Хая-Мушка Німотін
| Хая-Мушка Німотін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце поховання | Нью-Йорк |
| Місце проживання | Ленінград, Покінг, США |
| Рід діяльності | кухарка |
| Посада | кухарка на кухні єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770 |
| Сім'я | |
| Батько | Шмуель Німотін |
| Чоловік | Нафталі-Герц Мінкович |
| Брати й сестри | Рафаель Німотін, Хаїм-Йосеф-Давид Німотін |
| Родовід | |
Пані Хая-Мушка Німотін (яку прозвали «Місіс Муся» або «Муме Мусі»), донька р. Шмуеля Німотіна. Удостоїлася прислуговувати ребецн Хані в таборі переміщених осіб Пьокінг, а потім у Сполучених Штатах, і понад пів століття служила кухаркою на кухнях єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770[1].
Життєпис
Пані Хая-Мушка Німотін народилася у свого батька, рава Шмуеля Німотіна. У ніч на 1 елула 5697 року (8 серпня 1937) р. Шмуеля було заарештовано в Ленінграді (і розстріляно через двадцять днів, 20 елула 5697 року (27 серпня 1937)); у той період у домі Німотіних готували їжу для дому Ребе Раяца. І Хая-Мушка разом зі своєю сестрою пані Хаєю-Леєю Ханін приносили їжу зі свого дому до дому рава.
Попри те що це було пов'язано із самопожертвою, вона з найбільшою ретельністю дотримувалася законів кашруту, і особливо кашруту й суворостей Песаху, дотримуючись хасидських суворостей так само, як заборони з Тори.
Її чоловік р. Нафталі-Герц Мінкович пропав безвісти на одній із воєн (імовірно, у Другій світовій війні), і вона залишалася агуною до кінця своїх днів.
Ребе одного разу гостював у їхньому домі протягом трьох місяців, коли приїхав до Ленінграда, щоб зустрітися зі своєю дружиною, ребецн Хаєю-Мушкою.
У період Великої втечі родин анаш із Росії в 5706-5707 роках (1945–1947), коли більшість анаш жили в таборах біженців у Німеччині, пані Хая-Мушка удостоїлася жити в одній кімнаті з ребецн Ханою, матір'ю Ребе. Ребецн спала на армійському ліжку, а вона спала поруч із нею на підлозі. А в Шабати ребецн приєднувалася до неї в домі її сестри пані Леї Ханін.
У цей період зміцніла її дружба з ребецн — дружба, що тривала до відходу з життя ребецн з життя в 5725 році (1964/1965). Через неї передавали й приносили відомості про те, що відбувається серед анаш (неофіційно), які вона розповідала ребецн, а та передавала все своєму синові, Ребе.
Коли Ребе проводив збір коштів на будівництво кварталу в Кфар-Хабаді на фарбрейнгені 19 кислева 5718 року (12 грудня 1957), Ребе звернувся до неї й звелів їй подвоїти суму, яку вона зобов'язалася пожертвувати, у три рази[2].
Прибувши до Сполучених Штатів, почала працювати на кухні єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770. Спочатку це було на 676 Істерн-Парквей, потім кухня переїхала на 749 Істерн-Парквей, а звідти — на нинішнє місце, 1414 Президент-стріт. Її відданість тмімім була така сильна, що вона влаштувала собі маленьку кімнату поруч із кухнею, щоб не доводилося ходити додому спати навіть на кілька годин на добу.
В останні роки вона була відома серед тмімім передусім своїми стараннями забезпечити тмімім кошерний і радісний Песах. Увесь рік вона жила заради того місяця, коли працювала на песахівній кухні єшиви. Вона всім своїм єством чекала великих миттєвостей, коли Ребе відвідував кухню єшиви перед першим седером. Ребе заходив перевірити великі казани на її кухні й бажав їй кошерного й радісного свята Песах. А іноді звертав увагу на питання песахівних суворостей на кухні.
"Святий праведник, хай буде він здоровий, ось-ось має сюди ввійти" (їдиш), — постійно повторювала вона, зі священним трепетом нагадуючи про необхідність підготуватися до тієї великої години й навести лад на кухні за кілька днів і навіть тижнів до візиту Царя на кухню тмімім.
Тмімім і ті, хто дотримується найвищих суворостей, знали, що покладатися можна саме на неї, і зазвичай питали в неї, як чинити. І в останні роки, коли через слабкість вона вже не могла керувати кухнею, вона з останніх сил намагалася принаймні наглядати як машгіха, вказуючи тмімім, як належним чином дотримуватися суворостей на її кухні.
Вона була дивовижно віддана тмімім. Коли вона помічала таміма, який довго молився і, прийшовши на кухню, уже не знаходив їжі, вона дбала про те, щоб залишити для нього їжу. Вона дбала про те, щоб зберігати посуд і столові прибори для тмімім, які суворо дотримувалися звичаю їсти на Песах лише зі свого посуду.
Померла 27 тевета 5763 року (1 січня 2003); похорон відбувся 28 тевета (у день народження ребецн Хани); спочиває в Нью-Йорку, поруч з Огелем.
У 5765 році (2004/2005) у Краун-Гайтс за участі рабинів району й анаш відбулося внесення сувою Тори для піднесення її душі та для піднесення душі її зятя (чоловіка сестри) і сестри — рава Хайкла Ханіна та його дружини пані Хаї-Леї[3].
Її родина
- Її брат, рав Рафаель Німотін, виростив благословенне покоління праведних у Ленінграді за комуністичного режиму в Радянському Союзі й удостоївся бути полум'яним хасидом Ребе Рашаба, Ребе Раяца і Ребе. Помер 9 нісана 5764 року (31 березня 2004).
- Її брат, рав Йосеф Німотін, був довіреною особою в домі рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе.
- Її сестра, пані Хая-Лея Ханін — дружина рава Хайкла Ханіна — Краун-Гайтс.
- Її сестра пані Блюма Сегаль, жила в Петах-Тікві, залишила по собі сина[потрібне уточнення].
Зовнішні посилання
- «Якби Він наблизив нас до „седеру“ Песаху в 1414 — нам було б досить!» — огляд песахівних седерів у будівлі 1414 і про кухарку Хаю-Мушку Німотін.
- «Кухарка „Томхей Тмімім“ і Бейт Рабі» — слова в пам'ять про неї та добірка листів із Бейт Рабі, отриманих нею, що публікуються вперше.
Примітки
- ^ Більша частина матеріалу взята зі слів її племінника Йосефа-Іцхака Кацмана із Краун-Гайтс.
- ^ Прослухати на сайті «Ашрейну». Після того як присутні на фарбрейнгені зобов'язалися пожертвувати певну суму в записках, які вони подали Ребе, Ребе звернувся до них і звелів подвоїти пожертву. (Кожному жертводавцеві Ребе назвав іншу суму подвоєння.) Опис збору коштів — у «Торат Менахем — Гітваадуйот» пункт 43 (текстова версія на сайті Chabad.org).
- ^ Внесення сувою Тори для піднесення душі рава Хайкла Ханіна
Код особи: № 4200644900