Перейти до вмісту

Єшаягу Гурвіц (Цфат)

Матеріал з Хабадпедії
Єшаягу Гурвіц
Основна інформація
Місце народженняЦфат
Місце похованняЦфат
Місце проживанняЦфат, Вінніпег, Реховот
Місце діяльностіЦфат, Вінніпег, Західна Канада
Рід діяльностірабин, даян
Освітаєшива Рідбаза в Цфаті, єшива «Хатам Софер» у Цфаті
Посадарабин хабадської громади в Цфаті, головний рабин Вінніпега і Західної Канади
УчителіДов Зіман із Варшави
Сім'я
Батькорав Ашер-Єхезкель
МатиЕлке
ДружинаФейга, дочка рава Іцхака Лабербойма
ДітиШмуель та інші

Рав Єшая Гурвіц народився 11 елула 5643 року (13 вересня 1883) у місті Цфат у родині батька, рава Ашера-Єхезкеля, і матері, пані Елке. Він був нащадком родини Ребе Цемах Цедека та адморів з династій Карлін[1], Чорнобиль і Амдур. Він також був нащадком в одинадцятому поколінні святого автора «Шла» і навіть носив його ім'я.

Рав Гурвіц був особливою особистістю. Уже в юності в ньому виявилися піднесені якості. Він старанно навчався й працював над своїми душевними якостями; навчався вдень і вночі й записував для себе правила поведінки в служінні Всевишньому. Окрім особистої величі, він багато вивчав книги мусару; книги «Решит хохма» і «Ховот га-левавот», а також книга святого «Шла» не сходили в нього з уст. Між Мінхою і Маарівом він вивчав Мішну й повторював її напам'ять, і так знав п'ять розділів Мішни напам'ять (на старість, за кордоном, вивчив напам'ять і розділ Тагарот).

У 5716 році (1955/1956), коли йому було сімдесят три роки, його благословив Ребе: «З благословенням на довгі дні й добрі роки». Благословення Ребе здійснилося повністю, і рав Єшая Гурвіц прожив довге життя й помер 22 тевета 5738 року (1 січня 1978) у віці дев'яноста чотирьох років. Згідно з його заповітом, похований у рідному місті, Цфаті.

Юні роки

У роки його юності його батько поїхав за кордон за дорученням громади Хабаду Цфата. Повернувшись додому, він знайшов сина цілісною людиною, обізнаною в Шасі й поскім, увінчаною благонравністю й богобоязливістю. Однак учення хасидуту він не знав і не був з ним знайомий. Батько почав умовляти його вивчати також хасидут Хабаду. Відтоді він почав вивчати хасидут і став знавцем і в цьому вченні[2], знав книгу «Танія» напам'ять і навіть написав до неї коментар, який досі залишається в рукописі[3].

У юності навчався в рава Дова Зімана з Варшави, учня автора «Авней незер», і в єшивах Рідбаза і «Хатам софер» у Цфаті. Отримав рабинське посвячення в 5663 році (1902/1903) від рабі Дова Зімана.

Після одруження

У 5664 році (1903/1904) узяв за дружину пані Фейгу, доньку рава Іцхака Лабербойма й онуку р. Шмуеля Геллера, рабина Цфата. Того ж року його батько хотів відкрити в Цфаті хабадську єшиву й призначити його її головою. Однак цей план не здійснився через брак грошей.

У місяці шваті 5665 року (1904/1905) у нього народився син, рав Шмуель.

З 5668 року (1907/1908) рав Єшая Гурвіц був рабином хабадської громади в Цфаті й брав участь в ухваленні галахічних рішень разом із найбільшими рабинами Цфата. У 5669 році (1908/1909) його хотіли призначити членом рабинського суду в Цфаті. Ще до цього він отримав рабинське посвячення від найбільших рабинів, серед яких також: хахам-баші Єрусалима рав Нахман Батіто і хахам-баші Стамбула рав Хаїм Нахум. У своїй рекомендації до книги рава Гурвіца Рідбаз написав: «...І він уже рабин громади Хабаду тут [у Цфаті], святому місті, хай буде воно відбудоване й утверджене незабаром, у наші дні, амінь, і старанно вчиться день і ніч Тори... бо цей рабин справді не має собі рівних у наш час у Торі й богобоязливості в усій Галілеї».

Його керівництво як рабина хабадської громади й даяна було особливим, як описує його син рав Шмуель у своїй книзі «Ємей Шмуель»: «Мій батько поводився справедливо, чесно й правдиво і виконував „Не бійтеся нікого“, і самовіддано судив справжнім судом за істиною; і остерігався торкатися грошей ближнього, і його „так“ було праведним, і його „ні“ було праведним, і був далекий від лицемірства, брехні й почестей».

У 5674 році (1913/1914) вибухнула Перша світова війна; унаслідок цього у Святій Землі запанував тяжкий голод. Утім, на початку війни його економічне становище було цілком стерпним. З початком війни він купив на солідну суму грошей мішки цукру, знаючи, що їхня ціна зростатиме. Цукор він сховав у друзів на чорний день, однак турецький уряд, що панував тоді у Святій Землі, шукав цукор у громадян. Тому йому довелося продавати цукор потроху.

Коли цукор закінчився, голод оселився в домі родини Гурвіців. Невеликий порятунок прийшов завдяки тому, що рав Гурвіц був російським підданим (мабуть, завдяки тому, що його батько був уродженцем Росії). У ті голодні дні англійські й російські піддані їздили до російського консула й до англійського консула в Лівані та отримували від них підтримку. Рав Єшая, будучи російським підданим, теж поїхав до Бейрута, щоб отримати підтримку.

Війна була в розпалі, і кожного придатного чоловіка відправляли на фронт, однак рабини отримали звільнення. Але, на жаль, у раді міста Цфата були негідні люди, і вони намагалися вмовити турецького губернатора міста наказати рабинам дати раді й губернаторові великі суми грошей, а якщо ні — їх мобілізують. Рабини запитали рава Гурвіца, як вчинити в цій справі, а він запитав рава Альфандарі, який донедавна був хахам-баші Цфата й пішов у відставку через лиходійства ради й губернатора міста. Рав Альфандарі відповів, що не слід давати їм ні шеляга. Рав Гурвіц передав рабинам відповідь рава Альфандарі, і так вони й учинили.

Члени ради, які зрозуміли, що їхній задум не вдасться через рава Гурвіца, дуже розгнівалися й сказали губернаторові: «Поки рав Гурвіц спокійно сидить у себе вдома, ти не побачиш жодних грошей». Губернатор послухався їхньої поради й вирішив заарештувати всіх рабинів Цфата. Коли прийшли заарештовувати рава Гурвіца, він якраз молився в синагозі. Біля синагоги на нього чекали мухтар і двоє солдатів. Коли він закінчив молитву, його заарештували й повели до в'язниці. Лише після клопотань друзів і його брата р. Берла, відомого аптекаря зі зв'язками, було вирішено перевести його до поліцейської дільниці, де умови були кращими. Перебуваючи там, він сидів і повторював Мішну напам'ять.

Тим часом друзі заарештованих рабинів роздобули суми грошей і передали їх губернаторові. Після цього губернатор вирішив, що всі рабини мають поїхати до Акко, щоб оновити свої рабинські посвідчення. Однак поїздка була пов'язана з небезпекою і великим страхом, що дорогою вони зустрінуть армійський легіон і їх одразу ж мобілізують.

Друзі рава Гурвіца знову прийшли йому на допомогу й подбали, щоб губернатор звільнив його від поїздки до Акко. Однак він відмовився від цієї честі й сказав, що не відокремиться від інших товаришів-рабинів, і, попри благання родини, поїхав до Акко. До цієї поїздки приєднався і його брат р. Берл. Кмітливість останнього виручила рабинів, коли легіон солдатів, що перебував в Акко, справді схопив рабинів і хотів їх мобілізувати: йому вдалося різними способами переконати їх відпустити рабинів. Ще до свята Песах рабини благополучно повернулися додому, на радість своїх родин і на радість усіх євреїв Цфата.

Родина Гурвіців продовжувала страждати від тяжкого голоду, тож їм довелося продавати речі з дому. Унаслідок цього рав Гурвіц був змушений поїхати до міста Алеппо в Сирії, щоб зібрати підтримку в євреїв, які там жили. В Алеппо він зазнав багатьох тягот, доки взимку 5678 року (1917/1918) не повернувся додому — на початок накладання тфілін його сином Шмуелем.

Після війни

Через події Першої світової війни турецький уряд виселив євреїв Яффо. Частина з них оселилася в Цфаті, і рав Єшая був призначений їхнім рабином. Перед Песахом 5678 року (1917/1918) рабини Цфата хотіли дозволити їсти кітнійот у дні свята, а також дозволити кашерувати кип'ятінням металевий посуд з покриттям, який за звичаєм не кашерують до Песаху, — через голод і нестачу, що панували в країні. Поважні люди з-поміж вигнанців Яффо просили домогтися цього в рава Гурвіца, але він був твердий у своїй думці й стояв на сторожі в цьому випадку й у всіх випадках, коли виникала перешкода в дотриманні галахи.

Голод і хвороби під час війни дуже тяжко вдарили по його родині: його мати, теща, а з ними ще восьмеро членів його великої родини померли від голоду й хвороб у роки війни.

Після закінчення Першої світової війни становище дещо поліпшилося. Було призначено нового губернатора, змінилася й рада міста Цфата, і вони прихильно ставилися до рабинів і учнів єшив. Рав Гурвіц скористався можливістю й почав з подвоєною силою діяти заради піднесення юдаїзму в місті. У лікарні «Гадаса» і в сирітському притулку він подбав про те, щоб подавалася кошерна їжа, і сам прибив мезузи на двері лікарні.

24 елула 5680 року (7 вересня 1920) помер батько рава Гурвіца, рав Ашер-Єхезкель, і управління касою Колель Хабад перейшло до нього, однак ненадовго, оскільки заробіток був мізерний через припинення виплати платні рабинам. Рав Гурвіц, бажаючи прогодувати родину, був змушений залишити рідне місто Цфат, з яким відчував особливий душевний зв'язок.

Поїздка до Канади

Рав Гурвіц у період перебування у Вінніпезі

Після Пуриму 5682 року (14 березня 1922) він сів на корабель і вирушив до Канади. У цій поїздці він зазнав багатьох тягот. Члени його родини, які залишилися у Святій Землі, турбувалися про нього, бо минуло багато часу, а вони ще не отримали від нього звістки, що він дістався мети. Лише перед святом Песах вони отримали від нього телеграму, у якій він повідомляв, що благополучно прибув до Канади. Невдовзі після цього вони отримали лист на десять сторінок, у якому він описав численні тяготи, пережиті в дорозі.

Прибувши до Канади, він оселився в місті Вінніпег у центрі Канади, де був призначений головним рабином. Оскільки в Західній Канаді становище юдаїзму було жалюгідним, його призначили й рабином Західної Канади.

Понад тридцять років (з 5682 по 5713 рік) служив головним рабином Вінніпега і Західної Канади. Усі ці роки він невтомно діяв заради зміцнення юдаїзму всіма шляхами.

Рав Гурвіц був красномовним і в поїздках містами Канади виголошував проповіді, частину яких записав і видав у книгах. В одній зі своїх проповідей на Йом Кіпур у своєму місті він сказав численним молільникам, що молиться про те, щоб кожен Шабат був як Йом Кіпур — усі закривали б крамниці й приходили до синагоги молитися.

У період перебування в Канаді він надрукував дві свої книги. «Пардес га-арец» — запитання і відповіді з галахи, проповіді з галахи й агади на Тору і свята на основі хасидуту Хабаду та інше. А також книгу «Яво Шіло» — запитання і відповіді з галахи; кунтрес, у якому роз'яснюються закони, що стосуються дотримання другого святкового дня євреєм, який прибув за кордон; історія єврейського поселення в Цфаті та збірка проповідей, виголошених ним у синагогах Канади. На цій книзі красуються рекомендації найбільших рабинів. У галахічних відповідях і проповідях часто згадуються наші Ребе, провідники поколінь.

У 5704 році (1943/1944) почав надсилати запитання з вивчення Тори й з галахи Ребе Мелех га-Мошіаху, тоді — «хатна де-вей несія». Одна з відповідей займала чотири сторінки[4].

Той, хто прагнув вивчити цей лист, напевно помітив, що рав Гурвіц запитував Ребе про роз'яснення «Шла» до слів Зогару. Три запитання рава Гурвіца й відповіді Ребе на них було надруковано в «Ковец Любавич».

Протягом багатьох років він багато писав Ребе з питань вивчення Тори на глибокі теми: мікви, гітін, роз'яснення до Зогару та багато інших тем.

Коли він надіслав Ребе свою книгу «Пардес га-арец», частина 1, Ребе надіслав йому лист із зауваженнями й роз'ясненнями до книги. Унаслідок цього між ними зав'язалося листування: рав Гурвіц викладав свої запитання щодо зауважень Ребе, а Ребе відповідав йому на них у нових листах[5].

Рав Гурвіц записав багато історій про наших Ребе, провідників поколінь; ці історії було надруковано в книзі «Мігдаль оз» окремим розділом.

Повернення до Святої Землі

У 5713 році (1952/1953) він повернувся до Святої Землі, і Ребе спонукав його продовжувати громадську діяльність: «Дивно, що він не згадує про громадську діяльність на благо громади, адже, безсумнівно, його око прихильніше до потреб інших, оскільки Всевишній, благословенний Він, обдарував його силою впливу на ближніх, і особливо в діяльності з поширення джерел назовні, відповідно до вимоги наших святих провідників...» А на берегах Ребе додає: «Безсумнівно, він зустрічається з анашем час від часу й допомагає їм у тому, що стосується діяльності у винограднику Хабаду, наскільки це в його силах»[6]).

В останні роки життя жив в одного зі своїх синів у місті Реховот. Старанність у вивченні Тори, що почалася в нього ще в дитинстві, не припинялася до останнього дня; він завжди вивчав нігле і хасидут, долаючи всі труднощі й болі, що випали на його долю в останні роки.

У 5716 році (1955/1956), коли йому було сімдесят три роки, його благословив Ребе: «З благословенням на довгі дні й добрі роки»[7]. Благословення Ребе здійснилося повністю, і рав Єшая Гурвіц прожив довге життя й помер 22 тевета 5738 року (1 січня 1978) у віці дев'яноста чотирьох років. Згідно з його заповітом, похований у рідному місті, Цфаті.

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Батько Цемах Цедека, рабі Шалом-Шахна Альтшулер, овдовів, утративши першу дружину Двойру-Лею через три роки після народження їхнього сина Цемах Цедека. Пізніше він одружився вдруге з донькою рабі Агарона Великого з Карліна, і від неї в нього народилася ще одна донька, названа Двойра-Лея на честь його першої дружини. Двойра-Лея, сестра Цемах Цедека по батькові, померла в молодому віці, як і мачуха, на честь якої була названа, і Ребе Цемах Цедек ростив її доньку Бейлу у своєму домі; ця Бейла вийшла заміж за його хасида р. Єшаягу Гурвіца з Бешенковичів, і вона була бабусею р. Єшаягу Гурвіца і матір'ю його батька, р. Ашера-Єхезкеля.
  2. ^ Його син рав Шмуель розповідає про це у своїй книзі «Ємей Шмуель», частина 1, с. 5.
  3. ^ Хвилююче відкриття втраченого коментаря до «Танії»! Ще не надрукований рукопис із коментарем до книги «Танія» гаона рабі Єшаї га-Леві Гурвіца, онука «Шла» і одного з видатних рабинів Хабаду, лот 95 на 94-му аукціоні, аукціонний дім «Морешет».
  4. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 1, с. 307.
  5. ^ «Ігрот кодеш», том 3, с. 181, 201 і 215
  6. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 12, с. 323, а також подібне в кунтресі, виданому «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Ре'е» 5773 року (2012/2013), у доповненнях.
  7. ^ «Ігрот кодеш», том 12, с. 323.
Єшаягу Гурвіц згадується ще в 11 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5365334200

Повідомити про помилку на цій сторінці