Перейти до вмісту

Дбайливе ставлення до часу

Матеріал з Хабадпедії

Дбайливе ставлення до часу — хасидська вимога, що випливає з простої віри в те, що єврей має мету і призначення в житті, які він повинен виконати досконало, і кожна мить, не використана належним чином, — це змарнована мить, у якій не здійснилася воля Святого, благословенного Він.

У джерелах

Вимога берегти час ґрунтується на написаному: «Дні створені, і Йому один із них»[1], сенс чого в тому, що кожен єврей має точну кількість днів, даних йому, щоб жити, відповідно до місії, покладеної на його душу для виконання в цьому світі[2], і якщо він втрачає хоча б одну мить – він недовиконує загальне завдання, покладене на нього, оскільки втрачена мить не повертається.

У «Піркей авот» мудреці настановляють не відкладати справ на інший час: «І не кажи: коли звільнюся, вчитимусь, – може, не звільнишся», і «Якщо не тепер, то коли ж?!».

Великі мужі давнини висловили цей зміст у прислів'ї: «Людина турбується про втрату своїх грошей і не турбується про втрату своїх днів. Гроші її не допомагають, а дні її не повертаються»[3].

Ця настанова — не лише добрий звичай, а й встановлена як галаха: коли людина використала весь свій час для навчання, а впродовж дня мала лише одну мить, яку провела марно, – це зараховується їй як тяжкий гріх нехтування вивченням Тори, і мудреці витлумачили щодо неї вірш «Бо слово Всевишнього зневажив . . знищена буде душа та»[4].

В ученні наших Ребе, провідників поколінь

Важливість дбайливого ставлення до часу

Коли розповіли Ребе Рашабу, що хасиди Алтер Ребе завжди «рахували» час, він відповів: «У цьому суть служіння: години пораховані – і тоді й дні пораховані. Коли день минає, треба знати, що зробили цього дня і що треба зробити в майбутньому»[5], а в іншому місці висловився ще різкіше, що коли людина не береже часу, вона «чинить зло своїй душі»[6].

Ребе також пояснював важливість і необхідність дбайливого ставлення до часу: «Це річ, яку видно на власні очі: кожна мить, що минає, вже втрачена, якщо її не було використано для того, для чого можна і треба було її використати, – вона втрачена. І навіть якщо справу буде зроблено наступної миті або завтра й післязавтра, попри це та мить, яку не було використано, залишається змарнованою. Це була мить, у яку він не прожив свого життя так, як мало бути»[7].

Перевага дбайливого ставлення до часу

Ребе Раяц пише, що «в того, хто береже час, – мить є часом, а день є роком»[8], а також що «старанність і дбайливе ставлення до часу – це справжні знаряддя успіху в навчанні»[9], і «Бережіть час – бо він найдорожчий засіб»[10].

Ребе пов'язав дбайливе ставлення до часу із заповіддю відліку Омера[11], за якої благословляють на кожен день окремо, хоча, здавалося б, не треба рахувати те, що визначено заздалегідь і в чому неможливе збільшення чи зменшення, – і відлік показує цінність часу: його треба рахувати, дорожити ним, цінувати його і використовувати належним чином[12].

Шлях до дбайливого ставлення до часу

На одному з єхідуйот Ребе Рашаба в його батька Ребе Магараша батько сказав йому: «Коли мить є часом – час минає успішно. Успіх часу досягається дбайливим ставленням до часу, а дбайливе ставлення до часу досягається дбайливим ставленням до митей, а дбайливе ставлення до митей досягається статечністю»[13].

Ребе Рашаб розповідав про себе, що його успіх у навчанні й у поведінці випливав із того, що він зробив себе «господарем над часом», роблячи кожну річ саме у свій час[14].

Коли учень єшиви попросив у Ребе поради щодо дбайливого ставлення до часу, Ребе написав йому, щоб він вивчив напам'ять увесь перший сеїф у «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 1, і повторював його час від часу, а також знав би напам'ять щонайменше одну главу «Танії»[15].

У Рош га-Шана і в святий Шабат

Хоча в будні людина мусить займатися також прожитком свого дому тощо і не може берегти час досконало, використовуючи його лише для справ служіння Всевишньому, у Шабат обов'язок берегти час подвійно й багаторазово посилений, і треба повністю присвятити його вивченню вчення хасидуту та утримуватися від того, щоб марнувати день Шабату на пусті розмови, прогулянки тощо[16].

Хасиди Мітлер Ребе мали звичай тлумачити вірш «Бережи день Шабату, щоб освячувати його» так, що коли належно бережуть час святого Шабату, тоді виконується і «Пам'ятай день Шабату» впродовж усіх днів тижня, тобто він впливатиме й на будні, щоб вони використовувалися належним чином[17].

Ребе Раяц висловився, що коли марнують час «Раава де-раавін», це «бунт проти Ацмуту»[18].

Особливої уваги дбайливому ставленню до часу приділяють у дні Рош га-Шана, коли головне служіння — це прийняття царства, і коли єврей відчуває ярмо Царя, він не марнує навіть миті. З цієї причини наші Ребе, провідники поколінь, у Рош га-Шана суворо стежили за тим, щоб повністю утримуватися від бесід і розмов навіть із близькими домашніми, і віддавалися читанню Тегілім кожної вільної хвилини, і так само вказували хасидам.

В учнів-тмімім

Докладніше – Дотримання сдарім

Коли Ребе Рашаб попросив свого сина Ребе Раяца про письмовий і докладний звіт про учнів єшиви «Томхей Тмімім», він зажадав, щоб там було зазначено також, як учень дотримується часу[19].

Окрім вимоги використовувати час, у «Томхей Тмімім» вимагали берегти час згідно з розпорядком, установленим єшивою, і не дозволяли учням вивчати хасидут чи молитися коштом часу, встановленого для вивчення Гемари, і навпаки[20]. Ребе Рашаб навіть висловився, що «мир», який є між машгіахом седеру нігле і машгіахом седеру хасидуту, йому не подобається, бо правильний порядок такий, що кожен твердо стоїть на своєму посту і не дозволяє учням виходити за часові рамки, встановлені керівниками єшиви[21].

У загальному листі до керівників єшив «Томхей Тмімім» Ребе Раяц зажадав стежити за дотриманням часу з великою точністю і дбати про те, щоб учні не запізнювалися навіть трохи[22].

Коли з боку частини учнів пролунали доводи, що для кращого використання своїх здібностей вони хочуть влаштувати час своїх занять інакше, ніж прийнято в розпорядку єшиви, наші Ребе, провідники поколінь, рішуче це відкинули[23].

Від учнів-тмімім вимагається не лише дотримання часу в кількісному відношенні — приходити вчасно на заняття єшиви, але й дотримання часу в якісному відношенні — навчатися старанно й ретельно, з повною самовіддачею[24].

У наших Ребе

Алтер Ребе вже з дитинства був відомий своєю особливою ретельністю в дбайливому ставленні до часу та в його використанні[25], і також розповідається про Ребе Рашаба, що у віці п'яти років він почав займатися з самим собою виправленням рис характеру і дбайливим ставленням до часу[26].

Ребе Раяц розповідає у своїх записах, що в дитинстві вагався, чи вкласти свої заощадження в купівлю святих книжок для навчання, чи в годинник, і врешті дійшов висновку надати перевагу купівлі годинника, який допоможе йому належно дотримуватися часу[27].

Дбайливе ставлення Ребе до часу також було надзвичайним, до такої міри, що він ніколи не погоджувався поїхати у відпустку чи на відпочинок на трав'янисті луки тощо.

У 5704 році (1943/1944), коли Ребе молився перед амудом у міньяні учнів єшиви «Томхей Тмімім» Центральної в рік жалоби за своїм батьком, учасники міньяну не були готові, і початок молитви затримався на п'ять хвилин, і Ребе Раяц був цим незадоволений і зробив догану машпіа р. Шмуелю Левітіну: «У мого зятя кожна хвилина вважається за рік. Дві хвилини — це два роки, а п'ять хвилин — це п'ять років. Невже ви хочете вкрасти в нього п'ять років?».

У 5717 році (1956/1957) Ребе як виняток відвідав містечко «Ган Ісраель», а коли наступного року Ребе попросили здійснити ще один візит, він відповів відмовою, пояснюючи, що ще не надолужив часу, якого позбувся під час попереднього візиту[28].

Як виняток Ребе висловився про себе: «Не можна марнувати мого часу. Я не маю зайвого часу»[29].

Див. також

Додаткова література

  • «Аскіла бе-дерех тамім» – глава п'ята

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Тегілім 139, 16.
  2. ^ Тлумачення Ребе Цемах Цедека на вірш у Тегілім, «Яель ор».
  3. ^ Із «Сефер га-хаїм» брата Магараля.
  4. ^ Наводиться в «Танії», «Лікутей амарім», глава 1.
  5. ^ Календар «Гайом йом», 1 іяра. Роз'яснено в сіхі другого дня свята Шавуот 5732 (20 травня 1972), надруковано в «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 254.
  6. ^ «Торат шалом» – «Сефер га-сіхот», сторінка 260.
  7. ^ Сіха 12 тамуза 5737 (28 червня 1977).
  8. ^ «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца в перекладі святою мовою – 5700, сторінка 116.
  9. ^ «Ігрот кодеш», частина 8, сторінка 11.
  10. ^ «Аскіла бе-дерех тамім», сторінка 145.
  11. ^ Див. також у календарі «Гайом йом», 1 іяра.
  12. ^ Із сіхи 5 іяра 5731 (30 квітня 1971) для учнів «Квуци», які повертаються до Святої Землі, надруковано в «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 279.
  13. ^ «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца в перекладі святою мовою – 5700, сторінка 116.
  14. ^ «Сефер га-сіхот» 5700, сторінка 187.
  15. ^ «Ігрот кодеш», частина 19, сторінка 205.
  16. ^ «Кунтрес Ец га-хаїм», пункт 25.
  17. ^ «Сефер га-сіхот» 5701 у перекладі святою мовою, сторінка 43.
  18. ^ «Сефер га-сіхот» 5684, сторінка 60.
  19. ^ «Торат шалом» — «Сефер га-сіхот», с. 324.
  20. ^ «Торат шалом» — «Сефер га-сіхот», с. 325.
  21. ^ «Оцар сіпурей Хабад», частина 9, с. 234.
  22. ^ «Ігрот кодеш», частина 7, с. 8.
  23. ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш» Адмора шліта, частина 14, с. 217, і там — що цей довід є порадою лихого начала й походить від лихого начала, яке бажає довести учня до скидання ярма.
  24. ^ Сіха Зот Ханука 5716 (17 грудня 1955) та ін.
  25. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, сторінка 16.
  26. ^ «Сефер га-сіхот» 5704 у перекладі святою мовою, сторінка 157. «Сефер га-маамарім» 5711, сторінка 68.
  27. ^ «Сефер га-маамарім» 5651, с. 256.
  28. ^ «Оцар пітгамей Хабад», частина 2, сторінка 50.
  29. ^ «Цадик ла-мелех», брошура 7, сторінка 257, з єхідуту 5719 року (1958/1959).

Повідомити про помилку на цій сторінці