Перейти до вмісту

«Той, що прощає гріх»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід переписати. Причина: написана не в енциклопедичному стилі, і в ній багато цитат.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю слід переписати. Причина: написана не в енциклопедичному стилі, і в ній багато цитат.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
13 атрибутів милосердя

Б-г — Милосердний — і Милостивий
Довго — терплячий — і Многомилостивий — і Істинний
Що зберігає милість — для тисяч поколінь
Що прощає провину — і злочин — і гріх — і очищає

«Носе авон» — один із 13 атрибутів милосердя Аріх Анпіна. Суть його — напучення, що міститься у сповіді, яке є піднесенням його до його кореня, завдяки чому прощається гріх.

У хасидуті

Бааль-Шем-Тов роз'яснює сенс вірша[1] «Той, що несе гріх і минає провину»: це подібно до того, як між двома людьми була сварка, і коли вони хочуть помиритися одне з одним, то сперечаються, щоб з'ясувати, хто згрішив проти кого; інакше ж, коли один не хоче миритися, він не «несе його гріх», щоб дорікнути йому в обличчя тим, чим той згрішив проти нього. І це означає сказане «той, що несе гріх», тобто він несе його гріх і дорікає йому в обличчя — а саме коли хоче минути провину. І це слова мудреця, сповнені витонченості. І так само ми знаходимо вираз «сеет» у значенні прощення гріха, як написано: «Якщо робитимеш добро — сеет», і це у вищезгаданому сенсі[2].

Піднесення життєвої сили, що міститься в гріху, до її кореня

У трактаті «Рош га-Шана»[3] розійшлися в тлумаченні вірша «той, що несе гріх»: один сказав — «той, що несе», а другий сказав — «той, що придушує», і така ця властивість тощо, а сам гріх не стирається.

І роз'яснив Бааль-Шем-Тов, що ці три лінії ХаГаТ [Хесед, Гвура, Тіферет] поширюються від найвищих висот до безодні, місця кліпи; і Хесед у місці святості вгорі — це насолода, а коли він поширюється вниз, у кліпу, — це розпуста. І це те, що сказали[4]: «Немає вищого за насолоду і немає нижчого за виразку». А лінія Тіферет при своєму поширенні вниз, у місце кліпи, — це гординя, а лінія Гвури внизу — це гнів та ідолопоклонство. І це як полум'я, пов'язане з вуглиною, одне з одним, до самого верху, тільки внизу це без даат, за таємницею вислову наших мудреців, благословенної пам'яті[5]: «У жінок розум легкий», адже нечестивці — це категорія Нукви, розум яких легкий для них, а вгорі це з даат, коли людина спрямовує свій розум на те, щоб більше насолоджуватися служінням Всевишньому, благословенний Він, а не в місці скверни; і категорія тшуви — це даат.

І цим буде зрозуміло «той, що несе гріх» тощо, «а сам гріх не стирається», адже матеріальна і огидна річ не може піднятися вгору, у місце кореня насолоди тощо. «І така ця властивість», тобто властивість «багатомилостивий», яка є насолодою, яка є Хеседом; насолода вбралася одна в одну тощо. «А другий сказав — той, що придушує» тощо[6].

Подібним чином роз'яснює і Алтер Ребе вірш «І той, що прощає гріх... залишку уділу Свого», який витлумачили мудреці: «тому, хто вважає себе залишками». Тобто він вважає себе, перебуваючи вбраним у тіло в сходженні ступенів у категорії часу і простору, залишками того, що вище за сходження і притягується до нього в категорії макіф. А саме, коли він заглибиться і поміркує про свою низькість — як він занурений і дуже сильно вбраний у свою природну душу, унаслідок чого він дуже далекий від світла Ейн Соф, благословенний Він, яке притягується до нього лише в категорії макіф, завдяки чому виникає категорія «сокрушений», як сказано вище, — звідси випливає, що він буде скасований перед категорією макіф, що перебуває над ним. І це «залишку уділу Свого»: залишки, які вищі за категорію сходження, — це категорія Його уділу — «уділу Яакова», «нахаль» від виразу «притягнення», тобто притягнення і світіння від світла Ейн Соф, благословенний Він, «а Яаков — частка уділу Його». Однак уділ і притягнення приходять лише в категорії макіф, і це «потік пройшов би над душею нашою» — що він не входить у внутрішню частину серця, щоб його нутро було «вистелене любов'ю» до Всевишнього з істинним самозабуттям душі, з глибини серця.

І оскільки завдяки цьому виникає категорія «сокрушений» — «дуже тісно йому» від того, що його тіло і тваринна душа вбирають душу, і він стає низьким у своїх очах, — то він скасовується перед категорією макіф, що перебуває над ним, і вважає себе залишками, і на нього притягується Вищий Хесед, щоб бути «тим, що несе гріх і минає провину», адже Вищий Хесед поширюється в нижче місце, як сказано вище. І завдяки цьому він може піднести свою душу і зв'язати її зі світлом Всевишнього, Ейн Соф, благословенний Він, і з Його святістю, і вийти з темниці й оболонки тіла і тваринної душі, що вбирають його Б-жественну душу, щоб не бути вкоріненим і приліпленим до них; адже Хесед уподібнений воді, а вода відокремлює спайки легень, коли поять худобу. І так Хесед долає і відокремлює Б-жественну душу від її вбрання і зв'язку в темниці тіла, щоб скасуватися і включитися в Нього, благословенний Він[7].

Примітки

  1. ^ Міха, 7.
  2. ^ «Толдот Яаков-Йосеф», глава «Тазріа», 93а.
  3. ^ 17а.
  4. ^ У «Сефер Єціра», глава 2.
  5. ^ Шабат, 33б.
  6. ^ «Толдот Яаков-Йосеф», наприкінці, 208а.
  7. ^ «Лікутей Тора», драшот на Рош га-Шана, 62б.

Повідомити про помилку на цій сторінці