Перейти до вмісту

Приховання і розкриття, ніщо і щось, сутність і поширення, потенція і дія

Матеріал з Хабадпедії

Ця стаття присвячена співвідношенням між цими поняттями. Про самі поняття див. докладніше за посиланнями наприкінці сторінки.

Приховування і розкриття, ніщо і щось, сутність і поширення, потенціал і дія — це чотири різні між собою предмети, кожен з яких описує інший вид/інший щабель у цимцумі та розкритті Б-жественного світла, і кожен з них має перевагу й чесноту перед іншим[1].

Їхній порядок і співвідношення між ними

Два найвіддаленіші один від одного предмети — це «приховування і розкриття» порівняно з «ніщо і щось». Приховування і розкриття — це найближче співвідношення (оскільки все, що в розкритті, уже існувало в дійсності ще до свого розкриття), а ніщо і щось — це найвіддаленіше співвідношення (бо немає в «аїн» нічого, що було б джерелом для «єш»).

А два інші — проміжні між першими двома: співвідношення «сутність і поширення» ближче до «приховування і розкриття», а «потенціал і дія» ближче до «ніщо і щось».

Їхній зміст докладно

Приховування і розкриття

Приховування і розкриття — це коли те, що розкривається, перебуває включеним у приховування. Це можна уподібнити до мідот — як вони включені в мохін і як вони розкриваються, — або до мовлення, як воно включене в думку і як воно розкривається. Вада приховування і розкриття в тому, що розкриття не є справжнім оновленням (бо все його буття вже було включене в дійсності в «приховування») — і тому те, що оновлюється, обмежене; а чеснота такого способу в тому, що те, що оновлюється, перебуває в аспекті близькості до свого джерела й кореня.

Ніщо і щось

Співвідношення між ніщо і чимось протилежні співвідношенням «розкриття і приховування». Перевага «єш мі-аїн» — це Б-жественне диво в розкритті нескінченної сили Всевишнього здійснити справжнє оновлення (бо в «аїн» не існує нічого, що могло б бути коренем чи джерелом виникнення «єш»); і оскільки «єш» включений в «аїн» («бо без речі немає буття речі»), тому він в аспекті нескінченності. А вада цих співвідношень у тому, що в тому, що оновлюється, зовсім не помітні й не відчутні його джерело і корінь.

Сутність і поширення

Співвідношення між поширенням і сутністю подібне до співвідношення розкриття з приховування, але це не зовсім одне й те саме. Поширення сутності справді не є справжнім оновленням (як «єш мі-аїн»), бо воно подібне до джерела і за його зразком[2], але, з другого боку, це й не розкриття прихованого — бо поширення не є якимось буттям речі, яка була включена в джерелі.

А притча, щоб зрозуміти це[3], — це світло і світило[4]. З одного боку, світло зовсім не із сутності світила й неспівмірне з ним[5], але, з другого боку, воно не є справжнім оновленням[6], адже світло — не інша сутність, ніж сама сутність (воно не щось інше й чуже, що «викинуте» із сутності), а воно — поширення і продовження самої сутності.

І пояснення цьому (що, хоча це оновлення, це не оновлення «в повному розумінні») в тому, що ми бачимо: саме ця сутність світить (а інша сутність не світить). Тобто саме в цій сутності є властивість (здатність) світити, і щодо цієї «здатності» світло не є оновленням (а подібне до «розкриття прихованого»). А оскільки ця «здатність» — від самої сутності, виходить, що з боку нескінченної незрівнянної віддаленості між світлом і сутністю — це оновлення, але з боку властивості сутності, її здатності світити, — це лише подоба розкриття прихованого, а не справжнє оновлення.

Потенціал і дія

Основна стаття – Сила не позбавлена дії

А співвідношення між дією і потенціалом, що її здійснює, ближче й подібніше до співвідношення між «єш» і «аїн»[7]:

כח הוא הכח לפעול איזה פעולה בהתגלות. לדוגמה, כח התנועה הרוחני שבנפש לפעול את תנועת היד הגשמית, או כח היד הגשמית לעשות כלי (שאינו ממהות האדם כלל), או כח הראיה הרוחני של הנפש שפועל בחומר העין את פעולת הראיה.

І ось, хоча співвідношення між потенціалом і дією не подібні: а) ні до розкриття прихованого; б) ні до поширення сутності; в) ні до «єш мі-аїн» — усе ж вони ближчі до «єш мі-аїн», ніж до розкриття прихованого:

а) Не подібні до розкриття прихованого — адже дія не є розкриттям потенціалу (бо потенціал духовний, а дія матеріальна, і в духовному немає нічого, що могло б слугувати коренем і джерелом матеріальності).

б) Не подібні до сутності й поширення[8] — а) бо світло виходить від світила саме собою тому, що воно не є самостійним буттям[9], тоді як дія виходить від потенціалу сама собою тому, що в потенціалі є «підготовка» до цієї дії (але сама дія не має нічого спільного із сутністю потенціалу) — і виходить, що дія щодо потенціалу є більшим оновленням, ніж світло щодо світила.

ג. אך למרות ש"כח ופועל" אינם דומים גם ל"יש מאין"[10] עם זאת הם קרובים אליו יותר מאשר ל"העלם וגילוי" (כי כפי שהוסבר[11], הפועל לגבי הכח הוא חידוש יותר מאשר ההתפשטות לגבי העצם).

Див. також

Примітки

  1. ^ Ця стаття майже цілком написана за маамаром, що починається словами «Анохі Анохі», 79-м маамаром у «Гемшеху 5672» — Шабат Тшува 5670.
  2. ^ Подібно до розкриття з приховування — але лише подібно, а не точно.
  3. ^ Щоб зрозуміти ці два боки: як, з одного боку, це оновлення, а з другого — не справжнє оновлення.
  4. ^ Слід підкреслити, що це лише притча. Насправді світло і світило — це не точно предмет «сутності й поширення». Цей предмет у його істинності є лише в Сутності Творця і в світлі, що до цимцуму, — і див. докладно в джерелі цих слів.
  5. ^ Як світло сонця порівняно із самим сонцем: у нього немає ваги, немає об'єму, і воно може світити без кінця, і нічого від нього не убуде
  6. ^ Тобто світло від світила — це не «єш мі-аїн», тут немає виникнення цілком нової речі.
  7. ^ Тобто «сутність і поширення» ближче до «приховування і розкриття» (як зазначено вище, у другому абзаці), а «потенціал і дія» ближче до «єш мі-аїн».
  8. ^ Хоча з одного боку між ними є подібність, адже: а) як світло виходить від світила без зусилля і саме собою, так і в потенціалі, що здійснює дію; б) як світило може світити без меж, так і потенціал, що здійснює дію, може здійснювати без меж дії.
  9. ^ А лише поширення сутності. Оскільки в сутності є властивість світити, вона і світить, і це не тому, що світло є буттям, а тому, що у сутності є властивість світити.
  10. ^ Адже «єш» відділений від «аїн» неспівмірною віддаленістю, тоді як між дією і потенціалом, що її здійснює, є співмірність і подібність.
  11. ^ У цьому розділі, наприкінці попереднього абзацу.

Повідомити про помилку на цій сторінці