Перейти до вмісту

Ар'є Левін

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Ар'є Левін» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену машпіа громади Хабаду в Реховоті, див. Єгуда-Ар'є-Лейб Левін.
Ар'є Левін
Основна інформація
Ім'я в оригіналіאריה לוין[В]
Дата народження6 нісана 5645 (22 березня 1885)
Дата смерті9 нісана 5729 (28 березня 1969)
Місце похованнякладовище в Сангедрії
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняЄрусалим (квартал Мішкенот-Ісраель)
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшива «Воложин», єшива «Торат хаїм», та інші
Посадамашгіах у талмуд-торі «Ец хаїм» в Єрусалимі
Учителірав Рафаель Шапіро, рав Хаїм Берлін, рав Шмуель Салант, Аврагам-Іцхак Кук
Сім'я
Батькор. Біньямін-Бейнуш
МатиЕтл
ДружинаЦипора-Хана, дочка рава Давида Шапіро
ДітиХаїм-Яаков Левін, Рафаель-Біньямін Левін, Сімха-Шломо Левін, та інші
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Ар'є Левін (6 нісана 5645 (22 березня 1885) — 9 нісана 5729 (28 березня 1969)) був машгіахом з Єрусалима, що прославився як людина хеседу. Його називали батьком в'язнів, або рабином в'язнів, або праведником з Єрусалима. В Єрусалимі був відомий як р. Ар'є. Ребе у своїх святих листах звертається до нього з титулом «той, хто істинно любить Ізраїль».

Біографія

Народився в Орлі під Білостоком, у єврейській смузі осілості Росії (нині в Польщі), у родині р. Біньяміна-Бейнуша та Етл. Учився в Слуцьку і в Слонімі і вважався масмідом та ілуєм. Через юний вік його спочатку не прийняли вчитися до єшиви «Воложин»; лише пізніше його туди прийняли, і там він вивчав Тору в рава Рафаеля Шапіро. Репатріювався до Землі Ізраїлю в адарі 5665 і вчився в єшиві «Торат хаїм». Отримав сміху на рабинство від рава Хаїма Берліна, рава Шмуеля Саланта та рава Аврагама-Іцхака Кука. Одружився з Ціпорою-Ханою, дочкою рава Давида Шапіро, рабина в Ковно, і сина рава Хаїма-Яакова Шапіро. Рав Давид Шапіро був також тестем рава Цві-Песаха Франка.

Служив машгіахом у талмуд-торі «Ец Хаїм» в Єрусалимі. Був відомий як людина милосердя, прославився прізвиськом «рабин в'язнів», бо близько двадцяти п'яти років, ще в період британського мандата, мав звичай щошабату ходити пішки відвідувати в'язнів у тюрмах, підбадьорювати їхній дух і писати їм листи. Особливо відомі його відвідини в'язнів підпілля та тих, хто зійшов на ешафот. Цей звичай він почав ще тоді, коли в тюрмах сиділи здебільшого євреї-кримінальники, продовжував його, коли до тюрем були ув'язнені бійці підпілля, і до останніх своїх днів. Під час відвідин в'язнів підпілля рав Левін проносив у своєму одязі записки з вітаннями між ув'язненими та їхніми родинами.

Регулярно відвідував також лікарню для прокажених, щоб підбадьорювати її мешканців.

Після Війни за незалежність, коли до Ізраїлю було повернуто тіла бійців загону «Ламед-Гей», через півтора року після того як вони полягли в бою, співробітники військового рабинату не змогли з упевненістю впізнати 12 тіл. Для розв'язання проблеми, що виникла, на рава Левіна було покладено провести «жереб Гра» — кидання жеребу, що слугувало для впізнання тіл.

Його добрі якості й численні справи милосердя стали предметом багатьох розповідей про його діяльність (письменник Сімха Раз, який був одним з його наближених, зібрав багато з них у два томи), і завдяки ним він був шанований широкими верствами суспільства.

5708 року (1947/1948) заснував єшиву, названу його ім'ям, «Бейт Ар'є», і поставив на чолі її свого зятя рава Еліезера Плацинського, онука рава Натана-Цві Фінкеля, «Саби зі Слободки». Сьогодні в єшиві налічується кілька десятків учнів, серед них відомі рабини та море гораа. Рав Плацинський служив головою єшиви до свого відходу з життя в місяці тішреї 5768. Сьогодні єшиву очолює його син рав Шломо-Єгуда Плацинський.

Рав Левін помер напередодні Шабату га-Гадоль 5729 у медичному центрі «Гадаса» і був похований того самого дня по обіді на кладовищі в Сангедрії, і тим самим було виконано його заповіт не виголошувати по ньому надгробних промов (і через святість Шабату, і через місяць нісан, у який не виголошують надгробних промов).

Згідно з його заповітом, на його надгробку записано, що він просить кожного, хто приходить на його могилу, сказати: «Я вірю повною вірою, що буде воскресіння мертвих у той час, коли на те буде воля Творця, хай буде благословенне Його ім'я і звеличена пам'ять про Нього повік і на віки вічні».

Рав Левін багато років жив на вулиці Гар-Грізім у кварталі Мішкенот-Ісраель. Після його відходу з життя вулицю було названо його ім'ям. Його ім'ям було названо й інші вулиці в інших містах.

5765 року (2004/2005) було засновано «Центр спадщини рава Ар'є Левіна» для увічнення його спадщини.

Зв'язки з Ребе

Рав Левін глибоко шанував і поважав Ребе та листувався з ним. У своїх листах Ребе називає його «праведний рав.. той, хто істинно любить Ізраїль».

У листі від 5 менахем-ава 5715 (24 липня 1955) Ребе пише йому:

Ось, кілька разів я чув про нього збоку й радів дізнатися про його добрі справи, і головне з них — у лінії агават Ісраель, і згідно з поясненим у «Танії» в розділі 32 і докладно в «Сефер га-міцвот» Цемах Цедека, заповідь агават Ісраель- наскільки важлива така поведінка внизу й нагорі, аж до незрівнянності, і щаслива його доля, що Вище провидіння дало йому можливість чинити відповідно до цього. І без сумніву, що, зрештою... крім виняткових випадків і меншості з меншості, коли зміцнюється наближення заради агават Ісраель, іноді нагадують про Всевишнього, Його Тору та Його заповіді, і слова бувають почуті й також справляють свою дію з часом. І Всевишній, благословенний Він, хай дарує йому успіх побачити добрий плід у його трудах, і без перерви в часі між сівбою та жнивами.

— Лист 3697

Наприкінці 5730 року (1969/1970) письменник пан Сімха Раз відвідав Ребе на єхідуті. У своїй книжці[1] він описує цей візит: «Ребе сказав мені: „Я прочитав у тижневику «Панім ель панім» статтю про єрусалимського праведника р. Ар'є Левіна... Чи не ви автор?“ Коли я відповів ствердно, він продовжив і запитав... „Чи є у вас ще історії про р. Ар'є?“ Я почав розповідати йому історії, пов'язані зі справами цдаки та милосердя, які чинив р. Ар'є, і весь цей час Любавицький Ребе стояв на ногах посеред своєї кімнати й слухав. Я додав і розповів йому також про слова Тори, які чув з уст р. Ар'є, і Любавицький Адмор захопився, узяв мене за руку й сказав мені: „Я вперше чую це тлумачення, і повірте мені, це істинність Тори“... І тоді Ребе додав і сказав: „Розкажіть мені ще історію“; „Розкажіть мені ще історію“... І весь цей час очі Ребе виблискували й сяяли... Наприкінці цього „єхідуту“, що тривав понад дві години, коли я збирався попрощатися з Ребе, він сказав мені: „Історії про праведників треба записувати, щоб удостоїти ними багатьох. Зробіть це“».

Онук р. Ар'є, єрусалимський магід р. Шабтай Юдлевич, розповів Ребе на єхідуті, що є зелоти, які переслідують р. Ар'є через його близькість до кіл «Мерказ га-Рав». Ребе відреагував: «Сказано: „Кожен, до кого прихильний дух людей, до того прихильний і дух Всюдисущого“. А не „кожен, до кого прихильний дух зелотів“...»

Одного разу він попросив рава Іцхака-Давида Гронера переказати Ребе про сон, який йому наснився, у якому він бачив Ребе, загорнутого в таліт і прикрашеного тфілін, що стояв і молився перед амудом молитву Шахаріт. Коли Ребе дійшов до благословення «Гаал Ісраель», він прокинувся. Коли Ребе почув це, він попросив відповісти йому: «Хелма таба хазіта» (добрий сон ти бачив)!

5728 року (1967/1968) р. Ар'є передав Ребе лист на тему зміцнення Геули через свого онука рава Шимона Якубовича. Ребе прочитав лист під час єхідуту і сказав: «Необхідно сказати, що Мошіах уже є... Написано, що Мошіах вестиме війни, а для воєн треба бути двадцятирічним... І тому необхідно сказати, що Мошіах уже є, тільки не знають, хто він».[2]

За два роки до свого відходу з життя, 5727 року (1966/1967), р. Ар'є попросив свого родича рава Йосефа Ралбага згадати його перед Ребе для повного одужання. Відповідь Ребе була: «Р. Ар'є недобре почувається? Цього не може бути, адже світ так потребує його...» Щороку рав Левін отримував від Ребе шмура-мацу в межах роздачі маци до Святої Землі. У рік його відходу з життя — 5729 — рав Азріель-Зеліг Слонім, якого було призначено відповідальним за роздачу в Єрусалимі, помітив, що його ім'я випало зі списку. Коли він повідомив про це, Ребе не відреагував. 9 нісана того самого року р. Ар'є помер[3].

Один із зятів рава Левіна — рав Агарон Якубович — походив із хабадського роду, і його сини замолоду прив'язалися до Ребе: рав Шимон Якубович з Єрусалима і рав Елханан Якубович з Нахалат-Гар-Хабада. І в них численні нащадки — хасиди Хабаду, розсіяні по країні та по світу.

Родина

Рав Цві-Песах Франк був його свояком, чоловіком сестри його дружини.

Його сини
  • Рав Хаїм-Яаков Левін — рабин Пардес-Хани-Каркура.
  • Рав Рафаель-Біньямін Левін — духовний керівник єшиви «Бейт Ар'є», права рука й продовжувач шляху свого батька.
  • Рав Сімха-Шломо Левін — голова колелю в Єрусалимі.
Його зяті

Його праці

Більшість його творів вийшли друком після його відходу з життя.

  • «Мішнат Ар'є» — коментар до Мішни, Комітет із видання творів рабі Ар'є Левіна, 1-2, Єрусалим 5771. — На розділи: Моед, Нашім, Незікін, Кодашім.
  • «Р. Ар'є казав»: трактат «Авот» з поясненнями рабі Ар'є Левіна; «За усним переказом»: слова Тори, сказані ним, за редакцією Сімхи Раза, видавництво «Коль мевасер», Єрусалим 5757

Додаткова література

  • Рав Шалом-Дов Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 2, с. 201 і далі.
  • Сімха Раз, «Іш цадік хая», Єрусалим: видавництво «Ліна», 5733 (пізніші видання вийшли у видавництві «Ш. Зак»).
  • Сімха Раз, «Цадік єсод олам», видавництво «Ярід га-сфарім», 5756. Книжка-продовження «Іш цадік хая».

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Цадік єсод олам», с. 279.
  2. ^ Рав Шалом-Дов Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 2, с. 202-5.
  3. ^ «Цадік єсод олам», с. 268
Ар'є Левін згадується ще в 18 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1740566000

Повідомити про помилку на цій сторінці