Перейти до вмісту

Урі-Єгуда Коген

Матеріал з Хабадпедії
Урі-Єгуда Коген
Основна інформація
Дата народження11 швата 5670 (21 січня 1910)
Дата смерті23 кислева 5761 (20 грудня 2000)
Місце похованняОливкова гора
КраїнаНімеччина, Голландія
Місце проживанняРоттердам, Амстердам
Рід діяльностігромадський діяч, засновник навчальних закладів
Освітаєшива у Франкфурті
Посадазасновник і керівник «хедера» в Амстердамі
Сім'я
Батькорав Аврагам-Ар'є
ДружинаРівка Якобсен
ДітиМір'ям Дунер, Узіель Коген, Хая-Сара Якобс, Аврагам-Ар'є Коген, Гіцл Боген, Йонатан Коген, Гадаса Коген

Рав Урі-Єгуда Коген (11 швата 5670 (21 січня 1910) — 23 кислева 5761 (20 грудня 2000)) після Другої світової війни діяв задля заснування навчальних закладів, зокрема єшиви і «хедера», доклався до порятунку євреїв під час війни і після неї та виконав безліч доручень по всьому світу за вказівкою Ребе[1].

Біографія

Народився 11 швата 5670 року (21 січня 1910) у місті Гамбург у Німеччині, у сім'ї рава Аврагама-Ар'є. У дитинстві навчався в єшиві у Франкфурті, де залишався до приходу нацистів, хай зітреться ім'я їхнє, до влади 5693 року (1932/1933). Унаслідок цього і маючи голландське громадянство, він емігрував до Роттердама в Голландії, де заснував сироварне підприємство. 5700 року (1939/1940), після початку Другої світової війни, одружився з Рівкою Якобсен, донькою секретаря єврейської громади Роттердама.

Діяльність під час Другої світової війни

2 іяра 5700 року (10 травня 1940) німці вторглися в Голландію, і протягом двох років євреї страждали від тяжких указів. 16 ава 5702 року (30 липня 1942) близько 2000 євреїв були викликані на міську площу Роттердама, звідки більшість із них були відправлені до таборів знищення. Урі, його дружина та їхня маленька донька Мір'ям залишилися в місті. 5703 року (1942/1943) у них народився син, який помер через рік, і Урі подбав про його поховання на єврейському кладовищі в розпал війни[2]. Свою доньку і свого сина Узіеля, який народився під час війни, він переховував у неєврейських родинах до кінця війни.

Урі вислизнув від кількох поліцейських перевірок у його домі й зрештою заплатив голландцеві-неєврею, який переховував його до закінчення війни. Він скористався своїм знанням німецької мови і своєю зовнішністю, щоб урятувати предмети святості й цінні речі з підвалу центральної синагоги Роттердама; предмети святості він переховував до кінця війни, а цінні речі продав на чорному ринку. На отримані гроші він підтримував євреїв, що переховувалися, і роздавав щодня близько 200 обідів єврейським родинам[3]. Крім того, він організував кошерну шхіту птиці двічі на тиждень у будинку, який винайняв поруч із нацистськими установами[4]. Він співпрацював з різними підпільними організаціями, які забезпечували його продовольчими талонами, і завдяки різним діям, які він здійснював проти нацистів, здобув їхню довіру, що дало йому змогу переховувати ще євреїв.

Після війни

Після війни йому стало відомо, що його батьки, батьки його дружини і багато його рідних загинули в Голокості. Двоє його дітей, яких переховували в неєвреїв, вижили і возз'єдналися зі своїми батьками. Євреї Роттердама і влада визнали Урі «підпільним рабином» через його діяльність під час війни. Він відновив єдину синагогу, що залишилася в Роттердамі, разом із ребецн Сарою Форст і організував у ній постійні молитви. Урі заснував заклад у місті Гауда в Голландії для юнаків із таборів біженців, але заклад було закрито через переслідування з боку урядових кіл[5]. Він відкрив свій дім для біженців і безпритульних[6]. Пізніше він переїхав до Амстердама через зменшення громади в Роттердамі.

Заснування «хедера» в Голландії

Р. Урі на роботах із будівництва навчального кампусу
Навчальний кампус, який заснував Урі

У тішреї 5735 року (1974/1975), унаслідок візиту машпіа р. Мендла Футерфаса до Амстердама, який під час хасидського фарбрейнгену вимагав від присутніх заснувати «хедер», р. Урі взяв на себе заснування цього закладу. «Хедер» був заснований у його домі, у двох кімнатах, з чотирма учнями, серед них двоє синів рава Іцхака Форста. Першою вчителькою була його дружина, Рівка Коген, яка навчала єврейської абетки.

«Хедер» розвинувся і перетворився на талмуд-тору — вісімсот учнів в Амстердамі. Спочатку[7] Урі зіткнувся з протидією з боку кіл у громаді, які стверджували, що цей заклад спричиняє розбрат, оскільки в місті вже існує єврейська школа[8]. Урі пережив погрози і навіть фізичний напад[9]. Від нього вимагалося залучати грошові кошти на утримання закладу, який швидко зростав. Спочатку «хедер» розміщувався в його домі, а потім зайняв будівлю сусідньої школи, яка не працювала, попри протидію влади[10]. Після зростання кількості учнів «хедер» отримав офіційне визнання від голландського міністерства освіти, але зіткнувся із законодавчими обмеженнями, що забороняли вивчення священних предметів у державних школах[11]. Урі вів переговори з високопосадовцями міністерства освіти і зрештою домігся зміни в законі, яка уможливила вивчення священних предметів.

Урі керував «хедером» близько 20 років, стежачи за бюджетами і будівлями, а педагогічне керівництво передав професійній команді. Його головним партнером був рав Яаков-Еліезер Фрідріх з Антверпена в Бельгії, який служив членом правління і допомагав в управлінні закладом[12]. Поряд із «хедером» для хлопчиків було засновано школу для дівчаток. Урі зібрав еквівалент 5 мільйонів євро на будівництво навчального кампусу, який охоплював триповерхові будівлі з ліфтами, пристосованими для учнів з обмеженими можливостями. Плани будівництва були подані Ребе, який дав своє благословення. У шваті 5754 року (1993/1994) новий кампус було урочисто відкрито в присутності рабинів, громадських діячів і міністрів уряду, а почесною гостею була сестра голландської королеви, на відзначення 20-річчя заснування «хедера».

Ребе і «хедер»

Сам Ребе стежив за просуванням закладу[13], головним чином через свого секретаря і директора «Мерказ ле-іньоней хінух», рава Хаїма-Мордехая-Айзика Ходакова[14]. Урі багато разів їздив до 770 у Нью-Йорку, брав участь в єхідуйот із Ребе, а одного разу терміново повернувся до Голландії, щоб запобігти шкоді «хедеру», ще навіть не встигнувши ввійти до 770[15]. Ребе вказав Урі налагоджувати зв'язки з представниками влади, що привело до офіційного визнання «хедера», попри початкові труднощі, як-от вимога закону про наявність 164 учнів, тоді як у «хедері» навчалося всього 24 учні.

Порятунок євреїв з арабських країн[16]

5713 року (1952/1953) Урі планував вивезти євреїв із Сирії, Алжиру і Марокко. Він порадився з Ребе, який відповів 6 швата 5713 року (22 січня 1953), що слід зважити відповідальність, пов'язану з вивезенням євреїв із країн, у яких вони жили життям у трепеті перед Небесами, але підтвердив необхідність їхнього порятунку[17]. План не було здійснено, але після приходу Хомейні до влади в році Урі почав переправляти євреїв з Ірану. Спочатку він допоміг єврею, який утік з Ірану до іншої мусульманської країни, а потім організував переправлення багатьох євреїв з Ірану через транзитні країни до таких країн, як Сполучені Штати і Земля Ізраїлю[18]. Він збирав великі суми на фінансування паспортів, віз і посвідок на проживання, наражаючись на особистий ризик. Одного разу його затримали в мусульманській країні після телефонної розмови, в якій згадувалася Земля Ізраїлю, і звільнили лише після довгого допиту.

Порятунок чорнобильських дітей

Основна стаття – «Діти Чорнобиля»

5746 року (1985/1986), після катастрофи в Чорнобилі, Урі вперше висунув ідею вивезти єврейських дітей з району катастрофи до Землі Ізраїлю. 5750 року (1989/1990) він поїхав до Радянського Союзу, де вивчив можливості перевезення дітей. Разом із равом Іцхаком Коганом вони перевіряли єврейство дітей і відвідували родини в Україні та Білорусі. Після зусиль перед урядовими відомствами вони організували групу дітей для репатріації до Ізраїлю. Урі звернувся до закладів Хабаду в Ізраїлі з проханням прийняти дітей, які спочатку не виявили ентузіазму щодо цієї ідеї. Але після схвалення Ребе «Агудат хасидей Хабад» почала займатися цим проєктом, який зрештою перейшов до рук «Цеірей Агудат Хабад»[19].

Зв'язки з Ребе

Познайомився з хасидизмом Хабад після бесід із шадарами з єшив «Томхей Тмімім» у Брюнуа, Франція, які гостювали в його домі, в період початку керівництва Ребе. Він вивчав хасидут, писав листи Ребе і удостоївся багатьох єхідуйот у 770[20]. Він матеріально підтримував заклади Хабаду, зокрема в економічно тяжкі періоди[21]. Рав Йоханан Сафранай розповідав, що чув, ніби Ребе встав на його честь на єхідуті[22]. У листах, які він отримував, Ребе багато разів додавав своєю рукою звертання «рав пеалім» і «га-Коген». Візит рава Біньяміна Кляйна, секретаря Ребе, до Урі в Голландію засвідчив його тісні зв'язки з Ребе[23].

Останні роки його життя

В останні свої місяці Урі працював над створенням сучасного колелю, що поєднує вивчення Гемари і поским із технологією. У тішреї 5761 року (2000/2001), під час свого перебування в Єрусалимі, він сказав, що йому бракує мільйона доларів для завершення проєкту[24]. Він самовіддано доглядав свою хвору дружину, яка померла 12 хешвана 5761 року (10 листопада 2000). Після цього він продовжував працювати над колелем, але 23 кислева 5761 року (20 грудня 2000) в нього відмовило серце, і він помер. Сотні людей провели його в останню путь на Оливковій горі. На його надгробку написано:

«Людина підпілля в Голокості, видатний громадський діяч протягом понад шістдесяти років у порятунку євреїв тілесно і духовно, засновник „хедера“ в Амстердамі за велінням Любавицького Адмора».

Родина

Зазначення авторства: частину відомостей у цій статті засновано на матеріалі з тижневика «Бейт Мошіах», випуск 319


Додаткова література

Файл:Тшура Тамрин Коген .pdf
Матеріал про його життя — тижневик «Бейт Мошіах», випуск 319 — 11 нісана 5761 (4 квітня 2001).
«Га-Автаха» — книжка, видана письменником Залманом Рудерманом, яка розповідає, серед іншого, про рава Урі-Єгуду Когена та його діяльність під час Другої світової війни і після неї.

Примітки

  1. ^ Частину доручень, і, найімовірніше, більшість із них, досі не розкрито публіці й, імовірно, не буде розкрито. І див. малу частину з вищезгаданого в «тшурот», виданих на весіллях його нащадків.
  2. ^ Це було взимку, і спочатку він намагався поховати його сам. Але коли переконався, що це йому не вдається, оскільки земля була зовсім промерзла, він поклав тіло немовляти біля входу до поліцейської дільниці, яка вважалася «надійною», доклавши записку з поясненням, що йдеться про єврейське немовля, яке слід поховати на кладовищі, — і так немовля було поховане за галахою.
  3. ^ Урі роздавав щоранку продуктові пакети і тим самим запобіг голоду приблизно у 200 єврейських родин у Роттердамі, які переховувалися від нацистського жаху.
  4. ^ Під час війни шхіта була заборонена, і сміливим кроком він винайняв будинок у кварталі, де розміщувалися нацистські установи (!), і двічі на тиждень приводив туди шойхета, який різав достатню кількість птиці для євреїв Роттердама.
  5. ^ Які, можливо, були під впливом нацистської атмосфери і тому подбали про його закриття.
  6. ^ Його невістка, Рахель Коген, розповідала про самовідданість Урі в гостинності: у його домі завжди готували у великих каструлях. Він приймав безліч євреїв, яких знаходив на вулиці. Коли я спитала його, як він здатен приймати хворих і людей у тяжкому стані, він відповів: «Хіба можна залишити єврея голодним?» Кожен єврей, що потрапляв до Роттердама, знав, що адреса Когена — це місце, де можна зупинитися. Водії трамвая скеровували євреїв на зупинку поруч із його домом і казали: «Мабуть, вам треба саме сюди».
  7. ^ І також надалі...
  8. ^ Школа була єврейською за складом учнів, але не містила вагомого єврейського змісту в навчальній програмі.
  9. ^ Один із противників дійшов до того, що дав Урі ляпаса на очах у тих, хто молився, а інші погрожували йому та його родині.
  10. ^ Урі привів учнів до будівлі сусідньої школи, яка не працювала, і відмовлявся звільнити її, доки влада не надасть відповідну будівлю.
  11. ^ Закон про рівність у Голландії забороняв відводити години на вивчення релігії в школах, які підтримує уряд.
  12. ^ Він удостоївся явного дива, коли людина, далека від дотримання Тори і заповідей, зустріла його і виклала на будівництво саме ту велику суму, яку треба було заплатити будівельному підрядникові (випуск «А геданк», Пкудей 5779).
  13. ^ Ребе навіть надсилав значні грошові суми для підтримки «хедера».
  14. ^ Рав Ходаков писав Урі: «Ми зраділи, прочитавши, що з допомогою Всевишнього, благословенний Він, справи нового хедера влаштовуються добре і шляхами миру, і дякуємо за фотографію хедера, яку він нам надіслав, що показує світлі обличчя учнів, хай живуть вони. Привіт усім його товаришам, хай живуть вони, які займаються хедером».
  15. ^ Коли раву Ходакову стало відомо, що Урі повернувся до Голландії, не ввійшовши до 770, щоб захистити «хедер», він похвалив його за це.
  16. ^ Докладніше див. «тшуру» до весілля сина його онука.
  17. ^ Ребе писав: «Щодо ідеї вивезти євреїв з Марокко і Сирії, то стосовно сефардських євреїв це велика відповідальність, оскільки вони перебувають у країні, в якій протягом сотень років жили життям у трепеті перед Небесами, але, з іншого боку, допікають інші проблеми, тому необхідно вивезти їх звідти».
  18. ^ Урі встановив зв'язок із довіреними людьми в одній арабській країні, які допомагали в переправленні євреїв з Ірану, а звідти він дбав про їхнє переведення до вільних країн.
  19. ^ Після схвалення Ребе люди «Цеірей Агудат Хабад» продовжили проєкт, а Урі супроводжував дітей до проміжного пункту в Європі.
  20. ^ У родини є тека з маанот Ребе євреям, які зверталися через Урі.
  21. ^ У листі від 6 швата 5713 року (22 січня 1953) Ребе подякував Урі за його підтримку шаліаха з «Томхей Тмімім» і благословив його багатством.
  22. ^ Його син Узіель розповідав, що під час фарбрейнгену в 770 Ребе помітив Урі і звернувся до нього: «Р. Урі, скажіть „лехаїм“» (їдиш).
  23. ^ Його онук Ар'є-Лейб розповідав, що рав Кляйн відвідав його діда і розмовляв з ним віч-на-віч під час короткого візиту до Європи.
  24. ^ Урі казав своїм рідним: «Мені бракує лише мільйона доларів для створення колелю, і якби я був молодий, я заробив би цей мільйон за два тижні».
  25. ^ Помер 5783 року (2022/2023).
Урі-Єгуда Коген згадується ще в 6 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1740431301

Повідомити про помилку на цій сторінці