Перейти до вмісту

Єхіель-Яаков Вайнберг

Матеріал з Хабадпедії
Єхіель-Яаков Вайнберг
Основна інформація
Дата народження5644
Дата смерті4 швата 5726 (25 січня 1966)
Місце похованнякладовище Гар-га-Менухот, Єрусалим
КраїнаРосійська імперія, Німецька імперія, Веймарська республіка, Нацистська Німеччина, Американська зона окупації Німеччини, Швейцарія[В]
Місце діяльностіПільвішкяй, Берлін, Варшавське гето, Швейцарія
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшива Мір, єшива Слободка, ступінь доктора
Посадарабин Пільвішкяя, голова Рабинської семінарії в Берліні, президент Союзу рабинів Польщі, викладач єшиви «Ец хаїм» у Швейцарії
Учителірав Еліягу-Барух Камай, рав Натан-Цві Фінкель та інші
Учнірав Давид Гелер, рав Аврагам-Аба Вайнгорт та інші
Сім'я
ДружинаЕстер, дочка р. Яакова-Меїра Левіна (розлучилися)
Медіафайли у Вікісховищі

Рав д-р Єхіель-Яаков Вайнберг (відомий на прізвисько автор «Сридей еш», 5644 – 4 швата 5726 (25 січня 1966)) був одним із рабинів Німеччини в період між Першою світовою війною і Другою світовою війною, мислителем і відомим посеком, який очолював Рабинську семінарію в Берліні і належав до руху мусар та до руху «Тора ім дерех ерец» рабинів Німеччини, заснованого Ш.-Р. Гіршем.

Біографія

Рав Вайнберг (у центрі)

Народився в Цехановці близько 5644-5645 року (1883–1885), і в юності навчався в рабина містечка рава Еліягу-Баруха Камая, який згодом служив рош-єшивою Мір, а потім був відправлений навчатися до єшиви Мір і до єшиви Слободка і став близьким учнем рава Натана-Цві Фінкеля, «Саби зі Слободки», та інших визначних постатей руху мусар.

У 5666 році (1905/1906) був призначений рабином містечка Пільвішки в Литві, і того самого року його вчитель рав Фінкель також засватав його з дочкою рабина, що служив до того в цьому містечку, пані Естер, дочкою р. Яакова-Меїра Левіна, але сватання не вдалося і за короткий час вони розлучилися.

Під час Першої світової війни через потребу в лікуванні покинув Литву й оселився в Німеччині, і в цей період вивчав світські науки в престижних університетах Німеччини, а в 5683 році (1922/1923) отримав ступінь доктора за свою працю про сирійський переклад Танаху, «Пешітту».

У 5684 році (1923/1924) був призначений очолити Рабинську семінарію в Берліні і служив на цій посаді протягом чотирнадцяти років до погромів Кришталевої ночі в 5698 році (1937/1938), які призвели до її закриття.

У цей період зблизився з рухом «Тора ім дерех ерец» зі школи Ш.-Р. Гірша і поєднував у своєму вченні та думці цю школу разом із литовською школою руху мусар, з якої вийшов.

З початком Другої світової війни був висланий нацистами до Польщі через те, що мав російське громадянство, потім був відправлений до Ковенського гето, а після цього переведений до Варшавського гето, і там був призначений рабинами Варшави президентом Загального союзу рабинів, а потім президентом Союзу рабинів Польщі, і разом із тим підтримував тісні зв'язки з людьми «Джойнта» і вів фінансові справи гето. Під кінець війни був переведений до трудового табору Вюрцбург у Німеччині, де перебував до закінчення війни.

Після закінчення війни через його слабке здоров'я був відправлений до лікарні в Нюрнберзі, де проходив різне лікування протягом дев'яти місяців, а потім під впливом свого учня переїхав до Швейцарії і залишився викладати там у єшиві «Ец хаїм» протягом двадцяти років, причому всі ці роки він відхиляв пропозиції різних посад у світі Тори, які йому пропонували.

Серед хасидів Хабаду, які підтримували з ним зв'язок у роки його життя у Швейцарії, був рав Гершон-Мендл Гарелік, шаліах Ребе в Італії. Серед його учнів у Швейцарії був рав Давид Геллер, який служив головою громади в Лугано, а його син, що наблизився до хасидуту, — рав Йосеф-Аврагам Геллер, голова Колелю аврехім (Краун-Гайтс).

У період життя у Швейцарії працював над виданням своїх праць, і насамперед своєї книги респонсів «Сридей еш», яка принесла йому велику відомість і за якою його називають.

Хоча він страждав на різні хвороби протягом усього життя, він дожив до 82 років і помер у Швейцарії 4 швата 5726 року (25 січня 1966).

Коли його труна прибула до Святої Землі, люди руху «Мізрахі» з-поміж його учнів, які були близькі до нього, просили, щоб його поховали на кладовищі Сангедрія в Єрусалимі, проте за вказівкою рош-єшиви «Хеврон» рава Єхезкеля Сарни[1] юнаки з-поміж учнів єшиви «Хеврон» змінили напрямок похоронної процесії і понесли ноші до кладовища Гар-га-Менухот, і його було поховано на ділянці, яку рав Сарна купив для себе, під тим приводом, що покійний має бути похований поблизу великих знавців Тори.

Праці рава Вайнберга мали великий вплив на світ Тори, зокрема через те, що його статті та рішення вирізнялися новаторством мислення і сприйняття, причому разом із тим він вважався визнаною постаттю, на яку можна спиратися.

Ребе і автор «Сридей еш»

У період свого проживання в Берліні Ребе зустрівся з равом Вайнбергом і отримав від нього сміху на рабинство.

Учень рава Вайнберга, рав Аврагам-Аба Вайнгорт, розповідав, що Ребе прийшов до рава Вайнберга і попросив негайно скласти іспити на сміху, оскільки свідоцтво про сміху давало право входу до певної бібліотеки, яку Ребе хотів відвідати. Рав Вайнберг відмовився екзаменувати Ребе негайно, оскільки процедура сміхи в нього вимагала великої підготовки й ґрунтовних занять. Ребе хотів пропустити потрібну підготовку і запропонував раву Вайнбергу назвати якусь книгу з Тори, і протягом двадцяти чотирьох годин Ребе прийде складати йому іспит зі змісту всієї книги.

Рав Вайнберг дав Ребе одну зі своїх власних книг, що вийшла незадовго до того, і справді Ребе склав за нею іспит через день і отримав свідоцтво про сміху[2].

В особистих записах Ребе є запис приміток, які він написав для себе до «Кунтресу про ексгумацію останків померлих», написаного равом Вайнбергом[3].

Одного разу Ребе висловився про нього, що він жертвував собою заради єврейства[4].

Рав Барух Лейзеровський, який служив головою рабинського суду Філадельфії, а до того служив головою рабинського суду в Мюнхені, розповідав, що коли він їхав до Сполучених Штатів, він прийшов попрощатися з равом Вайнбергом і той сказав йому: «Ви їдете до Америки, там перебуває Любавицький Ребе, намагайтеся бачити і чути його якомога більше, він найвеличніша людина в Ізраїлі»[5].

Його книги

  • Шут «Сридей еш», 4 томи, «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим, 5721-5729
  • Хідушей бааль «Сридей еш» аль га-Шас, видання рава Аврагама-Аби Вайнгорта, Єрусалим, 5758
  • «Лі-фраким», видання Білгорай 5696, на сайті HebrewBooks.org. Третє розширене видання вийшло зусиллями «Комітету з видання праць рава», Єрусалим 5762. У книзі наводиться опис історії діячів мусару у поєднанні з роздумами про сучасність
  • Праці рабі Єхіеля-Яакова Вайнберга частина 1 — з питань галахи  •  частина 2 — статті, промови та виступи. Професор Мелех Шапіро, Скрантон 5758
  • Дослідження в Талмуді, книга перша (здебільшого про закони шкоди, видання Рабинської семінарії в Берліні, 5697/5698, на сайті HebrewBooks.
  • Пасхальна Агада — за його працями, видання його учня рава Аврагама-Аби Вайнгорта
  • «Моадей Ісраель» — за його працями, за редакцією і з коментарями рава Аврагама-Аби Вайнгорта

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ який був близьким другом рава Вайнберга.
  2. ^ «Шаним ришонот», с. 330.
  3. ^ Пояснення до приміток Ребе на «Кунтрес про ексгумацію останків померлих», «Ковец Гаарот га-тмімім» єшиви при Огелі, 11 нісана 5783 (2 квітня 2023), сторінка 48.
  4. ^ Фарбрейнген Шабату тижневого розділу «Бешалах», 28 сівана, 5732 (10 червня 1972)
  5. ^ Тижневик «Кфар-Хабад» випуск 1985 сторінка 19.
Єхіель-Яаков Вайнберг згадується ще в 9 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5171366200

Повідомити про помилку на цій сторінці