Повернення загубленого
Повернення загубленого — заповідь Тори, згідно з якою людина, що знайшла загублену річ єврея в громадському володінні, якщо на ній є розпізнавальна ознака — у самій її сутності, або в її місці, або у способі, яким її було покладено, — зобов'язана оголосити про знахідку загубленої речі й діяти для повернення загубленої речі її власникові.
Джерело в Торі
Ця заповідь охоплює дві заповіді, повеління й заборону: одна виводиться з вірша «Поверни її йому»[1], а друга — з вірша «Не можеш ти сховатися»[2].
У Каббалі
Арізаль пише у своїй книзі «Таамей га-міцвот[3]: Заповідь повернення загубленого, як сказано: і так роби з усякою загубою брата твого. Знай, що душа людини іноді приходить через ібур (тобто душа долучається й приховується в тілі іншої людини способом макіфу, а не сходить сама в тіло), а іноді їй доводиться повернутися в справжньому гільгулі, бо це більше страждання. І ось покарання того, хто знайшов загублене й не повертає його, в тому, що немає йому виправлення в ібурі після його смерті, але доведеться йому повернутися в справжньому гільгулі. І це — не можеш ти сховатися: бо якщо не повернеш йому загублене, то покарання твоє в тому, що коли згрішиш і доведеться тобі прийти у світ, щоб виправитися, не буде тобі достатньо того, що ти сховаєшся, що є таємницею самого лише ібуру, який є лише прихованням, як відомо, що він приховується в таємниці душі свого товариша, але ти перевтілишся в справжньому гільгулі».
В ученні Хабаду
Цемах Цедек розглядає у своїх респонсах[4] це питання й установлює, що коли певна річ загублена для власника, наприклад потонула в безодні моря або в будь-якому місці, звідки її неможливо врятувати, то в такому разі право власності власника повністю припиняється (і згідно з поясненням Магараля, власність — це не містична чи духовна річ, а фізична реальність, що виражається в здатності людини розпоряджатися своїм майном і припиняється за відсутності цієї здатності; і, отже, виходить, що в такому разі, коли річ повністю втрачена для власника через лева, то, якщо людина хоче, вона має можливість сказати, що це майно — її).
І хоча з простого змісту слів Гемари там випливає, що й закон «безодні моря» ґрунтується на законі йеуша, як сказано в барайті: «тому що власники втрачають на них надію», і як постановив Рамбам, що лише якщо власники знали про це, настає припинення права, а в разі, коли вони не знали про це, річ не виходить з володіння господарів (за законом «йеуш ше-ло мі-даат»), проте думка більшості рішонім, таких як Рашба, Ран і Раавад у своїх запереченнях на Рамбама, така, що закон «безодні моря» — це новий закон, тобто припинення права на річ відбувається в силу самої реальності, за якої людина не має влади над своїм майном (на відміну від йеуша, коли саме становище не змушує до повного припинення, а лише в поєднанні з наміром людини, яка своєю втратою надії по суті відмовляється від своїх прав і тим самим перетворює стан утрати на сталий).
У служінні Всевишньому
Щодо законів знахідки в приватному володінні, згідно з якими той, хто знайшов, має оголосити про знахідку й повернути її власникові за розпізнавальними ознаками[5], Ребе роз'яснив урок у служінні Всевишньому щодо дбайливого ставлення до часу та його використання. Коли єврей втрачає зі свого часу, навіть лише одну годину, — це подібно до загуби в «приватному володінні» — у володінні Святого, благословенного Він, «Єдиного у світі». Святий, благословенний Він, ніби знаходить загубу й оголошує про неї в синагогах і домах навчання[6], щоб її було повернуто власникові.
Однак самого оголошення недостатньо, а людина, яка втратила свій час, має прийти до місця оголошення, сказати, що в неї пропала загублена річ, і попросити її повернути. Зміст цього в служінні в тому, що людина починає берегти свій час належним чином, шкодує про втрачений час і намагається надолужити втрачене. Така поведінка вважається «розпізнавальною ознакою», за якою загубу повертають власникові.
Коли людина дає цю «ознаку», Святий, благословенний Він, повертає їй загубу, тобто дає їй великий успіх у вивченні Тори й у служінні Всевишньому, так що й утрачений час заповнюється й виправляється заднім числом[7].
Зовнішні посилання
- Сгулот для знаходження загубленого, «Га-Мевасер торані», глава «Матот» 5782, сторінка 16
- Рав Єгуда-Лейб Нахмансон, Галахот, що часто трапляються, у законах повернення загубленого

Примітки
- ^ Шмот 23, 4.
- ^ Дварім 22, 3.
- ^ Тижнева глава «Кі теце».
- ^ «Шут Цемах Цедек», «Хошен мішпат», розділ 19.
- ^ Трактат «Бава меція», аркуш 22, кінець сторони б. Аркуш 25, початок сторони а.
- ^ Трактат «Бава меція» 28, б. «Шулхан арух Алтер Ребе», «Хошен мішпат», «Закони знахідки й вкладу», параграф 21.
- ^ Бесіда в Шабат тижневої глави «Бегар» 5719, «Торат Менахем» том 25, сторінка 291.