Єгуда-Ар'є Корнет
| Єгуда-Ар'є Корнет | |
|---|---|
Хасид Хабаду | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 елула 5694 (26 серпня 1934) |
| Дата смерті | 16 адара 5758 (14 березня 1998) |
| Місце поховання | Гар-га-Менухот, Єрусалим |
| Країна | Свята Земля |
| Місце проживання | Єрусалим, Пардес-Хана |
| Рід діяльності | шаліах, шохет-бодек, моель |
| Освіта | єшива «Хаєй олам», єшива «Ешель га-Тора», єшива «Торат емет» Єрусалим |
| Посада | шаліах Ребе в Пардес-Хані, керівник місцевого Бейт Хабаду |
| Учителі | рав Ельазар-Іцхак Берман, «Магід з Кам'янця» |
| Сім'я | |
| Батько | Іцхак |
| Мати | Йохевед |
| Дружина | Естер, уроджена Кроль |
| Діти | Агарон, Аврагам-Аба, Моше, Йосеф, Шнеур-Залман, Мордехай-Нісан, Рафаель та інші |
| Родовід | |
Рав Єгуда-Ар'є Корнет (15 елула 5694 (26 серпня 1934) – 16 адара 5758 (14 березня 1998)) був хасидом Хабаду, шаліахом Ребе в Пардес-Хані, який служив шойхетом-бодеком і моелем.
Біографія
Народився 15 елула 5694 (26 серпня 1934) у місті Збіче в Польщі, у родині рава Іцхака і пані Йохевед. Через рік після його народження, у 5695 році (1934/1935), його родина переселилася до Ерец-Ісраель, і відтоді до кінця своїх днів він жив у Святій Землі.
Замолоду навчався в єшивах «Хаєй олам» і «Ешель га-Тора» в рава Ельазара-Іцхака Бермана, «Магіда з Кам'янця». Його зв'язок із хасидизмом Хабаду почався, коли він перейшов до єшиви «Торат емет» Єрусалим. У роки юності він розпочав «мівцоїмну» діяльність, впливаючи на своїх товаришів з попередніх єшив, у яких навчався, щоб вони наблизилися до вчення хасидуту і до руху Хабад. Відтоді він пов'язав себе з Ребе і виконував його вказівки.
18 адара II 5714 року (1953/1954) Ребе написав йому: «І хай додасть мужності в повній старанності та самовіддачі у вивченні відкритої Тори і вчення хасидуту, і хай додасть також у діях, що наближають серце синів Ізраїлю до Отця нашого Небесного, також і тих, хто поки що не такий уже близький».
У 5720 році (1959/1960) одружився зі своєю дружиною пані Естер, з дому Кроль.
Громадська діяльність

Після одруження продовжував громадську діяльність на благо громади, і Ребе згадав йому про це в листі 5722 року (1961/1962) — листі з благословенням у відповідь на повідомлення про народження його дочки, — причому Ребе додав своїм святим почерком: «І на добрі вісті також у справах громади». Після кількох років, упродовж яких молоде подружжя жило в Єрусалимі, вони перенесли своє місце проживання до Пардес-Хани. Це було в 5724 році (1963/1964), і відтоді й до дня свого відходу з життя він не припиняв займатися святими справами Ребе, який заохочував і зміцнював його благословеннями та особливими й рідкісними відповідями продовжувати виконання шліхуту в Пардес-Хані.
У своєму шліхуті і за вказівкою Ребе керував на місці місцевим Бейт Хабадом, а з роками до нього приєднався його син р. Йосеф Корнет, який багато допомагав йому в організації діяльності, створив систему уроків Тори в місті, поряд зі зміцненням і розширенням діяльності святих мівцоїм.
У 5735 році (1974/1975) він подумав, що заради виховання дітей варто залишити Пардес-Хану і переїхати жити до Єрусалима. Ребе рішуче відкинув цю пропозицію, написавши: «У відповідь на запитання — варто, щоб продовжували у своєму місті зараз (принаймні в найближчому майбутньому)». Він одразу забув про свій намір виїхати. Коли його питали: адже Ребе говорив лише про «найближче майбутнє», він відповідав: намір Ребе в тому, що нам слід залишатися тут до розкриття нашого праведного Мошіаха, яке буде в найближчому майбутньому!
Р. Єгуда дбав про те, щоб наближати й заохочувати учнів середньої мідрашії, що розташована в Пардес-Хані, «мідрашії Ноам», насамперед тих, хто вирішив скуштувати з «Дерева життя» вчення хасидуту. Вони приходили до нього додому, щоб брати участь у фарбрейнгенах і слухати уроки з «Танії». У 5749 році (1988/1989) кілька рабинів зібралися з метою «боротися з Хабадом»; рав Йогель, рабин мідрашії, сказав їм: «У Хабаді я знаю хасида р. Йідла з Пардес-Хани, і я кажу вам, що виступати проти них неможливо». До свята Песах він дбав про роздавання маци шмура ручної роботи, причому саме з Кфар-Хабада. Багато мешканців Пардес-Хани пов'язали себе з Ребе через нього. Кожному, кому тільки міг, радив поїхати до Ребе.
У Пардес-Хані він керував великою касою цдаки, через яку і з якої впродовж років було зроблено найдивовижніші благодіяння мешканцям міста, причому все робилося приховано і з великою скромністю. Мешканці Пардес-Хани високо цінували його велику діяльність на благо її мешканців у шліхуті Ребе і дуже поважали його за це.
Розповідають, що коли він погано почувався і лікарі заборонили йому ходити до мікви, він ходив до мікви лише для того, щоб подивитися на воду... Він пояснював, що робить це, щоб не давати приводу злому началу думати, що коли є «довідка від лікаря», то звільняються від того, щоб «ходити» до мікви.
Мистецтво обрізання
Ще в Шабат 5713 року (1952/1953), коли він був ще юнаком, він запитав Ребе, чи правильно буде вивчати мистецтво шхіти та обрізання разом, і Ребе відповів йому на це своїм святим почерком: «Щодо вивчення мистецтва обрізання і шойхета-бодека разом — хай з'ясує звичай Святої Землі і святого міста в цьому». І справді, упродовж років свого життя служив, крім інших своїх різноманітних занять у поширенні джерел, служив шойхетом-бодеком, а також на посаді моеля, причому і ці святі заняття він використовував для «У-фарацта», про що свідчить така розповідь: одного разу до нього надійшло запрошення провести бріт у кібуці «Га-Маапіль» у день Шабату. Люди кібуцу не уявляли собі, що знайдеться моель, який погодиться пробути в їхньому кібуці весь Шабат, і тому запропонували приїхати забрати його перед брітом на машині. Р. Єгуда делікатно пояснив їм, що поїздка на машині називається оскверненням Шабату і, звісно, вони не мають наміру виконувати «заповідь, виконану через гріх». Члени кібуцу «зрозуміли» і запропонували «компроміс»: доїхати на машині до в'їзду в Пардес-Хану, а звідти вони підуть пішки до його дому. Р. Єгуда усміхнувся і запитав, чому вони не пропонують йому приїхати і провести з ними Шабат у кібуці? Це було того самого тижня, коли він повернувся з поїздки до двору Ребе, і домашні вмовляли його залишитися і розповісти про події та враження, при яких він удостоївся бути присутнім. Р. Єгуда знайшов тут ґрунт для виховання дітей, пояснюючи: «Коли приїжджають від Ребе, треба виходити в шліхут, увести ще одну єврейську дитину під крила Шхіни». Сказав і зробив. Він склав для себе речі, потрібні для проведення бріту і для свого короткого перебування в Шабат, зокрема електричну плиту і їжу на Шабат, і не забув узяти також мезузу, щоб прибити її в домі обрізаного немовляти. Бріт відбувся в призначений час, і того Шабату кібуц «Га-Маапіль» удостоївся того, що в ньому було організовано молитву Кабалат Шабат у міньяні, у радісному хасидському нусаху, — молитву, смак якої ще довго відчували її учасники. Сам р. Єгуда розповідав, що чув від одного з родичів родини, єврея з Хайфи, який приїхав узяти участь у бріті, таку фразу: «Якщо тут відбувся міньян Кабалат Шабат, це вже не кібуц лівої партії МАПАМ».
Пошана, якої він удостоївся, була пов'язана також з тим, що відтоді, як він почав проводити обряди бріт, він жодного разу не вимагав грошової винагороди за це. Навіть коли господарі бріту самі вирішували, що йому належить плата за працю, він мав звичай сперечатися з ними і в жодному разі не погоджувався прийняти суму, яку вважав надто великою. Він завжди казав: «Головне — це заповідь».
За дні свого життя удостоївся ввести понад вісім тисяч єврейських дітей у союз праотця нашого Аврагама. Він мав звичай записувати в особливий записник імена всіх дітей, яким зробив обрізання, і коли його син — р. Йосеф, шаліах у Пардес-Хані, який продовжує справу батька також і в проведенні обрядів бріт, — запитав його про причину запису, р. Єгуда розповів йому про моеля, який просив, щоб після його ста двадцяти років йому поклали під голову імена дітей, яким він зробив обрізання. Після його відходу з життя члени родини зрозуміли, що таким було і його бажання, і список імен обрізаних ним було опущено разом із ним у могилу.
Відхід з життя
Уранці святого Шабату тижневого розділу «Кі тіса» 16 адара 5758 (14 березня 1998) він повернув свою душу Творцеві, маючи всього 63 роки.
У його похороні, що відбувся на виході Шабату в Єрусалимі, взяли участь багато його друзів і шанувальників. Серед тих, хто проводжав, був помічений також Адмор зі Звягеля, з яким покійний навчався в Єрусалимі і був пов'язаний міцними узами дружби. Його труна попрямувала до цвинтаря «Гар-га-Менухот» в Єрусалимі, де його поховали.
У місяці сіван 5765 року (червень–липень 2005) було завершено будівництво синагоги на його пам'ять у Пардес-Хані[1], яка включає також мікву.
Родина
- Його брат, р. Шалом-Шахна Корнет — Єрусалим
- Його сини
- Рав Агарон Корнет — Бейтар-Іліт, голова Комітету мікв Хабаду
- Рав Аврагам-Аба Корнет — Нахалат-Гар-Хабад
- Рав Моше Корнет — директор Бейт Хабаду Нешер
- Рав Йосеф Корнет — директор Бейт Хабаду Пардес-Хана
- Рав Шнеур-Залман Корнет — директор Бейт Хабаду Ган-Явне
- Рав Мордехай-Нісан Корнет — Кфар-Тапуах
- Рав Рафаель Корнет — квартал Катамонім, Єрусалим
- Його зяті
- Рав Мордехай Гершкович — Єрусалим
- Рав Йосеф-Іцхак Габер — Нахалат-Гар-Хабад
Зовнішні посилання
- Картка, яку він заповнив власноруч у «Сефер га-хасидім»
- Пам'ять про тих, що відійшли: рав Єгуда-Ар'є Корнет (мир праху його)

Примітки
Код особи: № 5104455300