Перейти до вмісту

Колодязь

Матеріал з Хабадпедії
Колодязь

Колодязь — це джерело води, викопане в глибині землі, у якому збирається жива вода, що витікає з підземних джерел. Термін «жива вода» стосується цієї води через шлях, яким вона проходить крізь земну кору, що й дає їй назву «жива вода». Насправді вода, яка тече до підземних джерел, з бризок яких наповнюються колодязі, — це води річки Прат, але, проходячи крізь землю під час своєї течії, вона набуває кращих якостей, оскільки саме завдяки сходженню в товщу землі вона стає очищенішою.

Колодязь — також засадниче поняття як у Відкритій Торі, так і в ученні хасидуту.

Передісторія

З давніх часів знаходження джерел води було ні з чим не порівнянною важливою потребою для виживання людини і розвитку цивілізації, і тому колодязі були серед перших зведених споруд. У Танаху є свідчення про колодязі ще з часів праотця Аврагама, а Тора навіть докладно описує сварку між пастухами Іцхака і пастухами Авімелеха через колодязі, які знайшов праотець Іцхак. У галасі паломникам дано особливий дозвіл, що називається «пасей біраот», черпати воду в Шабат лише для напування їхньої худоби, хоча в цьому є заборона мудреців на перенесення з володіння у володіння.

У відкритій Торі

У Відкритій Торі колодязь слугує одним зі шляхів очищення. Коли людина стає нечистою тяжкою нечистотою, як зав або зава, їй необхідно зануритися одним із кращих шляхів очищення, наприклад зануренням у джерелі, яке є найкращим зануренням, і воно дієве навіть для очисного занурення зава і зави, на відміну від занурення в мікві, яке дієве лише для очисного занурення і для занурення нідди. Джерело й колодязь мають особливу перевагу над міквою, яка вважається такою, лише якщо її вода не «зохалін» — рухлива і текуча, а перебуває в «ашборені» — вода, що стоїть на місці без руху, тоді як джерело й колодязь очищують, навіть якщо їхня вода тече, як це властиво джерелу.

У вченні хасидизму

Відмінність між джерелом і колодязем

Ітарута ді-лтата, ітарута ді-лейла

Насправді, пояснює Ребе Цемах Цедек[1], існує велика відмінність між джерелом і колодязем. Тоді як джерело напуває своє оточення і тих, хто п'є з нього, саме по собі, оскільки його вода тече потоком і постійно, колодязь напуває лише після дії з боку людини, яка черпає з нього. Це символізує відмінність між ітарута ді-лейла та ітарута ді-лтата: джерело натякає на ітарута ді-лейла — пробудження, що приходить до людини згори без того, щоб вона здійснила особливу дію зі свого боку, а колодязь натякає на ітарута ді-лтата — пробудження, що походить з боку людини, і лише тоді вона отримує вплив згори.

Суть джерела така: «джерело — у руках Небес, і немає в ньому участі людини», тобто джерело води, створене Небесами і зовсім не створене людиною. Джерело води природне і створене Небесами, і навіть вода прийшла до місця джерела зі свого витоку без допомоги людини, на відміну від мікви, місце якої створене людиною. Навіть у джерелі, у якому є справа рук людини, хай і частково, наприклад у джерелі, місце якого розширили, викопавши басейни, заборонено занурюватися (у розширених місцях) на думку кількох рішонім[2], а й на думку інших рішонім, які вважають таку мікву кошерною, існує перевага для місць, створених Небесами природним чином, бо навіть якщо в них потрапила більшість дощової води, вода джерела в них не анулювалася, на відміну від місць, де джерело було розширене за межі свого природного місця, — якщо там більшість дощової води, воно непридатне[3]. Але, попри це, пояснює Цемах Цедек, колодязь теж вважається джерелом, створеним руками Небес, хоча він і викопаний руками людини. Адже дія людини під час створення колодязя — лише усунути шар землі, що приховує й покриває воду, але сама вода, і навіть її місце, — природні, це «жива вода», і рука людини в них не бере участі.

Так само й ітарута ді-лтата діє лише для того, щоб скасувати природне бажання, яке приховує і заважає «ітарута ді-лейла» прийти, і коли людина лише усуває перешкоди зі свого боку, шлях для впливу ітарута ді-лейла відкритий.

«Джерело садів» і «колодязь живої води»

Корінь Кнесет Ісраель як «джерело садів»

Кнесет Ісраель, що являє собою сукупність душ Ізраїлю, називається «джерелом садів», оскільки корінь душ виник у Б-жественній думці. І душі Ізраїлю до їхнього сходження в тіло — це «джерело садів», яке напуває «сади» — Ган Еден.

У сходженні душі в тіло — як «колодязь живої води»

Душі сходять у матеріальний світ і входять у тіла, щоб виконувати практичні заповіді. Через виконання заповідей душі притягують додаткове духовне світло у Вищий Ган Еден, який отримує безконечне Б-жественне світло. І це — «І помістив його в саду Еден, щоб обробляти його» — «це 248 заповідей-повелінь». «Колодязь живої води» вважається піднесенішим за «джерело садів», оскільки колодязь з'єднаний і близький до витоку живої води, що перебуває в глибині землі, з якого виходить і наповнюється вода колодязя. Не так, як джерело, яке вже є поширенням витоку. Так через ітарута ді-лтата виконання заповідей притягується з витоку джерела, який вищий за «джерело садів» ( — душа до її сходження вниз). Через матеріальні заповіді (такі як цицит, тфілін чи будь-яка інша заповідь). Ці справи — шлях сходження вниз, щоб вивести вище світло у світ, і вони вважаються колодязем живої води. І тому вірш у «Пісні пісень» насамперед вихваляє Кнесет Ісраель з боку її кореня в Тікуні, який є категорією ор яшар, коли вона називається «джерелом садів». А потім вихваляє її в бірурах Тогу, що відбувається через бірури тваринної душі, коли вона повертає Б-жественну душу і з'єднує її зі Святим, благословенним Він, — «До Тебе, Г-споди, підношу душу мою», коли в цій категорії душа називається «колодязем живої води», який б'є знизу вгору, і тому «беер» (колодязь) — це абревіатура «У руку Твою віддаю дух мій» (бе-ядха афкід рухі), що є бірурами, піднесенішими за джерело садів. Відмінність між колодязем і джерелом у тому, що з колодязя треба черпати, а джерело напуває саме по собі, і це ітарута ді-лейла, яка приходить без ітарута ді-лтата. І тому написано, що джерело — у руках Небес, і немає в ньому участі руки людини. Не так колодязь, але закон колодязя — як джерела, що перебуває в руках Небес, оскільки лише копання землі робиться руками людини, що символізує скасування бажання перед Всевишнім. Але жива вода — у руках Небес. І тому Аврагам — хесед — джерело. А Іцхак — колодязь.

Тшува

Ще одна тема про джерело садів і колодязь живої води. Це стосується того, хто завдав шкоди Торі та заповідям: тоді порада така, як написано: «З глибин взиваю до Тебе», — подібно до того як, коли річка зруйнувалася і висохла, а її хочуть наповнити, копають глибше в б'ючому витоці, завдяки чому вона знову наповнюється, — так само через тшуву притягується розкриття вищої волі, яка вища за щабель волі, зодягненої в Хохму, — притягуваної через Тору і заповіді, і в цьому перевага і щабель колодязя живої води, тобто тшуви. Це також тема «і потоки з Лівану»[4].

Служіння Іцхака

У хасидуті пояснюється, що служіння Іцхака було копанням колодязів.

Колодязь, який побачив праотець Яаков

Коли праотець Яаков утікав від свого брата Есава, після прибуття до Харана сказано[5]: «І побачив: ось колодязь у полі». У Мідраші наводиться[6]: «колодязь у полі» — це Ціон. «І ось там три отари дрібної худоби лежать біля нього» — це три свята паломництва.

Устя колодязя

Одна з речей, створених у шість днів творіння напередодні Шабату в сутінках, — устя колодязя.

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ «Ор га-Тора», «Бемідбар», том 3, тижнева глава «Хукат», маамар «Що таке річка, джерело і колодязь», 879
  2. ^ Воно непридатне на думку Раша, «Мікваот», розділ 1, мішна 7
  3. ^ Думка Рана, трактат «Недарім», 34б
  4. ^ «Сефер га-лікутім» Цемах Цедека, стаття «Беер».
  5. ^ «Ваєце», 29:2.
  6. ^ «Раба», «Ваєце», розділ 70.

Повідомити про помилку на цій сторінці