Яфе-Нагар

Колонія Яфе-Нагар (що називається мовою оригіналу також Ефінгар, Ефингарь) була єврейським сільськогосподарським поселенням, що входило до єврейських колоній Херсонської губернії, заснованих з ініціативи наших Ребе, провідників поколінь, із метою спонукати євреїв займатися землеробством і присвятити своє життя служінню Всевишньому, маючи прожиток, заснований на упованні на Святого, благословенний Він.
Історія
Колонію було засновано близько 5568 року (1807/1808) на берегах річки Інгул, у Херсонському повіті (що називається також Миколаївським повітом) Російської імперії, на території, приєднаній нині до України.
Колонія існувала до 1941 року.
Колонію було засновано в межах політики російського уряду із заохочення євреїв до заняття сільським господарством та з ініціативи й за підтримки наших Ребе, провідників поколінь, які прагнули створити ізольовані колонії, усі мешканці яких євреї, так, щоб це уможливлювало активне громадське життя, присвячене служінню Всевишньому.
Перші поселенці налічували 48 родин (276 душ), які спеціалізувалися на вирощуванні винограду й овочів.
Згідно з переписом населення 5657 року (1896/1897) у колонії проживало 1012 євреїв, що становили 98% усього місцевого населення.
Серед хасидів, що діяли в містечку, були уродженець колонії р. Моше Кнопов (Больгаковер) і хасидський меламед р. Хаїм-Іцхак Когель із Докшиць.
Рав Яаков-Лейб Рабінський[1] служив рабином у колонії.
Починаючи з Першої світової війни поселення зазнавало тяжких проблем, і воно навіть слугувало протягом певного часу базою партизанів, що воювали в Громадянській війні, а згодом страждало від бідності й голоду, єврейська громада ослабла, і було відкрито відділення молодіжних рухів і комунізму, аж поки врешті-решт синагогу не закрили й не перетворили на клуб.
Під час Другої світової війни багатьох мешканців було мобілізовано воювати на фронті, а влітку 5701 року (1940/1941) її було захоплено, і 18 елула 5701 (10 вересня 1941) нацисти, хай зітреться їхнє ім'я, убили всіх мешканців містечка, і колонія фактично перестала існувати, а ще вони зруйнували місцевий єврейський цвинтар.
У 5704 році (1943/1944) поселення було звільнено від влади німців, а в 5706 році (1945/1946) його назву було змінено на «Село Плющівка».
У 5713 році (1952/1953), коли на місці колишнього містечка було встановлено пам'ятник на згадку про вбитих, влада відмовилася зазначити на пам'ятнику, що вбиті мешканці цього місця були євреями.
Див. також
Примітки
- ^ Зять рабі Іцхака Пушніца, батька бабусі Ребе.