Перейти до вмісту

Йосеф з Бешенковичів

Матеріал з Хабадпедії
Йосеф із Бешенковичів
Основна інформація
Місце проживанняБешенковичі
Рід діяльностівізник, машпіа
Посадамашпіа і керівник хасидського міньяну на ринку Бешенковичів
УчителіРабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе), Рабі Дов-Бер Шнеурі (Мітлер Ребе)
Сім'я
Дружинадочка р. Нетанеля Софера
ДітиАба-Зеліг

Рабі Йосеф з Бешенковичів, відомий також як Йосеф-візник, був одним із хасидів Алтер Ребе і Мітлер Ребе; прославився «зміною професії» на візника у віці 70 років — за вказівкою Алтер Ребе. Його історія стала відома завдяки Ребе Раяцу

Біографія

У 5564 році (1803/1804) р. Йосеф був у Лядах, і коли він увійшов до Алтер Ребе на єхідут, той запитав його, чи знає він шість розділів Мішни напам'ять і точно. Р. Йосеф відповів, що один з його уроків — повторювати напам'ять шість розділів Мішни раз на місяць. Алтер Ребе відповів йому: «„Мішна“ — ті самі літери, що й „нешама“; візьми за дружину жінку, здатну народжувати [= яка ще може народити], і вона народить сина, і Всевишній, благословенний Він, дасть довголіття. А для блага твоєї душі краще бути візником [= „балагулою“], ніж бути рабином».

Коли він повернувся до свого міста, йому запропонували сватання з донькою р. Нетанеля Софера — вдовою, молодою роками, яка мала продуктову крамницю. Улітку 5568 року (1807/1808) вона народила сина, якого назвали Аба-Зеліг.

У 5574 році (1813/1814), коли йому було близько 70 років, євреї з міста Лепель прийшли до р. Йосефа з проханням, щоб він став у них рабином. Почувши пропозицію, він згадав слова Алтер Ребе, сказані йому близько десяти років тому, що для блага його душі краще бути візником, ніж рабином. Р. Йосеф відмовився від пропозиції рабинства, але зрозумів, що тепер, коли йому запропонували рабинство, настав час, коли він має стати «візником».

Візник

З великим соромом він звернувся до візників свого міста й попросив навчити його таємниць ремесла; ті подумали, що 70-річний учений збожеволів. Один візник зглянувся на нього й погодився навчити його ремесла; р. Йосеф забруднився в дьогті й ледь не втратив око від удару кінського хвоста.

Прийшовши додому, він застав дружину, яка сиділа і плакала: вона почула, що її чоловік «збожеволів» і хоче стати «візником». Коли він розповів їй, що так звелів Алтер Ребе, вона сказала йому: ти маєш виконати слова твого наставника і вчителя без зволікання. Продай завтра мої перлові намиста і дві накидки, вишиті золотими нитками, і вирученого тобі вистачить, щоб купити коня і воза, і в добрий та щасливий час почнеш це ремесло. Коли р. Йосеф почув слова дружини, сказані з чистим серцем і непорочною вірою, то хоча, з одного боку, був дуже задоволений її простодушністю у вірі в праведників, але з другого боку, серце його стискалося, коли він думав про те, що стане візником.

Р. Шломо-Лейб — бааль тшува

У 5576 році (1815/1816), у дні між Песахом і Шавуот, р. Йосеф поїхав до міста Сянно. Уночі він зупинився на заїжджому дворі, де зупинився також один із помічників графа з Бцейкова — асимільований єврей на ім'я Шломо-Лейб.

Гість-єврей попросив р. Йосефа відвезти його до Сянно рано-вранці; р. Йосеф сказав йому, що не зможе виїхати раніше десятої години, бо йому потрібно помолитися. Гість розсердився і зажадав від господаря заїжджого двору дістати йому іншого воза, а він заплатить, скільки попросять, за умови, що вирушать у дорогу до п'ятої ранку.

Уночі, коли р. Йосеф встав здійснити Тікун хацот за своїм звичаєм, гість прокинувся і дуже злякався, почувши звук плачу. Він відчинив двері й був вражений, побачивши «візника», який сидів на підлозі, читав книгу при світлі свічки і плакав. Плач проник у серце гостя. Він згадав дні своєї юності, виховання, здобуте в домі батька і від своїх меламедів, свою дружину і дітей, яких залишив багато років тому (гість жив у той час із неєврейкою, і в них народилося двоє синів і донька. Старший і його сестра померли, а молодший був живий). Гостя — асимільованого єврея — охопила величезна гіркота.

Уранці р. Йосеф промовив ранкові благословення з великим піднесенням, занурився в річці, надів таліт і тфілін і молився з великим двейкут. Тим часом прибув візник-неєврей, якого господар заїжджого двору викликав на прохання гостя, але той оголосив, що чекає на р. Йосефа. Він продовжував думати про дружину і дітей, і йому було боляче через біду, яку він навів на них: «Хто знає, чи живі вони і чим годуються? Скільки ганьби вони зазнали через нього? Ганьби сорому й безчестя, і ганьби бідності й голоду, — і чому?» — запитує він себе. Він згадав, що його відхід від шляху стався через товариша на ім'я Аврагам-Дов-віровідступник, який збив його зі шляху. Він поклявся собі, що віднині й надалі здійснить повну тшуву і повернеться до дружини і дітей, до своєї релігії і до свого Б-га. Він позичив таліт і тфілін і молився у своїй кімнаті з великим плачем. Він був такий вражений, що захворів і дуже ослаб. Проїжджав там лікар на ім'я р. Іцхак-Зеліг із Полоцька, який намагався дати йому ліки, але марно. І навіть коли граф із Бцейкова, його наймач, прислав особливого лікаря, це не допомогло.

Шломо-Лейб попросив покликати р. Йосефа і сповідався перед ним у всьому своєму минулому; він розповів йому, що вирішив здійснити повну тшуву і повернутися до дружини і дітей. Закінчивши говорити, він почав плакати, і все його тіло тремтіло. Р. Йосеф, побачивши його щире каяття, зглянувся на нього і почав його заспокоювати. Шломо-Лейб сказав, що для такого грішника, як він, немає виправлення, крім смерті у великих стражданнях. Він додав, що бере на себе найбільші страждання, аби лише позбутися своєї дружини-неєврейки та їхнього сина, народженого в нечистоті, і повернутися до дружини-єврейки та їхніх дітей-євреїв. Р. Йосеф розповів йому про звістку, що тим часом надійшла, що його дружина-неєврейка та їхній син потонули в річці, і сказав йому, що це знак того, що його тшуву прийнято; і це зміцнило і зцілило Шломо-Лейба.

Шломо-Лейб залишив свою посаду в графа і поїхав до Любавичів до Мітлер Ребе, який наставляв його, аж поки він не став повним бааль тшува.

Того літа було опубліковано кунтрес про тшуву «Покеах іврім» Мітлер Ребе, що містить порядок поведінки для бааль тшува[1] .

Рабі Йосеф стає машпіа

До свята Шавуот р. Йосеф прибув до Любавичів і пробув там близько двох місяців. Коли він увійшов на «єхідут» до святого Мітлер Ребе, той звелів йому зайняти місце померлого «Нохума-старого» і керувати хасидським міньяном на Ринковій вулиці. Адмор сказав йому: «Батько [= Алтер Ребе] був у мене і сказав, що Йосеф з Бешенковичів завершив призначення». І закінчив свої слова: «Батько заради приватного блага зробив з „ученого“ „візника“, а мені він велить заради загального блага зробити з „візника“ „машпіа“. Ти маєш бути „машпіа“ і керівником хасидського міньяну на ринку в Бешенковичах».

Повернувшись із Любавичів, він продав коня і воза і став машпіа. До останніх років життя він ходив пішки до Любавичів.

Родина

  • Його син, р. Аба-Зеліг[2].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Ребе Раяц у листі (від 26 тевета 5696 року (21 січня 1936)) схиляється до думки, що кунтрес «Покеах іврім» Мітлер Ребе написав спеціально для р. Шломо-Лейба.
  2. ^ Від нього святий Ребе Рашаб почув цю історію і розповів її своєму синові — Ребе Раяцу.
Йосеф з Бешенковичів згадується ще в 1 статті Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5295585800

Повідомити про помилку на цій сторінці