Перейти до вмісту

Порятунок дітей Ірану (5739)

Матеріал з Хабадпедії
Діти Ірану в Краун-Гайтс

Порятунок дітей Ірану — таємна операція з порятунку сотень єврейських дітей з Ірану до Сполучених Штатів унаслідок революції в Ірані в 5739 році (1978/1979).

Передісторія

До літа 5738 року (1977/1978) в Ірані діяли шлухім Ребе[потрібне уточнення], коли почалися демонстрації, що стали прологом до революції. Євреї відчули, що земля горить під ногами, і багато хто хотів швидко вивезти своїх дітей з Ірану, доки кордони відкриті — перш ніж їх закриють. Євреї звернулися до шлухім Ребе, що перебували там, і попросили їх долучитися до операції. І справді, троє шлухім: рав Ілуліан, рав Шалом-Бер Гехт і рав Йосеф-Іцхак Райчик взяли на себе завдання вивезти з Ірану якомога більше юнаків. Віковий діапазон був 8–30.

Перші юнаки, що записалися, отримали американські візи через консульство в Ірані. Згодом — коли заворушення загострилися і американське консульство згоріло — почали просити для юнаків італійську візу. Групи юнаків вилітали до Рима, Італія, і там чекали американської візи та продовження свого перельоту до Сполучених Штатів.

Таємне вивезення з Ірану

Перша група виїхала з Тегерана до Рима наприкінці 5738 року (1977/1978) і налічувала 250 юнаків і дівчат. Представник Ребе в Європі, рав Біньямін Городецький, прибув за вказівкою Ребе до Рима, щоб допомогти юнакам у їхніх потребах у дні їхнього перебування в Римі. Американський консул у Римі зрозумів тяжке становище юнаків і пом'якшив для них правила: він зібрав великі групи з них, роздав їм необхідні бланки й підписав їм візи протягом двох годин.

Після виїзду першої групи становище в Ірані погіршилося, і рав Ілуліан побоювався повертатися туди, щоб вивезти нові групи, але Ребе доручив йому повернутися і врятувати якомога більше. У холь га-моед Сукот 5739 року він повернувся до Ірану, і прохань, які він тоді отримав, було більше, і вони були терміновіші.

Загалом шлухім вдалося таємно вивезти майже 8000 дітей і дівчат[1].

Прийом у Нью-Йорку

Рав Райчик із дітьми Ірану

У Нью-Йорку рав Яаков-Єгуда Гехт, батько рава Шалома-Дов-Бера, узявся за прийом великої кількості юнаків. З благословення Ребе він підготував для них додаткові класи в навчальних закладах Краун-Гайтс: «Гадар га-Тора» для хлопців і «Махон Хана» для дівчат.

На першому фарбрейнгені, проведеному при дворі Ребе після прибуття першої групи, на стіл фарбрейнгену поставили стилізоване мідне начиння, яке діти привезли з собою, а також Ребе попросив, щоб заспівали пісню із синагоги Персії.

З часом потік юнаків зріс і перевалив за тисячу, і рав Гехт купував усе нові будівлі для їх прийому. Частина дітей була змушена тимчасово жити в родинах хасидів Хабаду в кварталі, які прийняли їх у свої домівки. Упродовж усього шляху рав Гехт перебував у тісному зв'язку з Ребе, який давав йому докладні вказівки в усьому, що стосувалося догляду за юнаками. Серед іншого Ребе вказав не втручатися в їхні звичаї і дозволити їм їсти китнійот на Песах, як вони звикли, — хоча в Хабаді це не прийнято.

Рав Гехт швидко накопичив великі борги, щоб фінансувати утримання юнаків, і Ребе благословив його вибратися з них.

Діти пробули в хабадських навчальних закладах протягом одного року, а після цього продовжили навчатися там, де забажали.

Висловлювання Ребе

Ребе супроводжував операцію протягом усього її перебігу і також дуже підбадьорював юнаків та активістів.

На фарбрейнгені Пурима 5739 року (13 березня 1979) Ребе сказав: «Оскільки тут присутні такі, що нещодавно прибули з Персії, — хай же всі разом скажуть „легаїм“, і публіка, ймовірно, допоможе їм, і з радісним нігуном». Ребе попросив перекласти це перською для юнаків, які не говорять їдишем. Юнаки сказали Ребе легаїм, і Ребе звелів, щоб заспівали їхній нігун. Перські юнаки заспівали нігун «Їгдаль Елокім хай ве-іштабах», а потім Ребе звелів їм знову сказати легаїм і почав співати нігун «Мі-Міцраїм геальтану».

Того Пурима Ребе надіслав кожному з юнаків мішлоах манот від свого імені.

У переддень Песаху, коли рав Яаков-Єгуда Гехт підійшов, щоб отримати від Ребе мацу під час роздавання маци для седеру юнаків, Ребе попросив його, щоб йому дали вісім «кезайтів» марору саме перських юнаків![2]. Ребе також повідомив йому, що відвідає зали, у яких вихідці з Персії проводили свій седер (на додачу до закладів, які він тоді відвідував щороку, — центральної єшиви «Томхей Тмімім» і «Махон Хана»). Ребе виголосив для них благословення і попросив, щоб його переклали перською. Юнаки відповіли: «Кен єгі рацон», і Ребе відповів за ними: «Амен, кен єгі рацон» у сефардській вимові[3].

На фарбрейнгені Ахарон шель Песах Ребе в сіхі торкнувся прийому юнаків і сказав, що їхній порятунок з Ірану, безсумнівно, був для того, щоб вони додали в справах Тори і заповідей. Ребе попросив, щоб ці його слова переклали перською. Ребе тоді доручив раву Гехту сказати «лехаїм» і благословив його.

Також на Песах 5741 року (19 квітня 1981) Ребе відвідав седери вихідців із Персії і благословив їх.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Свідчення пані Рівки Мояль із Цфата, додаток «Атерет Хая» до тижневика «Бейт Мошіах», свято Сукот 5781 (3 жовтня 2020).
  2. ^ «Сіхот кодеш» 5739, частина 2, с. 758.
  3. ^ Благословення юнакам і дівчатам були відредаговані Ребе й надруковані в «Лікутей сіхот», частина 17, с. 460.

Повідомити про помилку на цій сторінці