Перейти до вмісту

Синагога на вулиці Архипова в Москві

Матеріал з Хабадпедії
Синагога на вулиці Архипова в Москві.
Тисячі євреїв зустрічають пані Голду Меїр на площі перед синагогою, 5708.

Синагога на вулиці Архипова в Москві (офіційна назва: Московська хоральна синагога; російською: Московская Хоральная Синагога) — одна з важливих старовинних і красивих синагог Москви.

Історія

Синагогу було відкрито 5666 року (1905/1906), в особливому оформленні, створеному професійними архітекторами, для потреб єврейської громади Москви.

Разом із синагогою на Великій Бронній і синагогою «Мар'їна Роща» це три найстаріші синагоги в Москві, що пережили період комунізму (синагога на Великій Бронній не діяла і лише після падіння комунізму знову запрацювала).

Синагога діяла і в період Радянського Союзу, хоча частково її було передано для інших потреб. У цей період габаєм був р. Файвіш Естрін, якого згодом було вбито 8 нісана 5698 (9 квітня 1938).

У цьому місці провадила діяльність також організація «Тіферет бахурім».

У той період радянська влада забороняла рабинам відвідувати це місце, тому громада влаштовувала молитви в рамках «виступів» канторів. Кантор Йосеф Маловані, якого запросили туди в ніч Шабату, помітив установлений там мікрофон і заявив, що не погодиться виступати, доки мікрофон не приберуть. Щоб прибрати мікрофон, треба було розбити бетон, і так і зробили. Коли він розповів про це Ребе, Ребе сказав, що цей вчинок змінить історію дотримання Шабату[1].

На початку 5750-х років рабином синагоги був рав Моше Гойхберг.

На початку нового заснування єшиви «Томхей Тмімім» Москва вона містилася в синагозі.

Нинішній рабин синагоги — Адольф Шаєвич, що належить до литовської громади в Москві. У синагозі є ще одна молитовна зала, яка за часів комунізму слугувала громаді хасидів Хабаду, а сьогодні слугує великій громаді грузинських євреїв, які емігрували до Москви, і молитва в ній ведеться за нусахом грузинських євреїв, на чолі з равом Аврагамом Алашвілі, який є також шаліахом Хабаду на місці.

Події, що відбувалися в цьому місці

Пурим катан 5687

Основна стаття – Пурим катан 5687

У другій кімнаті синагоги, у «Хабадніцер», Ребе Раяц провів фарбрейнген для учнів «Тіферет бахурім» і виголосив у Пурим катан 5687 маамар, що починається словами «Ве-кібель га-єгудім» (на якому ґрунтується маамар Ребе «Ве-ата тецаве»), і в ньому вимагав від євреїв самопожертви заради виховання єврейських дітей; під час виголошення маамару синагога кишіла агентами КДБ, які записували кожне слово Ребе, Ребе сказав, що бачить їх і знає, що вони роблять; ця подія, що справила величезне враження, спонукала багатьох євреїв до самопожертви заради виховання єврейських дітей і призвела до арешту Ребе Раяца 15 сівана, який завершився святом Геули 12 тамуза.

Сімхат Тора

Однією з небагатьох подій, які відбувалися і в тяжкі роки, було те, що тисячі євреїв усіх типів у синагозі, а головним чином поза нею, у своєму танці; особливо це явище посилилося після Шестиденної війни, яка спонукала багатьох євреїв налагодити зв'язок зі своїм корінням [2].

Підпільна діяльність

У 5740-ві роки в малій залі синагоги збиралися відмовники, сіоністські активісти, євреї з усього світу, які бажали допомогти, та інші. Там вони проводили молитви Шабату і численні зустрічі активістів, які виробили для себе коди для передавання секретної інформації про заборонені уроки івриту тощо. Це було місце частих і відомих зустрічей, тому воно також перебувало під пильним оком влади. Тож потрібна була особлива обережність.

Одного разу вони організували там вечір пісні на івриті. Невдовзі влада дізналася про захід і прибула на місце. Поліцейські, що перебували в районі, почали силою розганяти захід. Юлій Едельштейн, який був тоді ведучим заходу, швидко змінив шапку, щоб поліцейські його не впізнали, стрибнув у натовп і швидко розчинився в ньому, щоб його не заарештували[3].

Із тих, хто молився в синагозі

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Шануй Всевишнього своїм горлом», у листку «Га-сіпур шелі» компанії «Джем» номер 261.
  2. ^ Див. Лова Еліав у своїй книжці «Бейн га-патіш ве-га-магаль», та Елі Візель у своїй книжці «Євреї мовчання» («Ягадут га-дмама»). Та інші.
  3. ^ Зі слів Юлія Едельштейна.

Повідомити про помилку на цій сторінці