Аврагам Ганін
| Аврагам Ганін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5679 |
| Дата смерті | 27 ава 5759 (9 серпня 1999) |
| Місце поховання | Кір'ят-Малахі |
| Місце проживання | Москва, Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі |
| Місце діяльності | Москва, синагога Мар'їна Роща |
| Рід діяльності | моель, діяч хабадського підпілля |
| Посада | «міністр фінансів» хабадського підпілля |
| Учителі | Ісраель Пінський |
| Сім'я | |
| Батько | Єхезкель |
| Мати | Бейла |
| Дружина | Есфір |
Р. Аврагам Ганін (5679 — 27 ава 5759 (9 серпня 1999)) був одним із помітних діячів хабадського підпілля в Москві й моелем, який увів тисячі євреїв у союз Аврагама-авіну.
У молодості

Народився в 5679 році (1918/1919) у містечку Костюковичі в Білорусі, приблизно за 30 кілометрів від хасидського містечка Климовичі, у батька р. Єхезкеля та Бейли[1]. Його батько був богобоязливим євреєм, якому доводилося постійно тікати й переховуватися зі страху перед комуністами.
У юності деякий час навчався в місцевого рабина, поки того не заарештували. Після цього перейшов навчатися до єврейсько-комуністичної школи, поки його не вигнали звідти через короткий час через інцидент, що стався в нього з іншим учнем із шанованої комуністичної сім'ї.
Після того як він уже не навчався, почав допомагати в утриманні сім'ї, оскільки його батькові доводилося переховуватися, він почав працювати підмайстром коваля й займався цим до 5699 року (1938/1939).
У Москві
З початком Другої світової війни був призваний до Червоної армії й служив в Ірані, а потім у Москві, і в 1943 році втратив ногу від німецької бомби. Близько цілого року провів у лікарнях, поки не одужав.
Вийшовши з лікарні, жив у свого дядька в Москві й заробляв на життя виготовленням ключів. Одного разу він дізнався, що в районі є синагога, і внаслідок цього почав з'являтися в синагозі Мар'їна Роща. Там р. Ісраель Пінський почав наближати його й навчати його юдаїзму.
Відтоді став одним із помітних активістів там. До його приходу щошабату був невеликий кідуш, а з його приходом він почав організовувати щошабату хали, оселедець і машке у великій кількості, достатній для великого фарбрейнгену в Шабат. Щошабату починали фарбрейнген із вивчення розділу «Танії», потім багато казали лехаїм і співали хасидські нігуни, а ті, хто розумів, читали вголос сіхот Ребе, які таємно переправлялися до Росії. Також він час від часу організовував фарбрейнгени в домах анаш, особливо коли приїжджали шлухім від Ребе.
У Москві ж одружився зі своєю дружиною Есфір, яка походила з комуністичного дому, де говорили їдишем. Деякий час жив у домі свого тестя, і вони дошкуляли йому через його діяльність і впертість у дотриманні законів кашруту.
Щошабату йому доводилося йти пішки близько півтори години до дому на одній нозі. Він приходив у Шабат уранці й залишався в синагозі до виходу Шабату.
Також він служив «міністром фінансів» хабадського підпілля й був великим педантом у всьому, що стосувалося громадських грошей[2].
Як моель
Оскільки в Москві був лише моель, який обрізав маленьких дітей (р. Мотл Ліпшиць), а моеля для дорослих не було, він почав за ініціативою р. Гече Віленського проводити обрізання євреям, які цього потребували.
Процедура обрізання була такою: єврей приходив до його кіоску на ринку (там він займався виготовленням ключів) і казав, що його прислав р. Гече. Він зачиняв крамницю, зав'язував єврею очі й відвозив його машиною до дому, де мало відбутися обрізання. Там він промовляв благословення й виконував надріз, а поруч стояв якийсь лікар-єврей (який погодився приходити, хоча й не дотримувався Тори й заповідей), який завершував і перев'язував. Р. Гече виконував меціцу й давав нове єврейське ім'я.
Щоразу обрізання проводили в іншому домі, він шукав серед анаш того, хто погодиться – попри небезпеку цього – провести обрізання у себе вдома. На певному етапі літня хабадська жінка на ім'я «Бабушка Чарне» надала свій дім, і відтоді обрізання проводили там.
З усіх кінців Росії, із міст, у яких діяло хабадське підпілля, до нього присилали дорослих євреїв, щоб зробити їм обрізання, і часто один, хто пройшов обрізання, приводив потім усю свою сім'ю.
Через його розгалужену діяльність його багато разів затримували й допитували в КДБ, однак він не злякався й продовжив свою діяльність. Йому також пропонували працювати донощиком, однак він наполягав на тому, що не розуміє їдишу й російської і тому не може цього робити.
Будівництво мікви в Мар'їній Рощі
Одного разу йому повідомили, що Ребе хоче, щоб збудували підпільну мікву в синагозі Мар'їна Роща, і поклав це завдання на нього.
Усіма правдами й неправдами йому вдалося дістати матеріали для будівництва, а самим будівництвом займався р. Олександр Лукацький. Унаслідок доносу прийшли поліцейські, щоб закрити мікву, а він наполягав на тому, що вони не будували нової споруди, а лише полагодили засмічені труби в старій будівлі.
Також, коли влада зруйнувала синагогу, він намагався дістати матеріали, щоб відбудувати її заново.
У Ребе
Коли становище в Росії дещо полегшилося, він вирішив поїхати до Ребе. Зібравши гроші, отримавши дозволи й купивши квиток – вирішив, що треба привезти Ребе подарунок.
Напередодні своєї поїздки він провів фарбрейнген. У фарбрейнгені взяли участь багато хто з анаш і баалей тшува з єшиви. Він обійшов із пляшкою машке всі столи, підходячи до кожного й просячи кожного сказати лехаїм і побажати Ребе здоров'я та довголіття, і щоб він удостоївся привести повну Геулу. Після того як усі благословили, Давид Карпов написав на пляшці, що побажали хасиди.
Коли він прибув до дому Ребе 9 швата 5749 (15 січня 1989), його представили Ребе, і коли він сказав, що робить усі обрізання, Ребе сказав йому: «Ір от Аврагам-авіну ойф айер зайт» [=у вас на вашому боці Аврагам-авіну][3].
Він вручив Ребе пляшку, і Ребе дав йому долар для Мар'їної Рощі. Коли Ребе піднімався після молитви, він повернувся в його бік і підбадьорив.
Також Ребе дав йому долар для р. Гече Віленського.
Кінець життя
У 5752 році (1991/1992) запалив центральну менору в Москві в програмі «Ханука Лайв»[4].
Наприкінці життя жив у кварталі Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі.
Помер 27 ава 5759 (9 серпня 1999) і похований на кладовищі в Кір'ят-Малахі.
Додаткова література
- Агарон-Дов Гальперін, «Так само, як Аврагам-авіну»... (їдиш), тижневик «Кфар-Хабад», випуск 488, с. 18 і далі (5751)

- Шнеур-Залман Левін, «До сьогоднішнього дня я зробив понад три тисячі обрізань», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 242, с. 28 і далі (5759)

Зовнішні посилання
- Хвилювання хасида з Росії, коли він прибув до Ребе

- Останні на передовій 2, у тшурі Тамрін-Паладіні, 19 елула 5783 (5 вересня 2023).
- Хасид, у крамниці якого проводили обрізання

Примітки
- ^ Згідно з його надгробком.
- ^ Зі свідчення р. Моше Левертова в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 490, у рубриці «Читають/пишуть».
- ^ Обрізання в Радянському Союзі
- ^ Запалювання менори в Кремлі в Москві
Код особи: № 1457246000