Портал:Мелех га-Мошіах/Вибрана стаття/Галерея
Добірка вибраних статей порталу «Мелех га-Мошіах»
Щоб відредагувати анотації статей, натисніть на число в заголовку, а потім «Редагувати».
Цар Мошіах називається Владикою, як написано: «... і раптом прийде до свого чертога Владика, якого ви шукаєте, тощо».
Бо вся суть Царя Мошіаха — воцарити Святого, благословенний Він, -Владику Г-спода, Б-га Ізраїлю- на нижній землі, і через нього буде царство Б-га над усім світом.
Таке визволення може відбутися лише через визволителя, який сам цілковито пройнятий і з'єднаний — у цьому розкритті «алефа» — із «Владикою світу», аж до розкриття Його Сутності, благословенний Він, тобто він з'єднаний у самій своїй суті із суттю й Сутністю Адона Гаває, так що пророк називає його на ім'я — власним іменем — «Адон».
(Частину матеріалу в статті взято з книги «Ерхім бе-хасидут»)
Відтоді як Б-г обрав дім Давида, кожному цареві, який походить із його синів, не потрібні ні обрання пророком, ні олія помазання. Але й після цього заповідь призначення царя не скасувалася, і вона виявляється в обов'язку, покладеному на нас, утвердити царство в руках того царя з дому Давида і прийняти на себе його ярмо, як сказано в Єрусалимському Талмуді: «Не сказано „поставлю“, а „постав“ — що ти ставиш над собою» — щоб ти утвердив над собою.
Також Мелех га-Мошіаха не ми обираємо — Мошіах — це «цар, якого обере Г-сподь, Б-г твій», і тому він неодмінно має бути з дому Давида, якому обіцяно царство, але на нас лежать право й відповідальність просити його і прийняти на себе його царство.
Окрім самої заповіді призначення царя, Рабейну Бах'є у своєму коментарі на Тору згадує правило «немає царя без народу». З погляду реальності, цар ніколи не зможе бути царем, якщо не буде народу, який його приймає.
Цей принцип виявляється і в галахі, згідно з якою кожен цар, поставлений над Ізраїлем, чи то через пророка, чи то за спадком, стає царем лише тоді, коли народ приймає його царську владу.
Іскра Мошіаха — це відблиск душі Царя Мошіаха, що світить у кожного єврея в найвнутрішнішій частині його душі (єхіда, або сутність душі). Завдяки цьому зв'язку, який Цар Мошіах має з кожним євреєм, у його силах визволити кожного з Ізраїлю, але роботу покладено на кожного єврея зокрема — розкрити цю іскру з потенції в дію.
Іскра Мошіаха дає єврею силу служити Творцеві понад міру й обмеження, на зразок Днів Мошіаха, — і завдяки цьому він здатен здійснити в собі приватне визволення ще під час вигнання, а також реально привести загальне Визволення.
Іскра Мошіаха — це «точка єврейства» в душі єврея — на яку натякає буква йуд, перша буква назви народу Йісраель. Також ця точка називається «точкою внутрішньої суті серця».
Щабель іскри Мошіаха — у найглибшій частині душі. У книзі «Танія» Алтер Ребе співвідносить цю іскру зі щаблем хохма в душі, у якому «одягнене й приховане істинне світло Б-же». Як правило, Ребе пояснював, що це щабель єхіди в душі. Однак в іншій сіхі Ребе висловив нове положення, що щабель іскри — не лише на рівні єхіди (яка теж лише «ім'я» для самої душі), а в самій сутності душі.
Оскільки іскра Мошіаха — найглибша частина душі, цілком з'єднана зі Святим, благословенний Він, — тому її зв'язок зі Святим, благословенний Він, не раціональний тощо, а понад розум і знання. Тобто душа єврея відчуває, що вона з'єднана і злита зі своїм джерелом, Святим, благословенний Він, силою самого свого існування. І також у служінні людини суть іскри — не приватне служіння, а саме знання того, що вона з'єднана зі Святим, благословенний Він.
Зв'язок зі Святим, благословенний Він, що виникає завдяки іскрі Мошіаха, коріниться в душі Мошіаха — який продовжує й розкриває в душах Ізраїлю цей щабель зв'язку. Тому Мошіах називається «загальною єхідою» — оскільки він охоплює всі аспекти «єхіди» всіх синів Ізраїлю. І це також причина того, що глава покоління — який охоплює всі душі покоління — є загальною єхідою, а отже, і Мошіахом покоління.
Палац для Ребе, Царя Мошіаха — ініціатива, що отримала схвалення і підтримку Ребе, щодо будівництва палацу для Ребе в Кфар-Хабаді.
Рав Зуша Рівкін, хасид Хабаду з Кфар-Хабаду, висунув ідею збудувати дім для Ребе в Кфар-Хабаді; коли його брат р. Хаїм поїхав до Нью-Йорка в 5738 році (1977/1978), він попросив його викласти цю ідею перед Ребе
Р. Хаїм увійшов на «єхідут» до Ребе й розповів про ідею. Ребе у відповідь сказав: «Він хоче збудувати для мене дім у Кфар-Хабаді?», і відразу продовжив із широкою усмішкою, показуючи своєю святою рукою рішучий рух: «Палац!»(В оригіналі (їдишем): "Ер віл бойен а штуб фар мір ін Кфар-Хабад? - Армон!). Потім Ребе продовжив і сказав: «Але не так, як зараз. А поки що хай зачекає»(В оригіналі (їдишем): "Ун ніт азой ві іцтер. Ун дервайле вартн").
Зуша прийняв вказівку і тим часом звернувся до архітектора і попросив його підготувати генеральний план палацу. План швидко підготували й надіслали Ребе. Відповідь Ребе була такою: «Отримано, щиро дякую. Поки що зачекати з будівництвом». До відповіді Ребе доклав десять монет: п'ять монет номіналом в одну ліру і п'ять монет номіналом у пів долара.
Упродовж минулих півтора десятиліть р. Зуша не переставав знову і знову просити бажаного дозволу на будівництво. Але Ребе не давав бажаного схвалення і відповідав, що час ще не настав і треба зачекати.
16 швата 5752 (21 січня 1992) дружина р. Зуші, Наомі Рівкін, пройшла перед Ребе на «єхідут-клаліт» і сказала, що її чоловік запитує, чи може він почати будівництво палацу. Ребе відповів: «Запитати рабина у Святій Землі». Зуша звернувся до рава Мордехая Ашкеназі, мара де-атра Кфар-Хабада, і розповів йому про вказівку Ребе збудувати палац і запитати рабина у Святій Землі. З'ясувавши подробиці, рав схвалив будівництво. Найближчої неділі пані Рівкін пройшла в Ребе на роздаванні доларів і розповіла про згоду рава. Ребе дав їй ще один долар, сказавши: «Як рав вказав, так і робіть, і з великим успіхом. Благословення й успіх».
Тепер перед Зушею стояли три можливі місця в Кфар-Хабаді для будівництва палацу. Зуша полетів до Ребе і в п'ятницю 26 швата, за кілька хвилин до десятої години ранку — часу, коли Ребе виходить зі своєї кімнати на ранкову молитву, — чекав на Ребе біля його кімнати, тримаючи в руці аерофотознімок, на якому було позначено можливі місця для будівництва палацу: поруч із Бейт Менахем, поруч із будівлею «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі і поруч із 770. Ребе прийняв знімок із рук р. Зуші й одразу сказав: «Хай у тебе буде щедрий заробіток!(Словами Ребе: "זאלסט האבן א סאך פרנסה").» За кілька годин Ребе видав (через секретаря рава Єгуду-Лейба Гронера) відповідь, у якій обвів слова з його листа: «Біля дому Агудат хасидей Хабад» [=поруч із 770, домом «Агудат хасидей Хабад»].
«І вестиме війни Всевишнього» — це остання галахічна ознака, за якою ми дізнаємося, що той цар, який постане з дому Давида, — «він у статусі імовірного Мошіаха».
Є народи, які утискають синів Ізраїлю й не дають їм займатися Торою і заповідями, що і є головною суттю вигнання — перешкоди й затримки у виконанні Тори, і Мелех га-Мошіах воює з ними й дозволяє Ізраїлю займатися Торою і заповідями належним чином.
Ці війни називаються війнами Всевишнього, як сказано про Давида: «бо війни Б-га веде пан мій», і згідно з тлумаченням цього вірша, його війна на захист синів Ізраїлю називається війною Всевишнього, бо кожен, хто торкається їх, наче торкається зіниці Його ока.
Однак в одній із сіхот Ребе наводить можливість, що коли Геула буде у вигляді «удостоїлися», не буде потреби в цій умові — «вестиме війни Всевишнього».