Вигнання Едому
Вигнання Едому — четверте з вигнань[1], у яких перебувають сини Ізраїлю.
Його сутність
בברית בין הבתרים הבטיח הקב"ה לאברהם אבינו את ארץ ישראל, הכוללת את ארצות עשרה-העמים, ואלו הן: הקיני הקניזי הקדמוני החתי הפרזי הרפאים (החוי) האמרי הכנעני הגרגשי והיבוסי. בפועל ניתנו לישראל רק ארצות שבעת העמים, ואילו את הקיני הקניזי והקדמוני, שהם אדום ומואב ועמון, ניתנו באופן זמני לעשיו ולבני לוט ולעתיד לבוא, בגאולה השלימה ירשו בני ישראל גם את הקיני קניזי וקדמוני, על פי הנאמר "ואם ירחיב ה' אלקיך את גבולך כאשר נשבע לאבתיך ונתן לך את כל הארץ אשר דבר לתת לאבתיך".
Це тому, що вигнання Едому, у якому ми перебуваємо перед близькою Геулою, — це не лише покарання, навпаки, головне у вигнанні — це місія і спуск для того, щоб відібрати іскри й піднести їх до святості, і цим підготувати світ до очікуваної обітниці, що «у майбутньому Земля Ізраїлю пошириться на всі землі».
І як вислів рабі Ельазара бен Педата: «Не вигнав Святий, благословенний Він, Ізраїль у середовище народів інакше як заради того, щоб додалися до них гери, як сказано: „І посію її Собі в землі“, хіба людина сіє сеа — якщо не заради того, щоб зібрати кілька кор».
І роз'яснюється в ученні хасидуту, що під поняттям «герім» тут маються на увазі іскри святості, які перебувають у вигнанні в народів світу і знаходяться всередині кліпат нога в їжі, напоях тощо; і завдяки тому, що сини Ізраїлю, розсіяні у вигнанні, використовують матеріальні речі в ім'я Небес — для служіння Творцеві, вони вилучають іскри з кліпи, «навертають їх у гіюр» і підносять їх до святості.
І якби ми не згрішили, нас посилали б у землі народів відбирати іскри без страждань вигнання і почесним чином. Але «за гріхи наші вигнані ми з нашої землі» — шляхом мук і страждань, хай урятує нас Милосердний.
Тобто коли людина чинить діяння Едому, вдягаючи аспект внутрішньої суті точки свого серця і свою чисту душу в справи своєї тваринної душі — у нечисті шати мілі де-альма і пожадань цього світу, або в справи мохін і розуму з чертогів нечистоти, це призводить до того, що й у матеріальному ми поневолені в гіркому вигнанні й перебуваємо під владою народів — нечестивого царства.
І хоча і серед тягот вигнання Ізраїль діє і виконує свою місію, відбираючи іскри з вигнання, але роблять це важким шляхом — у муках і стражданнях, хай урятує нас Милосердний.
І не тільки це, але як вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «Пішли у вигнання в Едом, Шхіна з ними», тобто коли людина чинить діяння Едому, і її Б-жественна душа — вдягнена в її природну душу і в її тіло — теж спускається і принижується серед кліпот, то цим вона зводить і притягує туди також аспект та іскру Б-жественності, що оживляє її НАРАН, тобто Шхіну.
Вигнання Шхіни
І це вигнання Шхіни, коли притягується і спускається відблиск Його, благословенного, Б-жественності — що зветься Шхіною — і вдягається в кліпу, і 70 правителів кліпат нога отримують свою життєву силу й існування від Шхіни, і цим зміцнюються у злі й відчувають себе окремим від Всевишнього єшут — запереченням Його, благословенного, істинної єдності, і немає для Шхіни страждання й ганьби більших за це.
Позитивний бік
Але є й позитивний бік вигнання Шхіни, і він виражається у двох речах:
1) Що Шхіна не залишає і не відривається від душ Ізраїлю навіть тоді, коли вони в землі своїх ворогів, «бо хоч би людина й знала сама про себе, яке її місце — що вона в самому низу щаблів у вигнанні Едому та Ішмаеля і т. д., які є поганими якостями, пожаданнями, гнівом і подібним до них, усе ж нехай не падає серце її в ній, кажучи: пропала моя надія, бо істина не така, бо навіть у вигнанні — Шхіна з ними, що дає їй Б-жественну життєву силу навіть тоді, коли вона переступає Його, благословенного, волю, щоб вона могла утвердити у своєму мозку й думці поняття віри в Його, благословенного, істинну єдність і т. д.».
2) Коли Шхіна перебуває у вигнанні разом з Ізраїлем, то як народ Ізраїлю виконує свою місію, підносячи іскри з вигнання, хоча й опустився на низький щабель, так і Шхіна, яка з ними, — здійснює свою дію через душі Ізраїлю у відборі іскор.
І в цьому таїна вигнання Шхіни з позитивного боку, коли вона спускається у вигнання, щоб відбирати й підносити іскри святості.
І нашими діяннями і служінням у служінні бірурім у вигнанні Едому ми приходимо до виконання пророцтва, яке Всевишній вклав в уста Білама: «І буде Едом спадщиною, і буде спадщиною Сеїр, вороги його, а Ізраїль здобуде силу. І владарюватиме нащадок Яакова, і знищить уцілілих із міста», і так само сказав пророк: «І зійдуть рятівники на гору Сіон, щоб судити гору Есава, і буде Г-споду царство і т. д.», за істинної й повної Геули.
Примітки
- ^ Чотири вигнання натякаються у словах Всевишнього під час Завіту між розсіченими частинами: «І ось жах, темрява велика нападає на нього». І хоча вигнань чотири, усе ж загалом вигнання поділяються на два: вигнання Ішмаеля, суть якого — хесед де-кліпа, і вигнання Едому, суть якого — гвура де-кліпа. І синам Ізраїлю потрібно ставитися до вигнання і боротися з ним у кожному місці за його суттю.
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)