиках, наприклад у літературних розділах газет. Через свою скромність Зельда зовсім не думала видавати свої вірші. Але чоловік, друзі та знайомі переконали її видати їх, і лише коли їй було 53 роки, після 35 років творчості, вийшла перша збірка її віршів — «Пнай» (видавництво «Га-кібуц га-меухад»). До 5767 року (2006/2007) вийшло 14 видань цієї збірки тисячами примірників.

Її вірші позначені впливом хасидської атмосфери, в якій вона зростала, і багато з них присвячені таким темам, як протиставлення святого і буденного, Голокост, святість суботи, ТаНаХ, її батько і дід та іншим. Її вірші вивчають у школах і університетах, і за свої вірші вона отримала безліч літературних премій.

Кілька своїх віршів вона присвятила темі, яка пекла серце її двоюрідного брата, Ребе, — питанню «хто є євреєм»[4].

Поетичні книги

«Шірей Зельда»
  • «Пнай», 1967
  • «Га-Кармель га-і-нір'е», 1971
  • «Аль тірхак», 1974
  • «Га-ло гар га-ло еш», 1977 — за неї удостоїлася премії Бяліка з художньої літератури за 5738 рік.
  • «Га-шоні га-маргів», 1981
  • «Ше-нівдлу мі-коль мерхак», 1984

Усі книги Зельди — які вона публікувала на багатьох майданчиках (не всі її вірші було опубліковано) — вийшли у видавництві «Га-кібуц га-меухад» у Тель-Авіві. Після її відходу з життя всі книги було зібрано в один том під назвою «Шірей Зельда».

Зовнішні посилання


Родовід Хайкіних

Загальна примітка: частину родоводу складено за книжкою «Дорот шель хасидім», що ґрунтується на дослідженнях і переказах; цей родовід не має на меті встановлювати факти, ніби все саме так, а лише відображає загальну картину.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Хаїм Хайкл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Моше з Кобрина[5]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
рав Йоель Хайкін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
рав Цві-Гірш Хайкін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рав Моше Хайкін
 
 
 
 
Рав Шмар'ягу Хайкін
 
 
 
 
 
 
рав Йоель-Меїр Хайкін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рав Дов-Бер Хайкін
 
 
 
 
 
 
рав Шнеур-Залман Хайкін
 
 
 
Рав Менахем-Мендл Хайкін
 
 
 
Рав Цадок Хайкін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рав Гілель Хайкін
 
 
 
 
 
 
 
 
Ребецн Зельда-Рахель
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рав Еліягу Рабінович
 
 
 
 
Рав Шмуель-Бенціон Рабінович
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Леві-Іцхак
 
 
 
 
 
 
 
 
Рабі Шалом-Шломо
 
 
Рабі Шмуель
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нахум Рабінович
 
Моше-Ліпа Рабінович
 
Хаїм-Єгуда Рабінович
 
Гілель Рабінович
 
 
Ребе
 
Ісраель-Ар'є-Лейб
 
Дов-Бер
 
 
Зельда Мішковскі
 
Менахем-Мендл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гіла Нафталін[6]
 
Шмуель-Бенціон Рабінович
 
Аврагам-Меїр Рабінович
 
Шимон Рабінович
 
 
 
 
 
 
Далія Ройтман
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ^ Надруковано в «Ігрот кодеш», лист 5205.
  2. ^ Народився в 5668 році (1907/1908) у свого батька, рава Хізкіягу-Йосефа Мішковського, який був одним із рабинів Польщі, заступником голови «Агудат га-рабаним», президентом об'єднання рабинів — біженців із Польщі, одним із керівників Комітету порятунку та одним із керівників Комітету єшив у Польщі і в Землі Ізраїлю. Названий на честь свого діда, рава Хаїма-Лейба Мішковського, який був равом і головою рабинського суду Стависька в Литві.
  3. ^ «Хабад у Марокко», сторінка 203.
  4. ^ У 32-му томі «Ігрот кодеш» було виявлено лист, призначений поетесі Зельді. Там Ребе передає їй подяку за те, що вона надіслала йому свою книгу, і наприкінці Ребе підписався ב"ד (бен додех — твій двоюрідний брат).
  5. ^ Зять рабі Хаїма Хайкла і брат рабі Агарона з Карліна
  6. ^ Дружина р. Шауля Нафталіна
Зельда Мішковська згадується ще в 16 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4024616800

Повідомити про помилку на цій сторінці