Сімдесят правителів
Сімдесят правителів — це посередник, через якого Б-жественність оживляє всі країни народів світу.
Спосіб притягнення життєвості в діаспору
Усі[1] творіння цього світу (від чистих до грубих, від духовних до матеріальних, аж до пороху й вод, що під порохом) отримують свою життєвість від «Малхут де-Асія»[2]. Однак неоднаковий спосіб, яким Малхут оживляє Святу Землю, і той, яким вона оживляє країни народів світу.
Святу Землю Малхут оживляє безпосередньо, а країни народів світу — лише через те, що спершу облачається в зовнішніх сімдесят правителів (поставлених над сімдесятьма народами), — і це теж не облачення в буквальному сенсі, а лише те, що життєвість притягується до них у спосіб макіфа, від світіння, яким Малхут світить на них «згори».
Отримують від «шмарей га-офаним»[3]
У Вищому Ган Едені світу Брія душі насолоджуються Б-жественним сяйвом з дивовижною насолодою без кінця і міри, і це світіння зменшується і сходить у сходженнях щаблів, від причини до причини, до Нижнього Ган Едену світу Єціра, і зменшується все більше до Нижнього Ган Едену світу Асія, а звідти світло сходить і зменшується все більше і більше — до сімдесяти правителів світу Асія, які виливають у цей світ матеріальні насолоди.
Цей вплив від офаним до сімдесяти правителів називається «шмарей офаним». А суть справи в тому, що офаним — це вищі ангели (у світі Асія), які називаються «нутрощами» і «шлунком»[4], і вони відбирають світло Б-жественного достатку, що виливається з Єціри в Асію. З найкращого стає життєвість і світло піднесення в осягненнях ангелів світу Асія, а відходи відкидаються назовні — і називаються «шмарім». А «шмарім» — це відходи достатку вищої насолоди, і вони притягуються до сімдесяти правителів, що внизу, і це джерело всіх матеріальних насолод (як смаки солодкості в їжі тощо, корінь яких — з відходів вищої насолоди, як відомо.
Тобто: подібно до того як завдання шлунка і нутрощів — відібрати найкраще в їжі[5] і відкинути назовні відходи (= «шмарім»), так і ангели, що називаються «офаним», отримують внутрішню суть Б-жественної насолоди у світі Асія, а її зовнішній бік відштовхують до сімдесяти правителів (які отримують від офаним відходи насолоди, і від них — корінь матеріальних насолод цього світу)
Бірур сімдесяти правителів
Щодо біруру сімдесяти правителів є в хасидуті кілька пояснень, як нижче.
Через макіфім
Як сказано вище[6], сімдесят правителів — це макіфім для кліпот, і тому їхній бірур — через макіфім святості.
І в цьому сенс сімдесяти биків, яких приносять у свято Сукот[7]: першого дня приносять 13 биків відповідно до 13 атрибутів милосердя — які є макіфім святості, і з кожним днем кліпот дедалі зменшуються[8], аж поки сьомого дня не приносять сім биків, що є біруром семи якостей — які є внутрішніми силами.
Через Гвуру ше-бе-Хесед і ярмо Тори
У «Біурей га-Зогар» Цемах Цедека[9] пояснюється бірур сімдесяти правителів ще в один спосіб — через два протилежні види служіння:
Через «І дає поживу дому своєму»[10], тобто бірур іскор у спосіб «терефа», як лев, що шматує, і ніхто не врятує з його руки, — що є силою Гвури ше-бе-Хесед.
І через «Іссахар — осел кістлявий»[11] — через ярмо Тори («бе-хохма ітбереру»). Тобто аспект сходження Хохми, щоб відібрати і відокремити нечисте від чистого[12].
Див. також
Примітки
- ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш» 25.
- ^ Точніше — від Малхут де-Ацилут, що облачається в Малхут де-Брія, яка облачається в Малхут де-Єціра, яка облачається в Малхут де-Асія.
- ^ «Маамарім Алтер Ребе 5568», с. 332.
- ^ Як написано в «Раая меемна», і як написано «І все нутро моє — святе ім'я Його».
- ^ Що стає життєвістю в крові, яка є душею.
- ^ Наприкінці першого абзацу.
- ^ «Маамарім 5679», с. 263.
- ^ Через принесення биків кожного дня
- ^ С. 164–5.
- ^ Мішлей 31, 15.
- ^ Берешит 49, 14.
- ^ І називається «ярмом», бо це важка ноша.