Перейти до вмісту

«Емунат хахамім»

Матеріал з Хабадпедії

Віра в мудреців — поняття, згадане в «Піркей авот»[1] як одна з речей, якими здобувається Тора.

Джерело

Віра в мудреців, або, як вона називається в хасидуті, віра в праведників, — найважливіше поняття в юдаїзмі, що описує віру без заперечень у слова рава. У Торі на цю заповідь натякається двічі, одна — велильна, а друга — забороняльна:[2].

  1. «Згідно з ученням, якого навчать тебе, і за законом, який скажуть тобі, чини»
  2. «Не відступай від того, що скажуть тобі, ні праворуч, ні ліворуч»

Раші пише на цей вірш (від імені «Сіфрей»[3]): «Навіть якщо він скаже тобі про праве, що воно ліве, і про ліве, що воно праве, і тим більше якщо він скаже тобі про праве — праве і про ліве — ліве».

У Гемарі наводиться[4], що якщо мудрець оголосив нечистим, його товариш не має права оголосити чистим, і навпаки. Так само постановляє і Рама[5].

У трактаті «Авот»[6] поняття віри в мудреців наводиться як одна з речей, необхідних для того, щоб вивчати Тору досконало.

У рішонім

Абарбанель[7] пояснює, що віра в мудреців — це послух вказівкам мудреців покоління, навіть коли тому, хто вірить, здається, що мудреці відхилилися від закону з якоїсь причини, той, хто вірить, повинен вірити, що розуміння мудреців достатньо широке.

В ученні наших Ребе, провідників поколінь

Його сутність

Бааль-Шем-Тов пояснює, що початок віри в мудреців залежить не від служіння людини, а від кореня її душі[8].

Мітлер Ребе у кунтресі «Легавін іньян га-іштатхут»[9] роз'яснює, що подібно до того як віра у Творця випливає з того, що єврей — «воістину частина Б-га згори», так і віра в праведника випливає з того, що ми вкорінені в ньому.

Ребе Раяц[10] розповідає, що одного разу один із хасидів попросив у р. Менахема-Мендла з Городка, щоб той благословив його синами, і той відповів, що не відчуває в собі великої сили, але якщо хасид вірить у його благословення, він напевно буде врятований, «бо велика віра в праведників, яка робить і бейноні праведником, чия молитва приймається і чиє благословення збувається». (І так само написав р. Гілель з Паричів у своїй книзі «Імрей ноам»[11] «Коли євреї підносять одного і ставлять його над собою правителем, провідником і повелителем, у нього вже є вся та сила — отримувати відповідь на свою молитву — як у всіх тих перших праведників»).

Її втілення в життя

В іншому листі Ребе Раяц знову згадує цю історію і додає, що для того, щоб віра подіяла, недостатньо самих слів чи віри в серці, а потрібно, щоб вона виразилася на ділі, за мірою можливості у встановленні постійного часу для Тори, у ретельному дотриманні Шабату, у чистоті сімейного життя, у вихованні синів і дочок і тому подібному.

Подібно до цього Ребе[12] зазначає, що шлях віри в праведників без служіння властивий передусім польським хасидам. В іншому місці Ребе зазначає[13], що такий шлях корисний лише для Б-жественної душі.

Ребе згадує[14] «наших братів, синів Ємену і Персії і т. д.» як здатних до богобоязливості й до віри в праведників, і тому — здатних сприйняти вчення хасидуту.

У словах хасидів

Ми знаходимо в хасидів кілька визначень поняття «віра в мудреців» і потреби в ній:

Р. Айзик із Гомеля визначає віру в мудреців (стосовно Алтер Ребе) як віру, що виникає з того факту, що бачать його обширні знання в усіх галузях (включно з різними науками народів світу), і тому покладаються на нього в тому, що й решта його слів правильні[15].

У книзі «Вікуха раба» (книга)[16] пояснюється, що хоча віра в мудреців — річ легка, «бо якщо бачить свого вчителя мудрим і видатним у Торі й таким, що займається Торою вдень і вночі, легко зможе повірити в нього», усе ж для того, щоб вона проникла в людину, від неї потрібен бітуль.

У збірнику «Га-Тамім»[17] віра в мудреців описується подібно до насолоди від сонця, хоча ми не знаємо його сутності. Так і Ребе, просто бачать на власні очі величезну насолоду від зв'язку з ним.

А в книгах польських адморів[18] наводиться різниця між вірою, що виходить з його мудрості та його якостей, величі його святості й безлічі його праведності, — яка властива мудрецям і людям знання, і вірою, що виходить зі знамень і чудес, які бачать, — яка властива простому народові.

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Глава 6, мішна 6.
  2. ^ Дварим 17 , 11.
  3. ^ Тижнева глава «Шофтім» піска 154.
  4. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Ніда аркуш 20 сторона б.
  5. ^ «Йоре деа» симан 242 сеіф 31.
  6. ^ 6, 6.
  7. ^ «Нахалат авот», глава шоста (48 речей), с. 396, що починається словами «Га-шлоша ве-есрім».
  8. ^ «Кетер Шем Тов», доповнення, 154.
  9. ^ С. 28
  10. ^ Його «Ігрот кодеш» т. 16 с. 6152. І подібно до цього т. 17 6450
  11. ^ С. 8.
  12. ^ «Ігрот кодеш» т. 1 лист 114. І в багатьох місцях.
  13. ^ Сіха в понеділок тижневої глави «Ваєшев», 19 кислева, 5719 (1 грудня 1958) пункт 23
  14. ^ «Ігрот кодеш», т. 4, лист 1184
  15. ^ Див. докладно в його листі, надрукованому в книзі «Толдот Іцхак-Айзик» у розділі його листів.
  16. ^ С. 90 у новому виданні.
  17. ^ Випуск 7 сторінки 742-744.
  18. ^ Див. «Пракім бе-торат га-хасидут» с. 136 — «Маамарей кодеш га-шалем» с. 216 і «Ве-шімха хохма» тижнева глава «Бо».

Повідомити про помилку на цій сторінці