Перейти до вмісту

Яаков-Іцхак із Пшисхи

Матеріал з Хабадпедії
Яаков-Іцхак з Пшисхи
Основна інформація
Відомий якЗасновник пшисхського хасидизму
Дата народження5526
Дата смерті19 тішрея 5574 (13 жовтня 1813)
Місце похованняПшисха
КраїнаРіч Посполита[В]
Місце діяльностіОпатів, Пшисха
Рід діяльностірабин, цадик[В]
Посадаголова єшиви в Опатові, Ребе з Пшисхи, засновник пшисхського хасидизму
УчителіЯаков-Іцхак з Любліна
Учнірабі Сімха-Бунем з Пшисхи, рабі Єрахміель з Пшисхи, Менахем-Мендл з Коцька, рабі Іцхак з Варки, рабі Ханох-Геніх га-Коген з Александрува, рабі Іссахар-Бер з Радошиць, рабі Шломо-Лейб з Ленчни, рабі Яаков-Ар'є з Радзиміна та інші
Сім'я
Батькорабі Ашер Рабінович
Дружинадочка р. Яакова-Копла з Опатова (ім'я невідоме), Шейндл-Фрейда
Дітирабі Єрахміель з Пшисхи, рабі Єгошуа-Ашер Рабінович, рабі Нехемья-Єхіель Рабінович та інші

Рабі Яаков-Іцхак Рабінович (5526 — 19 тішрея 5574 (13 жовтня 1813)), якого називають «Святий Єврей» або Ребе з Пшисхи[1], є засновником пшисхського хасидизму, що вирізняється гостротою, вченістю, зменшенням уваги до чудес, віддаленням від поверховості й заглибленням у внутрішню суть хасидуту. Продовжувачами його шляху були рабі Сімха-Бунем із Пшисхи та рабі Менахем-Мендл з Коцька.

Біографія

Рабі Яаков-Іцхак народився в рабі Ашера Рабіновича, який служив проповідником у містечку Пшедбуж. У юності був знавцем Тори й навіть очолював єшиву в Опатові. Захопився хасидутом під впливом рабі Моше-Лейба із Сасова. Рабі Давид з Лелова приєднав його до кола учнів Провидця з Любліна. Згідно з одним із переказів, його прозвали «Єврей», оскільки учні Провидця не хотіли називати його особистим ім'ям, яке збігалося з іменем їхнього вчителя, і тому обрали це прізвисько, оскільки «він щодня підносився, наче з нееврея в єврея»[2].

Зі своїм зростанням у Торі й хасидуті він заснував двір у містечку Пшисха, що призвело до розриву з його вчителем, «Провидцем». На відміну від народного й масового характеру проводу його вчителя, «Єврей» віддавав перевагу вузькому й добірному колу знавців Тори високого рівня. Проти його нового й іншого шляху виступили багато хто з хасидів, і багато хто з хасидів Провидця гостро боровся з ним. Помер 19 тішрея 5574 року (13 жовтня 1813) і похований у Пшиссі. Його місце в проводі громадою посів його учень рабі Сімха-Бунем із Пшисхи.

Деякі з його учнів

  • Рабі Сімха-Бунем із Пшисхи — його наступник у проводі більшістю хасидів.
  • Його син, рабі Єрахміель із Пшисхи — адмор частини хасидів свого батька.
  • Рабі Менахем-Мендл з Коцька.
  • Рабі Іцхак з Варки.
  • Рабі Ханох-Еніх га-Коген з Александрува.
  • Рабі Іссахар-Бер з Радошиць.
  • Рабі Шломо-Лейб з Ленчни.
  • Рабі Яаков-Ар'є з Радзиміна.

Література про нього

Про нього написано кілька книжок: «Кетер га-Єгуді», «Торат га-Єгуді» та «Ктвей кодеш», присвячені збірці слів його вчення, «Ніфлаот га-Єгуді» і «Тіферет га-Єгуді» хасидського збирача Йоеца-Кіма-Кадіша Ракоца, присвячені також історіям про нього. У 5754 році (1993/1994) вийшла друком збірка «Кдушат га-Єгуді», а в 5756 році (1995/1996) вийшла друком «Торат га-Єгуді га-кадош» у двох томах.

У книжках Святого Єврея є галахічні новели, серед іншого в законах молитви подорожнього[3], погляду[4] і відбору[5]. Деякі з його новел наводяться в книжці «Шоель у-мешив».

Нащадки

«Святий Єврей» був одружений двічі, з двома сестрами, дочками р. Яакова-Копла з Опатова. Ім'я першої невідоме, ім'я другої — Шейндл-Фрейда; від неї народилися двоє його молодших синів.

Після відходу з життя «Святого Єврея» провід громадою перейшов до його видатного учня, рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи. Старший син «Святого Єврея», рабі Єрахміель із Пшисхи (5544 — 8 іяра 5599 (22 квітня 1839)), почав очолювати хасидський двір у містечку Пшисха через 14 років після відходу з життя свого батька. Провід рабі Єрахміеля, який за життя батька заробляв на життя торгівлею годинниками та їх лагодженням, був поміркованішим, ніж у його батька, і за своїм характером близьким до інших хасидських дворів у Польщі. Хасиди рабі Сімхи-Бунема, чий бейт-мідраш теж містився в тому самому містечку, стверджували, що його шлях надто простонародний і не продовжує гострого й пронизливого методу його батька.

Двоє інших синів «Єврея» також служили адморами. Рабі Єгошуа-Ашер Рабінович (5564 — 28 іяра 5622 (28 травня 1862)) служив рабином і адмором у Желехові та в Парисові. Третій брат, рабі Нехемья-Єхіель Рабінович (5568 — 19 тішрея 5613 (2 жовтня 1852)), осиротів у дитинстві й був вихований своїм братом, рабі Єрахміелем із Пшисхи. Він був видатним учнем рабі Ісраеля з Ружина і близько двадцяти років від роду став адмором у Бихаві поблизу Любліна. Зятями Святого Єврея були рабі Моше Бідерман з Лелова і рав Шмуель Рафаельс із Любліна.

Нащадки трьох синів «Святого Єврея» служили рабинами й адморами в Польщі аж до Голокосту, під час якого загинули багато хто з них і з їхніх хасидів. Онук рабі Єрахміеля, рабі Іцхак-Яаков Рабінович, — засновник хасидизму Бяли, який продовжує існувати в наше покоління.

Нині багато хто з нащадків Святого Єврея належить до хасидизму Хабад[6].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Головним чином у польських хасидських течіях.
  2. ^ «Сфат емет» на тижневу главу «Бемідбар».
  3. ^ Наводиться в книжці «Ніфлаот га-Єгуді».
  4. ^ Див. його новелу, наведену в статті.
  5. ^ Наводиться в книжці «Ктвей кодеш», у новелах на главу «Га-мафкід» у трактаті Бава меція.
  6. ^ Наприклад, родина Герліцьких.
Яаков-Іцхак із Пшисхи згадується ще в 9 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5162611800

Повідомити про помилку на цій сторінці