Шломо Копчик
| Шломо Копчик | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 тевета 5681 (24 грудня 1920) |
| Дата смерті | 29 нісана 5750 (24 квітня 1990) |
| Місце проживання | Тель-Авів, Кір'ят-Ата |
| Місце діяльності | Кір'ят-Ата, Хайфа |
| Рід діяльності | меламед, громадський діяч |
| Освіта | кишинівська єшива, вижницька єшива, єшива «Хеврон», єшива Хабаду «Томхей Тмімім» у Тель-Авіві |
| Посада | машгіах у вижницькій єшиві |
| Учителі | Адмор, автор «Дамесек Еліезер», з Вижниці, Хаїм-Шауль Брук, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рав Алтер-Бецалель |
| Мати | Хая |
| Дружина | Естер |
| Діти | Калонімус Копчик, Алтер-Бецалель Копчик, та інші |
| Родовід | |
Рав Шломо Копчик (13 тевета 5681 (24 грудня 1920) — 29 нісана 5750 (24 квітня 1990)) був одним із засновників громади Хабаду в Кір'ят-Ата, який займався наближенням мешканців міста до вчення хасидуту.
Біографія
Народився в Кишиневі — Бессарабія, 13 тевета 5681 року (24 грудня 1920), у свого батька рава Алтера-Бецалеля, сина р. Шломо, і своєї матері пані Хаї.
Його батько, який був магідом шіур у кишинівській єшиві, протягом багатьох років після свого весілля не удостоївся дітей.
На одній із трапез «Мелаве малка», яку він влаштовував у своєму домі для своїх учнів на виході Шабату, він звернувся до них і попросив їх благословити його дітьми. Хлопці були здивовані, але одразу зібралися й сказали: «штелт вайн» [= постав вино на стіл]. Він приніс пляшку вина й поставив її на стіл, і хлопці благословили його, і через рік народився його син Шломо, який був його єдиним сином.
Оскільки його батько належав до сквирського хасидизму, він послав його вчитися в кишинівську єшиву, яка була загальнохасидською єшивою на чолі з равом Єгудою-Лейбом Цирельсоном, рабином Бессарабії. Р. Шломо вирізнявся постійним прагненням до духовного піднесення. Це стало причиною того, що згодом він перейшов із кишинівської єшиви до вижницької єшиви, де удостоївся вчитися під покровом Адмора, автора «Дамесек Еліезер», із Вижниці. Єшива була яскраво вираженою хасидською єшивою, і там він почав підв'язувати гартл під час молитов за звичаєм хасидів.
Ще бувши молодим хлопцем, він старанно вивчав «Шулхан арух» і його носей келім та отримав сміху на рабинство від поважних рабинів.
Розповідають, що р. Шломо був «одним із видатних учнів єшиви» у Вижниці й навіть служив там машгіахом, і в ті дні встановив урок за книгою «Танія кадиша» з равом Моше-Єгошуа Гагером, сином Адмора «Імрей хаїм», а згодом Адмором «Єшуот Моше» з Вижниці[1]
Його алія до Країни Ізраїлю
У роки його юності батько вирішив послати його до Святої Землі. Палким бажанням його батька було, щоб його син піднявся до Святої Землі. Він щосили намагався здобути сертифікат для свого сина, але це йому не вдалося.
Після багатьох зусиль він здобув сертифікат за допомогою рава Іцхака-Меїра Левіна, одного з помітних громадських діячів «Агудат Ісраель».
Р. Шломо прибув до Святої Землі на початку 5700 року (1939/1940) і цим урятувався від жахів Другої світової війни, що спалахнула в ті дні.
Увесь цей час батько стежив здалеку за тим, що відбувається з його сином у Святій Землі. Коли він почув, що його синові не вдалося вступити до хасидської єшиви з інтернатом через брак місць і тому він почав навчатися в литовській єшиві «Хеврон», — він написав своїм друзям у Святій Землі й попросив їх допомогти його синові знайти саме хасидську єшиву.
Листи його батька до нього та до його друзів були фактично останнім його зв'язком із родиною, оскільки всі вони загинули під час Голокосту.
Пізніше р. Шломо почав шукати роботу, щоб гідно заробляти на життя. Тож він перебрався до Тель-Авіва, де займався огранюванням діамантів, а паралельно бував при дворах рабинів і адморів, якими був багатий Тель-Авів, у пошуках кращого духовного майбутнього. У 5703 році (1942/1943), через три роки після того, як прибув до Країни, потрапив на фарбрейнген «Мелаве малка» за участі учнів єшиви Хабаду, який відбувся в домі р. Лейба Бермана, сина р. Шабтая, одного з друзів його батька в Тель-Авіві.
Р. Шломо, який брав участь у «Мелаве малка», був зачарований новими речами, які він там почув. На цьому фарбрейнгені читали відому сіху Ребе Рашаба «Кожен, хто виходить на війну дому Давида, пише своїй дружині розлучний лист», виголошену в Сімхат Тора 5661 року (1900/1901). Зміст сіхи справив на р. Шломо глибокий вплив, і саме він привів його до брам єшиви Хабаду в Тель-Авіві.
Після того як він вирішив навчатися в єшиві Хабаду, він написав листа до правління єшиви й попросив прийняти його до єшиви: «Я чув сіху батька Ребе (Рашаба) про солдатів дому Давида, я бажаю бути прийнятим до єшиви й тим самим приєднатися до Солдатів дому Давида в благословенні Геули. Ш. Копчик».
Його справді прийняли до єшиви, де він зустрів р. Яакова Плеса, свого давнього друга ще з тих днів, коли вони разом сиділи в кишинівській єшиві.
У «Томхей Тмімім»
Глибокий душевний зв'язок виник між ним і машпіа єшиви равом Хаїмом-Шаулем Бруком. У роки свого навчання в єшиві він жадібно пив учення хасидуту, а машпіа зі свого боку щедро вливав у нього ідеї хасидуту та поведінку хасидів.
Коли він прибув до єшиви «Томхей Тмімім», учні єшиви визнали в ньому хлопця з високими якостями, напрочуд старанного й богобоязливого найвищою мірою, без того щоб це впадало в очі зовні.
Тамім Шломо Копчик старанно вивчав хасидут і став хасидом і мекушаром. За звичаєм тмімім — «свічки, щоб світити», він не вдовольнявся вивченням хасидуту для самого себе, а почав навчати хасидуту й інших.
Коли він досяг шлюбного віку, він написав Ребе Раяцу про кілька пропозицій шідуху, а відповідь отримав телеграмою: «Нехай обере пропозицію Гешайда». Ідеться про Естер, дочку рава Реувена Гешайда, одного із засновників і старожилів Кфар-Ати, згодом Кір'ят-Ати. Відповідь була несподіваною, оскільки інші пропозиції стосувалися дочок анаш, а рав Гешайд був поважним рабином, але не хасидом Хабаду.
У Лаг ба-Омер 5707 року (8 травня 1947) одружився зі своєю дружиною, а свій дім заснував у Кір'ят-Ата.
Заради заробітку він і його дружина працювали на ниві викладання. Він був меламедом у Хайфі і Кір'ят-Ата, а його дружина працювала вчителькою і директоркою в школі «Бейт Яаков» у Хайфі.
Виховна праця була важливою і дорогою його серцю, але понад те він відчував обов'язок увести свою дружину в хабадську атмосферу. Він їздив із нею до хабадських машпіїм, серед них до рава Хаїма-Шауля Брука і рава Моше Вебера, від яких вона чула й багато чого дізналася про хасидизм Хабад, крім того, що чоловік розповідав їй і чого навчав.
У ті роки хасидський громадський діяч рав Яаков Плес заснував «Об'єднання вихідців із Кишинева». У вихідців із Кишинева він здобув пожертви для установ Хабаду, які заснував на пам'ять про євреїв Кишинева: єшиви «Ахей Тмімім» Рішон-ле-Ціон і єшиви «Томхей Тмімім» Кір'ят-Гат. Р. Шломо як вихідець із Кишинева був йому великою підмогою у створенні об'єднання, а потім у створенні єшиви в Рішон-ле-Ціоні.
Водночас із цим він почав давати уроки хасидуту в синагогах Кір'ят-Ати, організовував фарбрейнгени в ємей де-пагра і різні інші заходи. Про ці свої дії він надсилав звіти Ребе і удостоювався отримувати відповіді, у яких Ребе благословляв його і навіть спрямовував його, як і яким чином діяти.
У світлі вказівки Ребе залишатися в Кір'ят-Ата, він час від часу їздив зі своєю родиною на фарбрейнгени до осередків Хабаду в Тель-Авіві, Рішон-ле-Ціоні і в Кфар-Хабаді. Що кілька місяців він навіть проводив Шабат зі своєю родиною в Шабат мевархім у цих громадах.
Коли він виконував свій громадянський обов'язок на резервістській службі, він використав своє місце для поширення юдаїзму та хасидуту і почав давати урок хасидуту для солдатів, які дотримуються заповідей. Про цей урок він написав Ребе й зазначив, що кількість учасників невелика. Ребе відповів йому притчею Ребе Раяца про власника крамниці, який не сидить у кімнаті за кімнатою, чекаючи, щоб у нього купували, а біжить і шукає покупців.
Протягом років давав постійний урок хасидуту в середній єшиві в Кір'ят-Шмуелі, а також для поліцейських хайфської поліції.
Відхід з життя
29 нісана 5750 року (24 квітня 1990) помер р. Шломо Копчик. Тисячі мешканців Кір'ят-Ати на чолі з рабинами й адморами міста прийшли провести його, попри те, що це було після півночі.
Родина
Його сини:
- Рав Калонімус Копчик — шаліах Ребе в місті Хадера.
- Рав Алтер-Бецалель Копчик — шаліах Ребе в Пуні — Джайпур, Індія
Його зяті:
- Рав Ісраель-Менахем Вайс — хасид Гура, служив духовним керівником єшиви Гура, Хайфа
- Рав Танхум Борошанський — машпіа громади анаш Беер-Шеви
- Рав Хаїм-Шломо Діскін — шаліах і рабин міста Кір'ят-Ата
- Рав Еліезер Яаков — з хасидів Серет-Вижниці, Хайфа
Зовнішні посилання
- Про рава Шломо Копчика з випуску «Бейт Мошіах» 483
- «Яда арихта» Ребе в Кір'ят-Ата — частина 1 • частина 2, у тижневику «Гіткашрут», елул 5781 (серпень–вересень 2021)
- «Місто і мати в Ізраїлі», добірка з листів Ребе до нього, у збірнику «Пілпула де-орайта» «Томхей Тмімім» Кір'ят-Гат, 11 нісана 5784 (19 квітня 2024) (випуск 4), сторінка 525
Примітки
- ^ «Бе-дхілу у-рхіму», інститут «Ор пней Моше», Кір'ят-Вижниц, Бней-Брак 5782, частина 1, с. 150, примітка 123.
Код особи: № 8432451600