ОВП

Організація визволення Палестини (відома за своєю абревіатурою: ОВП) — арабська терористична організація, що об'єднує кілька терористичних рухів і метою якої є знищення Держави Ізраїль та її захоплення.
Організацію було засновано в 5724 році (1963/1964), і вона почала свою діяльність зі здійснення терактів у Землі Ізраїлю. Організація зміцнилася з приходом терориста Ясира Арафата до керівництва організацією в 5729 році (1968/1969). Організація стояла за війною «Шлом га-Галіль», яка відбувалася в Лівані разом із «Хезболлою» та урядом Сирії. Наприкінці 5740-х років організація стояла за першою інтифадою, що спалахнула в Ізраїлі.
У 5753 році (1992/1993) Іцхак Рабін підписав Угоди в Осло, у межах яких багато територій у Землі Ізраїлю було передано в руки ОВП. Угода викликала хвилю протестів у країні, на чолі яких стояли «Цеірей Хабад» зі схвалення Ребе.
З початку 5760-х років організація почала занепадати, а в 5767 році (2006/2007) помер Арафат, і замість нього головою організації було призначено Махмуда Аббаса.
Висловлювання Ребе
У 5736 році (1975/1976) організацію ОВП було приєднано до Ради Безпеки ООН — крок, що спричинив велику загрозу безпеці мешканців Ізраїлю. Ребе внаслідок цього вказав під час фарбрейнгену 10 швата того самого року, щоб сімдесят два рабини проти сімдесяти двох народів світу встали й постановили, що Земля належить народові Ізраїлю згідно з Торою і ніхто не має права приймати жодного клаптика землі із Землі Ізраїлю. І справді, під час фарбрейнгену встав рав Ефраїм-Еліезер га-Коген Ялес і виголосив промову про належність Землі Ізраїлю народові Ізраїлю, і до нього приєдналися сімдесят один рабин, які відповіли «Амінь» на його слова. Крім того, виступили ще кілька рабинів, серед них, на прохання Ребе, рав Залман-Шимон Дворкін, рав Дов-Бер Рівкін, рав Ісраель-Іцхак Пікарський і рав Мордехай Ментлік. Після підрахунку сімдесяти двох рабинів Ребе попросив, щоб уся публіка сказала «лехаїм» на знак участі у святковій трапезі з нагоди події[1].
Під час Першої ліванської війни Ізраїль вигнав ОВП з Бейрута й Південного Лівану, і штаб організації перемістився до Тунісу, де Сполучені Штати забезпечили їй притулок перед евакуацією; проте частина людей ОВП залишилася в Північному Лівані (у районі Триполі), доки в 5743 році (1982/1983) Сирія не вирішила спробувати взяти ОВП під контроль і усунути Ясира Арафата. Спроба, щоправда, провалилася, але призвела до розколу у ФАТХ і до остаточного вигнання ОВП з Лівану в 5745 році (1984/1985).
У Тунісі Арафат облаштував штаб ОВП у розкішному готелі, звідки він вів міжнародний дипломатичний фронт проти Ізраїлю. Унаслідок переїзду в єврейській громаді виникло побоювання, що ОВП вчинятиме теракти серед євреїв країни.
Ізраїльська розвідувальна організація, Моссад, звернулася до рава Нісана Пінсона і попросила в нього допомоги в репатріації євреїв Тунісу до Землі Ізраїлю, але він відмовився й сказав, що Ребе велів не виїжджати.
Моссад послав до Ребе Ефраїма га-Леві, намагаючись переконати Ребе погодитися на алію євреїв Тунісу до Країни, але Ребе сказав йому, що євреям, які живуть там, не загрожує небезпека. Згодом га-Леві сказав, що Ребе мав рацію, а Моссад помилився[2].
У 5746 році (1985/1986) ЦАХАЛ атакував штаб у Тунісі в межах операції «Дерев'яна нога», під час якої було вбито понад 60 членів ОВП, — крок, який Ребе розкритикував.
28 нісана 5750 (23 квітня 1990) ОВП планувала здійснити теракти в кількох місцях по всьому світу, і серед них у 770, з метою заподіяти шкоду Ребе[3]. Іцхак Шамір поспішив повідомити про це Ребе, який невдовзі після цього вийшов на молитву Мінха дня 28 нісана 5750 (23 квітня 1990), а після цього виголосив сіху, у якій повідомив, що отримав відомості про теракти, які мають статися, і попросив публіку прочитати три псалми Тегілім і дати на цдаку плату за три трапези замість посту. На прохання Ребе сказане було опубліковано в загальній пресі. І справді, зрештою нічого не сталося[4].
Примітки
- ^ Фарбрейнген 10 швата 5736 (12 січня 1976), пункт 21, частина третя, кунтрес «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», що вийшов у 5783 році (2022/2023).
- ^ Менахем Зігельбойм, «За лініями ворога», с. 81, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд – за умови реєстрації)
- ^ «Аль га-каванот», с. 101 — 102.
- ^ Драматична розмова про ОВП, яку Берке передав засобам масової інформації