Перейти до вмісту

Канікули

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.

Дні канікул — дні, що визначаються, як правило, як дні перерви в навчальному розпорядку в навчальних закладах, а також тимчасова перерва на місцях роботи.

Однак у хасидизмі Хабад ідейно виступають проти поняття «свобода» в тому вигляді, в якому воно виражається у звичаї більшої частини світу; Ребе вказав, щоб значення поняття «дні канікул» визначалося як період, що має вести до зміцнення у вивченні Тори і до ретельного виконання заповідей.

Заперечення поняття «свобода»

Ребе багато разів висловлював свою думку, що поняття «свобода» протилежне шляхам Тори і заповідей; приклад цього можна знайти в листі, який Ребе написав у 5719 році (1958/1959):

«Здається, що в цей період заведено міняти місце або, як зазвичай кажуть, „взяти вільний час“ (зрозуміло, що це суперечність від початку до кінця, адже свободу неможливо взяти, а можна тільки отримати. Адже якщо можна взяти самому, то й від початку він вільний. І крім того, це по суті протилежне змісту слів „вони — раби Мої“...»)[1].

Скасувати канікули

У певних випадках Ребе висловлював свою думку, що канікули слід скасувати повністю:

Загалом, відома моя позиція, що зараз зовсім не час для канікул, і навпаки — і з низки причин, і якби в мене вистачило сил, я скасував би їх у минулому і тим паче в теперішньому і в майбутньому.

[2]

Так справді було заведено впродовж довгих років в єшивах «Томхей Тмімім»: єшива була відкрита впродовж усього року, і кожен учень особисто просив дозволу виїхати провідати членів своєї родини, коли в нього виникала така потреба, а сама єшива залишалася відкритою.

Мета днів канікул

У кожному ділі синів і дочок Ізраїлю має бути бажаний намір. І в днів канікул, які щойно минули, є намір і мета, і вони — відновити сили й додати мужності, щоб ви могли продовжити — а ті, хто починає, почати — вивчення Тори і належне виховання у страху Небес з великою старанністю і більшою жвавістю[3].

Немає канікул від вивчення Тори

До закінчення навчального року я благословляю учнів-випускників, що піднімаються до вищих класів і відділень сходами свого виховання в дусі святої чистоти.

Починаються літні дні, дні свободи, відпочинку, відновлення сил і підготовки до наступного навчального року, який настає для нас і для вас на добро.

Знайте ж, дорогі діти, насіння, благословенне Г-сподом, що літні дні канікул не означають свободи і перерви, не дай Б-г, у вивченні Тори. Жоден хлопчик і жодна дівчинка в Ізраїлі не мають права жити без вивчення Тори і належного виховання в Торі і заповідях навіть один день, ні влітку, ні взимку. Навпаки! У довгі літні дні, коли учні вільні від школи, талмуд-тори чи єшиви, вам дано можливість і заслугу присвятити свої вільні години Торі з ще більшим піднесенням і ще більшою силою — як для себе самих, повторюючи пройдене і готуючись та вдосконалюючись до наступного навчального року, так і на благо інших — добрим впливом на ваших братів і сестер, які не удостоїлися, як ви, стояти в промені світла; таким чином ви підніматиметеся все вище і вище, від піднесення до піднесення, шляхом, що веде до дому Б-жого.

Тільки так ви відновите сили — не тільки сили тіла, а й сили чистої душі, які разом, а головним чином душа, роблять людину цілісною і досконалою.

— З листа від 16 сівана 5711 (20 червня 1951)

Чоловіки теж мають дотримуватися скромності

...Тим паче що є такі, хто починає літо ще раніше, ніж записано в «календарі» (луаху)... Особлива справа, яку потрібно зараз роз'яснити щодо літніх днів, — це справа скромності.

Суть скромності — не така, як думають ті, хто помиляється, що це стосується тільки жінок, про яких сказано: «Уся слава дочки царя — всередині», а до чоловіків це не має жодного стосунку; навпаки — ця справа ще більше стосується чоловіків, як постановлено в «Шулхан арусі», що й у чоловіків є справа скромності...

До мене потрапила фотографія («а пікчер») одного, вдягненого «від пояса до стегон». Здавалося б, якщо ти так ходиш, — але навіщо тобі потрібно, щоб тебе сфотографували в тому вигляді й положенні, в якому ти стоїш, щоб так і залишилося на вічну пам'ять?!...

І з фотографії було видно, що це було за бажанням, як кажуть: «За гріх, яким ми згрішили перед Тобою за бажанням», і не тільки за бажанням, а й із задоволенням!...

— Вільний переклад сіхи Шабату тижневого розділу «Трума» 5741.

«Продукт» Америки говорить про їхуда ілаа

Тут же перебувають юнаки, що вирушають на шліхут (на період літніх канікул) наближати євреїв, як це заведено в останні роки.

Оскільки 12 тамуза — день сгули, щоб «притягнути» всі осяяння і впливи щодо Тори і заповідей, — силу для цього вони мають черпати з цього дня, щоб досягти успіху у своєму шліхуті, як у тому, що вони роблять свідомо, так і в тому, що відбувається через них несвідомо.

Один із тмімім, що вирушив на шліхут, який вільно говорив англійською, пояснював питання юдаїзму і хасидуту. Він говорив про їхуда таата і їхуда ілаа; коли він ішов дорогою, з-під краю його одягу вибилася одна з ціцит. І також «визирнув» з-за його вуха «пейс» з його голови. Один з євреїв міста (в якому виступав цей юнак) поцікавився походженням хлопця — чи з Польщі він, чи з Галичини; коли йому відповіли, що він зовсім не вихідець з Європи, а «продукт» Америки, уродженець Бостона, — це справило на нього величезне враження: єврейський хлопець, уродженець Бостона, що вільно говорить англійською, розмовляє про їхуда-таата і їхуда-ілаа?! Щоправда, його розуміння не вистачало, щоб збагнути суть цих тем, але він уловив, що ці теми дуже піднесені і що для того, щоб осягнути їхню глибину, треба закінчити кілька коледжів..

Цей тамім-шаліах зовсім не знав про цього єврея. «Пейс», що «визирнув», був наслідком спеки, яка стояла того дня в тому місці, через що він зняв капелюх, а оскільки в ту мить подув вітер, — його пейс трохи розлетівся; а ціцит краю його одягу, що вибилася назовні, була наслідком недбалості, і не більше...

... Юнак, який вийшов на шліхут і говорив те, що говорив, зовсім не думав про єврея, який ним зацікавився, але на того це подіяло глибоко. Перший «прибуток» унаслідок цієї зустрічі був у тому, що першому збирачеві цдаки («посланцеві-збирачеві»), який прийшов до дому цього єврея, він пожертвував більшу суму грошей, ніж давав досі. Потім з ним почали розмовляти і впливати на нього щодо кашруту, дотримання Шабату тощо; поступово він дедалі більше наближається до юдаїзму, а той юнак, який це зробив, не знає про це досі.

Оскільки ці поїздки здійснюються в рамках шліхуту Ребе, то наче сам Ребе їде разом з ними. І тому в справах, де потрібен внутрішній вплив, вони мають знати про це, адже їм треба говорити з іншим. Але щодо впливу, який Ребе здійснює шляхом макіфа, немає жодної потреби, щоб шаліах знав, що сталося внаслідок цього шліхуту.

Оскільки 12 тамуза — день сгули, тому хай «черпають» сили для цього з 12 тамуза Ребе натякнув, щоб шлухім сказали лехаїм)[4].

Саме в дні канікул

... І дивно, що він не згадує нічого про свої справи в Торі й заповідях — зараз. Особливо згідно зі сказаним, що саме в дні, які мирською мовою називаються днями канікул, слід додати у вивченні Тори і в ретельному виконанні заповідей, оскільки тоді вільні від багатьох речей, що відволікають протягом року; і є в цьому ще одна причина для тих, хто має певні якості душі: саме в ці дні, коли за статутом єшиви не зобов'язані дотримуватися дисципліни і вчити Тору певну кількість годин щодня, вони показують, що з доброї волі і без наказу ззовні додають до цієї кількості значно більше. Тим паче що йому треба показати «живий приклад у своєму оточенні зараз — що таке учень єшиви взагалі і єшиви «Томхей Тмімім» зокрема, щоб з нього брали приклад і так чинили. І як роз'яснюється в словах Хазаль і мудреців благословенної пам'яті в багатьох місцях[5].

Використати ці дні

Дивне написане, що оскільки це «бейн га-зманім» в єшивах, тому зменшилася кількість учасників уроків хасидуту, адже якраз навпаки. Коли «бейн га-зманім», вони вільніші і можуть примножити ці уроки — або за місцем їхнього теперішнього проживання, або в місці, куди вони їдуть, якщо їх там зв'яжуть з відповідними людьми; і адже як щось у ці дні особливо важливе, так це в матеріальному, оскільки так це в духовних справах, і тим самим зрозуміло, наскільки важливе вищесказане, тобто щоб використали дні Песаху для вивчення, що зміцнює силу віри; і хоча, на перший погляд, справа зараз не актуальна, проте подібне буває час від часу в «йома де-пагра» тощо..[6].

Обов'язок учитися, звісно, діє і в дні канікул

Хоча в наші дні Храм зруйнований і в нас немає храмового служіння жертвоприношень, у нас є обов'язок вивчення Тори і дотримання її заповідей. І цей обов'язок лежить на кожному, в будь-якому віці й у будь-якому становищі. Однак через турботи про заробіток багато хто змушений задовольнятися встановленням певного часу для Тори.

І ось, коганім наших днів, у яких увесь день присвячений Торі, — це рабини, голови єшив, а також юнаки, що отримують свою платню і всі свої потреби від інших, щоб бути вільними для служіння Всевишньому, для вивчення і викладання Тори.

Платня, яку отримують юнаки у вигляді їжі, питва, одягу, житла тощо, — це подоба дарів коганам, які отримували коганім у той час, коли Храм існував.

А оскільки в них немає турбот про заробіток, це зобов'язує їх старанно й ревно займатися вивченням Тори і служінням Всевишньому не тільки заради самих себе, а й заради своїх батьків, заради своїх товаришів, які не знають свого обов'язку в Торі й заповідях, і заради всього народу Ізраїлю.

Обов'язок учитися, звісно, діє і в дні канікул, тому хай кожен з вас учить не менше однієї години на день, головним чином тижневий розділ і закони з «Кіцур Шулхан арух»..[7].

Не завжди намір служити Всевишньому відкритий

.. «Одне проти другого створив Б-г», і коли тіло займається зміцненням свого здоров'я за допомогою матеріальних речей у прямому сенсі, додаючи в їжі, питві, прогулянках тощо (і не завжди намір служити Всевишньому — відкритий), це вимагає також додавання в здоров'ї душі, і навіть більше, ніж у здоров'ї тіла, оскільки оточення на зелених пасовищах вабить до згаданих простих речей більше, ніж у місті; і принаймні додавання в духовному має бути таким самим, як додавання в матеріальному; і адже наводиться, що це одна з причин вивчати «Піркей авот» одразу з настанням літа, оскільки тоді природа зміцнюється, дерева розпускаються тощо; і зрозуміло також, що це анітрохи не суперечить вказівці Бешта «допомагати — допоможи йому» тощо, а не за допомогою постів і самокатувань, оскільки силу пожадання слід вбрати у святість тощо, доки не здійсниться бажане призначення, щоб тіло не тільки не заважало духовному і не тільки допомагало йому, а, навпаки, «жінка звернеться до чоловіка»[8].

Див. також

Додаткова література

  • Рав Ісраель Ельфенбейн, Відома моя позиція, що зараз зовсім не час для канікул... і якби в мене вистачило сил, я б їх скасував — у рубриці «Хаєй Ребі», випуски 1713, 1820, 1869 і 2119, с. 36[9]

Зовнішні посилання

Англійська

Примітки

  1. ^ З листа від 13 менахем-ава 5719 (17 серпня 1959), «Ігрот кодеш», том 18, с. 488.
  2. ^ З листа від 5 менахем-ава 5715 (24 липня 1955)
  3. ^ З листа від 5 елула 5711 (6 вересня 1951).
  4. ^ Переклад із сіхи 13 тамуза 5715 (3 липня 1955), § 11 — невідредагована ганаха
  5. ^ З листа від 24 менахем-ава 5716 (1 серпня 1956), «Лікутей сіхот», том 8, с. 367.
  6. ^ З листа від 4 іяра 5716 (15 квітня 1956).
  7. ^ 1З сіхи другого дня Рош ходеш тамуза 5718 (червень–липень 1958).
  8. ^ З листа від 26 іяра 5715 (18 травня 1955).
  9. ^ Присвяченої ставленню Ребе головним чином з 5730-х років (60-ті роки за загальним літочисленням).

Повідомити про помилку на цій сторінці