Перейти до вмісту

Спадкоємність Усної Тори

Матеріал з Хабадпедії
Схема розвитку Усної Тори, як її було додано до сидуру «Тегілат Гашем»

Розвиток Усної Тори охоплює всі нові відкриття в Торі від часу Дарування Тори на горі Синай і до слів Тори, спрямованих до істини Тори й вивчених за правилами, переданими мудрецям Ізраїлю з покоління в покоління, які оновлюються простими людьми нашого покоління.

Ребе діяв для того, щоб пам'ять про порядок розвитку Усної Тори прищепилася навіть у дітей.

Історія

Біля гори Синай, коли Святий, благословенний Він, дав Моше, учителеві нашому, Письмову Тору, Він дав йому разом з нею і Усну Тору, і правила, за допомогою яких можна тлумачити слова Тори й розуміти одне з іншого.

Окрім «Тори», що охоплює п'ять книг Хумашу[1], аж до днів Другого Храму продовжувала записуватися Письмова Тора — Пророки[2] і Писання[3], — а весь ТаНаХ охоплює разом двадцять чотири книги.

Протягом понад тисячі років після Дарування Тори Усна Тора зберігалася в переказі — від учителя до учня й від батька до сина, з покоління в покоління, і її не дозволялося записувати; і лише коли вийшли у вигнання після зруйнування Другого Храму, щоб Тора не забулася, заборону було знято з причини «настав час діяти заради Г-спода — порушили Тору Твою», і почали збирати слова Усної Тори.

Тлумачення Письмової Тори було зібрано в книгах мідрашів, які самі поділяються на книги, що містять галахічні тлумачення, як-от: «Мехілта»[4], «Сіфра»[5], «Сіфрей»[6], — і книги, що містять тлумачення, які роз'яснюють вірші й розширюють їх, як-от: «Мідраш раба», «Мідраш Танхума», «Ялкут Шимоні» та інші книги мідрашів, а також книгу «Зогар», що містить тлумачення, яке роз'яснює внутрішній бік слів Тори.

Галахот, які доти передавалися в усному переказі, було записано й сформульовано рабі Єгудою га-Насі, який завершив шість розділів Мішни[7]; а слова галахи, що не ввійшли до мішнайот, увійшли до збірок барайти й Тосефти.

У наступні століття слова Тори ввійшли до Гемари, змішаної з тлумачень до Мішни, галахічних обговорень і слів агади й мідрашу, причому самі ці слова розподілені між 2 основними збірками: перша — «Вавилонський Талмуд», що зосередив слова амораїв Бавеля, який був головним єврейським центром у ті роки, а друга — «Єрусалимський Талмуд», що зосередив слова амораїв Землі Ізраїлю.

У наступні роки не було однієї книги, яка зібрала б слова всіх великих мудреців Ізраїлю, що діяли в ті покоління, і те, що збереглося в нас, — це респонси й книги рабанан савораї, савораїв, і респонси й книги гаонів.

В епоху рішонім з'явилися троє з великих мудреців Ізраїлю, які спробували підсумувати Усну Тору в узагальнювальній галахічній збірці, причому кожен з них зробив це дещо по-іншому:

  • «Алфас», рабейну Іцхак Алфасі — відсіяв зі слів Гемари всі тлумачення й обговорення і залишив лише висновок, користуючись тільки мовою Гемари.
  • «Рош» — вивів галахічні положення, що випливають зі слів Гемари, у порядку слів Гемари.
  • Рамбам — розташував усі галахот і заповіді в серії книг «Яд га-хазака» в логічному порядку, так, щоб легше було завчати галахот і знаходити кожну галаху на її місці.

Після того як кожна з цих книг ухвалювала рішення по-різному й помножилися розбіжності, рабейну Яаков бен Ашер, син «Роша», написав свою книгу «Арбаа турім» і поділив усі галахот на чотири головні галузі[8].

На продовження цієї праці рабі Йосеф Каро і Рама уклали «Шулхан арух», що стисло й коротко викладає галахот «Бааль га-Турім»; і відтоді й донині «Шулхан арух» прийнято як основну книгу галахи, з якою не можна сперечатися, і навколо неї було укладено різні коментарі, головні з яких:

  • «Орах хаїм» — «Маген Давид», «Маген Аврагам»
  • «Йоре деа» — «Турей загав», «Сіфтей коген»
  • «Евен га-езер» — «Хелкат мехокек», «Бейт Шмуель»
  • «Хошен мішпат» — «Меїрат ейнаїм», «Сіфтей коген»

Хоча це й основні книги розвитку Усної Тори, усе, що оновилося за істинними правилами Тори, — як тлумачення мудреців, благословенної пам'яті, на вірш «І ось Тора, яку поклав Моше перед синами Ізраїлю», що Тора належить усьому народові Ізраїлю й оновлюється всім народом Ізраїлю, і «навіть те, що старанний учень у майбутньому викладе перед своїм учителем, уже було сказано Моше на Синаї»[9].

Знання порядку Усної Тори

У 5702 році (1941/1942) з'явився первісний список (без візуального оформлення) у брошурі, яку випустив Ребе, під назвою «Порядок благословень і молитов з англійським перекладом», під заголовком «Наша Тора»[10].

У кишеньковому щоденному календарі для того, хто навчається, який Ребе редагував і поширював у 5703 році (1942/1943), Ребе додав список порядку розвитку Усної Тори з невеликими відомостями про кожну з основних книг, укладених великими мудрецями Ізраїлю протягом років, під заголовком «Тора у-масора» і заголовком «Покажчик книг і авторів».

У 5704 році (1943/1944) Ребе виступив ініціатором видання брошури «Тора ве-Ісраель», у якій окремо було надруковано додатки, додані до кишенькового щоденного календаря для того, хто навчається, з низкою розширень.

На продовження цього Ребе почав у ті самі роки додавати до сидуру «Тегілат Гашем», який тоді друкувався, візуальну схему, що зображує порядок розвитку Усної Тори[11].

У таблиці не було перелічено назв книг, укладених великими мудрецями Ізраїлю в ці покоління, але які не є необхідною ланкою в розумінні порядку розвитку Усної Тори, як-от: «Седер олам», «Сефер га-Багір» тощо.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Берешит, Шмот, Ваїкра, Бемідбар, Дварім.
  2. ^ Які самі поділяються на Ранніх пророків: Єгошуа, Шофтім, Шмуель, Мелахім, Ірмеягу, Єхезкель і Єшаягу, — і Пізніх пророків: Гошеа, Йоель, Амос, Овадья, Йона, Міха, Нахум, Хавакук, Цфанья, Хагай, Зехарья і Малахі.
  3. ^ Рут, Тегілім, Іов, Мішлей, Когелет, Шир га-ширім, Ейха, Даніель, Естер, Езра, Нехемья і Діврей га-ямім.
  4. ^ На книги Хумашу Берешит — Шмот.
  5. ^ На книгу Хумашу Ваїкра.
  6. ^ На книги Хумашу Бемідбар — Дварім.
  7. ^ Зраїм, Моед, Нашім, Незікін, Кодашім, Тагорот, що охоплюють разом шістдесят трактатів.
  8. ^ «Орах хаїм» — повсякденне життя, Шабат і свята; «Йоре деа» — закони заборон, кашруту, ідолопоклонства тощо. «Евен га-езер» — закони подружжя, а «Хошен мішпат» — галахот і закони між людиною та її ближнім.
  9. ^ Єрусалимський Талмуд, Пеа 2, 4.
  10. ^ Сторінка 125 (доступно за посиланням після безкоштовної реєстрації)
  11. ^ Схему, найімовірніше, було вперше опубліковано у випуску «Сіхот ла-ноар» на ідиші, що вийшов друком у місяці сівані 5704 року (1943/1944).

Повідомити про помилку на цій сторінці