Бен-Ціон Мороз
| Бен-Ціон Мороз | |
|---|---|
Хасидський педагог, випускник єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Бенче |
| Дата смерті | 5717 (1956/1957) |
| Місце смерті | Ташкент |
| Місце діяльності | Кременчук, Москва, Самарканд, Ташкент |
| Рід діяльності | педагог, рам |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Любавичах |
| Посада | рам у місцевій єшиві Кременчука, керівник підпільної мережі хедерів (з 5690) |
| Учні | Шалом-Бер Дризін, Гілель Зальцман, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Єгошуа |
| Дружина | Рівка, дочка р. Нахума Певзнера |
| Діти | Єгошуа Мороз |
| Родовід | |
Рав Еліягу-Бенціон (Бенче) Мороз (5656-5717) — хасидський педагог, випускник єшиви «Томхей Тмімім» у Любавичах, спершу в Кременчуці, а в пізніші роки — у Москві і в Ташкенті.
Біографія
Народився в родині р. Єгошуа 5656 року (1895/1896) у Мерині в Білорусі. Досягнувши віку єшиви, вступив на навчання до єшиви «Томхей Тмімім Любавич» при дворі Ребе Рашаба і прив'язався до нього всім серцем і душею.
Коли він досяг призовного віку, він покалічив пальці своїх рук, щоб зробити себе непридатним до служби. Він перерізав сухожилля пальців на правій руці й на деякий час міцно прив'язав пальці донизу, поки вони не залишилися назавжди скривленими. Коли він з'явився на призовну комісію, лікарі побачили пальці його правої руки і негайно звільнили його від служби, і так він назавжди позбувся побоювання, що йому доведеться витримати випробування в дотриманні Тори та заповідей.
Після весілля з пані Рівкою, дочкою р. Нахума Певзнера, оселився в хабадській громаді в Кременчуці, деякий час служив рамом у місцевій єшиві, а 5690 року (1929/1930), у самий розпал переслідувань КДБ, узяв на себе керівництво підпільною мережею хедерів і, попри пов'язану з цим небезпеку, весь час неухильно надсилав періодичний докладний звіт про труднощі та успіхи учнів.
У 5697 році (1936/1937), коли переслідування комуністів посилилися, він відчув, що петля затягується навколо нього, утік до Москви і за короткий час зумів перевезти туди й членів своєї родини.
Із ходом Другої світової війни утік до Самарканда, де продовжив займатися виховною роботою, причому серед його вихованців були хасидський меценат р. Шалом-Дов-Бер Дрізін, хасидський письменник рав Гілель Зальцман та інші.
Як педагог, він дотримувався підходу якомога уникати завдавання болю учням, коли вони поводилися неналежно, і волів допомагати учням зрозуміти серйозність тяжкості вчинку, використовуючи свій талант висловлювання, щоб описати тяжкість «злочинів». У крайніх випадках він ставив дитину в куток, а в зовсім поодиноких випадках карав учня, ударяючи рукою самого учня по столу.
Він стежив за тим, щоб учні читали навчальний матеріал наспівно і з виразністю, і казав, що перевірка того, чи справді учень зрозумів Гемару, — це коли він може пояснити її навіть своїй мамі, яка не має підготовки у вивченні Гемари.
Мав гострий язик і чудовий талант висловлювання. Трагічним чином він дуже страждав у сімейному житті.
Помер у Ташкенті 5717 року (1956/1957).
Родина
- Його син, р. Єгошуа Мороз[1] — Нахалат-Гар-Хабад
Зовнішні посилання
- Р. Бенче, мій меламед у підпіллі, у книжці «Самарканд — махтерет ше-еіра ле-мерхакім»
Примітки
- ^ Помер 10 адара 5773 (20 лютого 2013).
Код особи: № 2060614700