Перейти до вмісту

Пардес-Хана-Каркур

Матеріал з Хабадпедії

Пардес-Хана–Каркур — муніципальна рада на півдні Хайфського округу в Землі Ізраїлю. Населений пункт Пардес-Хана було засновано в 5689 році (1928/1929) поряд із населеним пунктом Каркур, заснованим у 5673 році (1912/1913), і обидва були об'єднані в 5729 році (1968/1969).

Станом на 5785 рік у муніципальній раді налічується близько 45 000 мешканців.

Історія

Мошави Пардес-Хана і Каркур було засновано на місці великого дубового лісу, причому населений пункт Каркур був одним із небагатьох єврейських населених пунктів, що прийняли для себе арабську назву цього місця.

Єврейське поселення в Каркурі почалося внаслідок поширення сіонізму серед євреїв Росії та руху «Ховевей Ціон», поряд із заснуванням незалежних мошав Реховот і Хадера, які не залежали від фінансової підтримки барона Ротшильда.

Землі було придбано Сіоністською організацією через компанію «Гахшарат га-їшув».

Перша світова війна спричинила затримку поселення на землях Каркура, і араби з околиць намагалися захопити його необроблені землі, а згодом місце потерпало від навали сарани та заразних хвороб.

Приблизно через 16 років після поселення в Каркурі було засновано мошаву «Пардес-Хана», названу на честь пані Хани Примроуз, графині Розбері, уродженої Ротшильд, яка була свого часу найбагатшою жінкою в Британії[1], причому вибір саме назви «Пардес» виражав те, що основною галуззю заробітку мошави, як і в Каркурі, було вирощування цитрусових садів.

Після закінчення Другої світової війни у Пардес-Хані було створено маабару і табір для репатріантів, куди скеровували переважно групи репатріантів, які прибували морем до селища Атліт, при цьому в самому населеному пункті проживало близько 3000 мешканців.

У 5705 році (1944/1945) у мошаві було засновано унікальну середню єшиву «Мідрашіят Ноам» равом Єгошуа Ягелем і равом Ісраелем Саданом, яка протягом багатьох років вважалася одним із найпрестижніших закладів у релігійному середовищі.

З роками до Пардес-Хани було приєднано населені пункти Тель-Шалом і Неве-Ефраїм, а в 5729 році (1968/1969) її було об'єднано з Каркуром в одну місцеву раду, і сьогодні вона вважається найбільшою місцевою радою в країні, що перевершує за кількістю мешканців навіть багато відомих міст, як-от Ор-Аківа і Цфат, але вона не переходить у статус міста, щоб зберегти свій сільський характер.

Населений пункт розташований на шосе, що веде від приморської рівнини до населених пунктів Їзреельської долини (шосе 65), і близько до залізничної станції Кейсарія-Пардес-Хана, і завдяки доступності громадського транспорту приваблює заможних мешканців із середнього класу, які жили в центрі й прагнуть поліпшити якість життя, продовжуючи працювати в центрі країни.

Рабини мошави

Рабинами Пардес-Хани впродовж років служили:

  • 5691-5696: рав Моше-Еліягу Бірнбойм
  • 5696-5707: рав Цві-Єгуда Мельцер (син рава Іссера-Залмана Мельцера і тесть рава Єгуди Аміталя)
  • 5707-5728: рав Єгошуа-Зеліг Діскін
  • 5729-5753: рав Хаїм-Яаков Левін (син рава Ар'є Левіна)
  • 5731 — рав Давид Цдака[2] служив сефардським рабином мошави поряд із равом Левіним, однак після відходу з життя рава Левіна в 5753 році (1992/1993) служив єдиним рабином населеного пункту.

У 5694-5748 роках (1933–1988) рабином у селищі Каркур служив рав Моше Зарецький, але після його відходу з життя йому не було призначено наступника, і рабин Пардес-Хани служить рабином усієї об'єднаної мошави.

Синагоги

Велику синагогу Пардес-Хани пожертвувала баронеса з родини Ротшильдів, і невдовзі після її побудови навколо неї посадили гай, і її було спроєктовано так, щоб вона могла слугувати сховищем для всіх мешканців під час лиха. Синагогу було збудовано на підвищеному місці, і сама будівля здіймалася на висоту, що дозволяла лежати на даху синагоги, оглядати всю околицю й оборонятися від нападу. У синагозі також було облаштовано «слік» для зброї, а в її підвалі проводилися інструктажі з поводження зі зброєю для членів «Хагани» та ЕЦЕЛЬ. Велика синагога — одна з найрозкішніших і найунікальніших будівель у мошаві, і її було освячено в 5696 році (1935/1936). Під час освячення будівлі рава Цві-Єгуду Мельцера було офіційно проголошено першим рабином мошави.

У синагозі є також публічна бібліотека імені барона Ротшильда, а в її арон кодеш зберігається сувій Тори, врятований у Кришталеву ніч у Німеччині, який було таємно переправлено до країни в період мандата; сувій Тори унікальний також своїм виглядом, почерком і оздобленням.

Крім Великої синагоги, у мошаві діють ще понад двадцять синагог і дві мікви.

У хасидуті Хабаду

Після закінчення Другої світової війни у мошаві було створено маабару для репатріантів, і в ній оселилися хасидські родини, які жили в ній кілька місяців, доки не переїхали жити до місць зосередження Хабаду по всій країні. Серед родин, що жили в Пардес-Хані, були родина р. Шломо Майданчика, родина р. Шалома Фельдмана, родина р. Аврагама Левківкера (там народився і його син р. Шломо-Залман Левківкер) та інші.

Крім того, хасиди Хабаду приїжджали діяти серед репатріантів, серед них р. Давид Лісельбойм та інші, які наближали репатріантів і переконували їх віддавати своїх синів на хабадське навчання; унаслідок цієї діяльності багато родин наблизилися до Хабаду, серед них р. Амрам і Давид Малка та інші.

У 5724 році (1963/1964) туди прибув рав Єгуда-Ар'є Корнет, який діяв як шаліах Ребе на місці й удостоївся особливих заохочень і відповідей від Ребе. У 5735 році (1974/1975) він подумав, що заради виховання своїх дітей варто залишити Пардес-Хану і переїхати жити до Єрусалима. Ребе категорично відкинув цю пропозицію, написавши: «У відповідь на запитання — варто, щоб продовжували у своєму місті тепер (принаймні в найближчому майбутньому)».

У Пардес-Хані він керував великою благодійною касою, через яку і з якої впродовж років чинилися надзвичайно дивовижні благодіяння мешканцям міста, причому все робилося таємно і з великою скромністю. Мешканці Пардес-Хани дуже цінували його велику діяльність заради її мешканців у межах шліхуту Ребе й дуже шанували його за це.

Рав Корнет наблизив багатьох до юдаїзму та хасидуту, а також діяв у «Мідрашіят Ноам» і наближав учнів, які там навчалися, до світла хасидуту, і деякі з них стали хасидами Хабаду, серед них рав Хаїм Нафталін.

З роками до нього приєднався його син р. Йосеф Корнет, який багато допомагав йому в організації діяльності, створив систему уроків Тори в місті, разом зі зміцненням і розширенням діяльності святих мівцоїм.

Крім того, на місці діє рав Йосеф Ріфкінд.

У Каркурі діє рав Залман Бутман.

У місяці сівані 5765 було завершено будівництво синагоги на пам'ять про рава Корнета[3], яка включає також мікву.

У 5768 році (2007/2008) у «Мідрашіят Ноам» у Пардес-Хані відбувався кемп «Оро шель Мошіах».

Рабин Пардес-Хани, рав Давид Цдака, підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах


Примітки

  1. ^ Тим самим нова мошава приєдналася до низки населених пунктів, названих на честь членів родини Ротшильдів: Зіхрон-Яаков, Біньяміна, Гіват-Ада, Бат-Шломо, Ашдот-Яаков, Меїр-Шфея, Мазкерет-Батья, Сде-Еліезер і Шадмот-Двора.
  2. ^ Незадовго до свого відходу з життя рав Цдака підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
  3. ^ Пардес-Хана: відкриття синагоги імені шаліаха — «Хабад Інфо»
Пардес-Хана-Каркур згадується ще в 56 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Повідомити про помилку на цій сторінці