Шрага-Файвл Коган
| Шрага-Файвл Коган | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата смерті | 23 елула 5775 (7 вересня 2015) |
| Місце поховання | кладовище на Оливковій горі |
| Країна | Німеччина |
| Місце проживання | Рига, Антверпен, Берлін |
| Рід діяльності | фабрикант, громадський діяч |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Лодзь |
| Учителі | Моше-Еліягу Герліцький |
| Сім'я | |
| Батько | р. Мордехай га-Коген Коган |
| Дружина | Йохевед (Йохе) з родини Грибов |
| Діти | Єта Каспер, Іта Коган, Матл Арнав |
Р. Шрага-Файвл га-Коген Коган (Куган) (? — 23 елула 5775 (7 вересня 2015)) — один із перших хасидів, які діяли задля підтримання юдаїзму та поширення хасидуту в Берліні, Німеччина.
Біографія
Народився в Тишевиці поблизу міста Лодзь у Польщі у свого батька р. Мордехая га-Когена Когана, у родині, що належала до гурського хасидизму.
Юнаком навчався у філії єшиви «Томхей Тмімім» Лодзь у рава Моше-Еліягу Герліцького, а з початком Другої світової війни утік до Росії. Після війни, у 5713 році (1952/1953), таємно одружився в Ленінграді зі своєю дружиною Йохевед (Йохе) з родини Грибових; його тесть до війни був хасидським меламедом у Невелі.
Після весілля подружжя переїхало до Риги і прожило там близько десяти років, а потім намагалося репатріюватися до Землі Ізраїлю, щоб жити повним єврейським життям відкрито. Вони виїхали до Польщі й затрималися там понад рік для оформлення документів і дозволів, а коли побачили, що справа затягується, тимчасово поїхали до Антверпена зі своїми двома доньками.
Коли він не зміг влаштуватися в матеріальному плані, то почав їздити до Берліна заради заробітку, де працював у знайомого зі свого рідного міста; спершу їздив сам і час від часу повертався побути з родиною, а після того як знайшов постійну й надійну роботу, перевіз до себе членів родини.
Протягом багатьох років він володів фабрикою з в'язання светрів, і хоча не розбагатів на цьому, мав достатній дохід, причому абсолютну більшість прибутку спрямовував на свою діяльність із підтримки юдаїзму та на благодійність у Берліні та його околицях.
Під час однієї з поїздок «мандрівного шаліаха» рава Аврагама-Іцхака Гліка той прибув до Берліна й зустрівся з ним, і р. Шрага-Файвл попросив його подбати про те, щоб прислати до Берліна вчителя для дітей і святі книги.
Згодом, під впливом рава Гліка, він поїхав до Ребе вперше в місяці тішреї 5740 року (1979/1980) і удостоївся особливого наближення, коли Ребе простягнув йому свою святу руку для привітання, коли він проходив отримати леках, а потім, у ніч Сімхат Тори, під час гакафот Ребе звернувся до нього і сказав йому: «Ти маєш зробити з Берліна „Любавичі“»!...[1].
В Ісру хаг свята Сукот, 24 тішрея, він увійшов на єхідут, і на ньому Ребе знову підбадьорив його самовіддано діяти для зміцнення юдаїзму та хасидуту в Берліні й навіть попросив його передати від його імені привіт рабинові Берліна.
Починаючи з того року він постійно приєднувався до рава Гліка, щоб перебувати поруч із Ребе на Шміні Ацерет і Сімхат Тору.
Услід за своїми візитами до Ребе він посилив свою діяльність із поширення юдаїзму в Берліні, особливо з прибуттям багатьох євреїв із Радянського Союзу в наступні роки; одним із напрямів, яким він особливо займався, була організація обрізань для євреїв, дітей і дорослих, які не були обрізані в Росії, а також єврейських весіль і громадських пасхальних седерів — усе своїм особистим коштом.
Особливо займався гостинністю і кожного Шабату приймав за своїм столом десятки євреїв, і багато хто наблизився до юдаїзму завдяки цим трапезам.
Коли йому вдавалося переконати батьків відправити своїх дітей до єшив, він оплачував їхню поїздку за межі Німеччини та їхнє навчання в єшивах, а також дбав про виплату платні вчителям у талмуд-торі, заснованій у Берліні.
Діяв задля будівництва мегадрин мікви, дому гостинності та іншого.
Ще до прибуття до Берліна перших шлухім туди в літні місяці приїжджали діяти юнаки від «Мерказ шліхут», і він активно допомагав їм: зв'язував їх із людьми, влаштовував їм зустрічі й навіть дбав про їхні матеріальні потреби — про прийом, ночівлю та їжу — і оплачував зі своєї кишені потрібні їм витрати.
З прибуттям до Берліна шлухім Ребе він допомагав їм у їхніх перших кроках і підтримував їх, наскільки міг.
Помер після тривалої хвороби 23 елула 5775 року (7 вересня 2015). Похорон відбувся через два дні; процесія вийшла з поховального дому «Шамгар» до кладовища на Оливковій горі, де його й було поховано[2].
Удостоївся того, що частина його нащадків служить шлухім Ребе по всьому світу.
Родина
- בתו, מרת ייעטא קספר
- בתו, מרת איטא קאגאן
- בתו, מרת מאטל ארנאוו
Додаткова література
- Зуша Вольф, «Шліхут кдоша», сторінка 53 і далі
Примітки
- ^ Після гакафи Ребе звернувся до нього ще раз і запитав: «Уже минуло кілька хвилин — Берлін уже став „Любавичами“?»...
- ^ Повідомлення на сайті COL
Код особи: № 8543427301