«Огель Рахель»

«Огель Рахель» є бібліографічною книгою, що містить статті й дослідження хасидського дослідника р. Хаїма Лібермана, секретаря Ребе Раяца, які публікувалися в різний час у різних періодичних виданнях.
Видання
Р. Хаїм Ліберман, хабадський дослідник і бібліотекар, протягом багатьох років опублікував сотні статей у періодичних виданнях, присвячених дослідженням і бібліографії, в силу своєї посади головного бібліотекаря особистої бібліотеки Ребе Раяца. Напередодні досягнення віку гвурот почав збирати свої статті за сприяння дослідника р. Єгошуа Мондшайна. Перший том вийшов у світ у 5740 році (1979/1980) і містив статті й дослідження, опубліковані святою мовою. Ліберман вибрав назву книги «Огель Рахель» на честь своєї матері Рахелі, а в її абревіатурі натякається його ім'я та ім'я його нареченої, убитої під час Голокосту.
Ініціатива видання книги виходила від р. Залмана Ханіна, який діяв за вказівкою Ребе, що сам і фінансував видання через нього. Іноді, перед поїздкою Ребе до Огеля, він просив у р. Залмана звіт про просування редагування книги.
Другий том серії вийшов у 5741 році (1980/1981) і містив статті, написані їдишем. Третій том, що побачив світ у 5744 році (1983/1984), є перекладом другого тому святою мовою, виконаним р. Єгошуа Мондшайном.
Зміст книги
Частина 1
Перший том відкривається серією статей під заголовком «Як досліджують хасидизм в Ізраїлі», у якій р. Хаїм Ліберман критикує дослідника Гершома Шолема та його учнів. На його думку, дослідження хасидизму мають вести хасиди, а не ті, хто залишив дотримання Тори і заповідей.[1] У своїх статтях Ліберман вказує на вади в дослідженнях Шолема та його учнів, як-от твердження, що великих мужів Ізраїлю підозрювали в саббатіанстві, або що рабі Яаков-Йосеф Кац підробив мідраш мудреців.[2] Головні його претензії спрямовані проти припущень Шолема, згідно з якими книги «Незед га-дема» і «Мішмерет кодеш» були написані проти Бааль-Шем-Това. Ліберман спростовує ці твердження і стверджує, що метою Шолема було висувати новації, навіть якщо вони неправильні.[3]
Далі Ліберман роз'яснює послання Алтер Ребе «І цдака, як невичерпний потік» і заперечує тлумачення рава Іцхака-Авігдора Орнштейна.[4] Крім того, він спростовує твердження дослідника Хаїма-Дова Фрідберга, що книгу «Ігрот кодеш» рабі Менахема-Мендла з Вітебська було надруковано в 5560 році (1799/1800), і стверджує, що її було надруковано в 5570 році (1809/1810).[5] Далі Ліберман наводить історію рабинської діяльності рабі Леві-Іцхака з Бердичева, пояснює причину поселення рабі Нахмана із Брацлава в Умані і ставлення Хабаду до книг Рамхаля.[6]
Значна частина книги присвячена дослідженню єврейських друкарень і багатьох книг.[7] В іншій частині Ліберман займається дослідженням особистостей, і роз'яснює ставлення автора «Хаєй адам» до Гра, і встановлює, що автором книги «Мілін де-рабанан» є р. Ісраель із Замостя. Крім того, він вказує, що маскіль Гірш-Цві Гурвіц охрестився в Англії.[8] У статті «Фантазії та безвідповідальність бібліографа» Ліберман звинувачує дослідника Хаїма-Дова Фрідберга в недбалості й помилках у його книгах.[9]
Частина 2
Другий том містить чотири розділи: «У передпокої хасидизму», «Літературно-історичні теми», «На полі автора їдишем» і близько десяти статей, що випали з першого тому.[10] Том написано їдишем на знак пошани до мови наших батьків, якою євреї говорили протягом тисячі років.[11] Серед статей: «До питання про ставлення хасидизму до мови їдиш» і «Вигадка і правда про хасидські друкарні», у яких Ліберман спростовує твердження, що хасиди використовували їдиш і друкарні для поширення хасидизму.[12] Ще одна стаття продовжує обговорення причини поселення рабі Нахмана із Брацлава в Умані.[13] Інші статті присвячені дослідженню про рава Єхіеля-Міхла Епштейна і встановленню авторів різних книг.[14]
Частина 3
Третій том є івритською версією другої частини, написаної спочатку їдишем і перекладеної р. Єгошуа Мондшайном. Більша частина його змісту збігається з томом 2, але до нього додано значні додатки, що містять бібліографічні фотографії, виправлення, доповнення, докладні покажчики до трьох томів і розділ «Дрібниці» з короткими дослідницькими нотатками на різноманітні бібліографічні та історичні теми.
Критика
Статті р. Хаїма Лібермана проти дослідника Гершома Шолема викликали сильну критику з боку Шолема та його учнів, які стверджували, що підхід Лібермана, згідно з яким лише хасиди гідні досліджувати хасидизм, може спотворити дійсність.[15] У листі до Мегльмана Ліберман пояснив, що його різка критика Шолема була викликана потребою моменту, але відхилив пропозицію опублікувати свої статті окремим кунтресом через побоювання, що його вважатимуть сварливцем.[16] Водночас Шолем погодився з частиною статті Лібермана «Вигадка і правда про хасидські друкарні», за винятком одного пункту.[17]
Про книги Гершома Шолема Ребе написав: «Остерігатися заохочувати читання небажаних книг — і тому опустити зіставлення, протиставлення або посилання на книги Гершома Шолема, Городецького, Декарта й подібних»[18]
Значення книги
«Огель Рахель» вважається центральним твором у галузі дослідження хасидизму та єврейської бібліографії. Внесок р. Хаїма Лібермана виражається в рідкісному поєднанні глибокого знання Тори, ерудиції в історичному матеріалі й гострої наукової критики. Через свої статті Ліберман розвинув оновлений діалог з академічними дослідниками, а часом і сміливо протистояв їм – зберігаючи вірність хасидській традиції і передаючи унікальні прозріння зсередини її світу.
Додаткова література
Товія Прешель, «Огель Рахель» – р. Хаїма Лібермана, хабадського дослідника, бюлетень «Га-Цфіра», 15 тамуза 5741 (17 липня 1981)
Зовнішні посилання
Книга на сайті HebrewBooks: Частина 1 Частина 2 Частина 3
Примітки
- ^ «Суворість закону вимагає, щоб цією галуззю займалися фахівці, обізнані у справі, тобто самі хасиди», «Огель Рахель», том 1, с. 1
- ^ «Огель Рахель», том 1, розділ 1
- ^ Там само, розділи 2, 3, 4
- ^ Там само, «Послання Алтер Ребе І цдака, як невичерпний потік»
- ^ Там само, «Книга Ігрот кодеш»
- ^ Там само, с. 54–74
- ^ «Огель Рахель», том 1, с. 79–461
- ^ Там само, с. 461–511
- ^ Там само, с. 481
- ^ Зі вступу
- ^ Там само
- ^ Там само, с. 1 і далі
- ^ Там само, с. 310
- ^ Там само, с. 340, 391–407
- ^ Давид Асаф, «Про трьох дослідників хасидизму», «Мадаей га-Ягадут» 31, 5751, с. 109–111
- ^ Лист опубліковано в бібліографічному додатку Давида Асафа, «Га-шлав га-ахарон», с. 89–90
- ^ Статтю спочатку опубліковано їдишем, «ЙІВО блетер» 34, 5710, с. 182–208, а потім у перекладі івритом в «Огель Рахель», том 3, с. 14–100, з додатками й ілюстраціями на с. 100–309. Лист Шолема до Лібермана наводиться в Давида Асафа, «Га-шлав га-ахарон», с. 86–87
- ^ «Птакім мі-шульхано шель га-Ребі», частина 3, с. 324