Перейти до вмісту

Моше Бейтш

Матеріал з Хабадпедії
Моше Бейтш
Шойхет, хасид Хабаду, випускник єшив «Томхей Тмімім» у Польщі
Основна інформація
Дата народження20 менахем-ава 5677 (8 серпня 1917)
Місце народженняКременчук
Дата смерті15 тішрея 5759 (5 жовтня 1998)
КраїнаІзраїль
Місце проживанняКфар-Хабад
Рід діяльностішохет, хазан
Освітаєшива в Хелмі, єшива рава Шпігельгласа у Варшаві, «Томхей Тмімім» у Варшаві, «Томхей Тмімім» в Отвоцьку
Посадахазан і знавець нігунів у «Центральній» синагозі в Кфар-Хабаді
Сім'я
Батькорав Агарон-Йоель Бейтш
МатиСіма
ДружинаРахель, дочка р. Шломо-Залмана-Цві Каца
ДітиАгарон-Йоель Бейтш (Краун-Гайтс), Йосеф-Іцхак Бейтш, Мордехай Бейтш, Леві Бейтш, Яаков-Дов Бейтш, Шауль Бейтш, та інші
Родовід

Рав Моше га-Леві Бейтш (20 менахем-ава 5677 (8 серпня 1917) – 15 тішрея 5759 (5 жовтня 1998)) — шохет, хасид Хабаду, випускник єшив «Томхей Тмімім» у Польщі, який був одним із перших поселенців у Кфар-Хабаді.

Біографія

Рав Бейтш сидить праворуч, у період навчання в єшиві «Томхей Тмімім» в Отвоцьку, 18 тевета 5696 (13 січня 1936)

Народився 20 менахем-ава 5677 року (8 серпня 1917) у місті Кременчук у рава Агарона-Йоеля Бейтша (уродженця Севериша, 5642 — помер 5691 року (1930/1931)) і Сіми, дочки р. Шауля, які були радзинськими хасидами. Його батько й дядьки працювали на фабриці хабадського хасида рава Цві-Гірша Гурарі.

Його батьки, які прибули до Кременчука під час Першої світової війни, утікши з містечка, де жили в Польщі, щоб опинитися подалі від лінії фронту, 5680 року (1919/1920) повернулися до містечка Севериш, де жили до війни, і віддали його вчитися до місцевого меламеда. Коли він досяг віку єшиви, його відправили вчитися до єшиви в місті Хелм, яке було центром округу.

5691 року (1930/1931) він залишився без батька, і його дядько вирішив відправити його до єшиви «Томхей Тмімім Любавич», але після того як з'ясувалося, що єшива призначена для старших юнаків, цю ідею було знято з порядку денного, і його відправили вчитися до єшиви у Варшаві, на чолі якої стояв рав Шпігельглас.

Не прижившись у новій єшиві, він попросив дядька знову спробувати влаштувати його до єшиви «Томхей Тмімім», і після того як рав Шнеур-Залман Гурарі проекзаменував його, його прийняли до єшиви, і він почав навчатися в єшиві «Томхей Тмімім» у Варшаві.

У місяці тамузі 5693 року (1932/1933) він уперше зустрів Ребе Раяца, який приїхав відвідати хабадських хасидів та учнів єшиви, що перебували в місті, і провести з ними фарбрейнген.

5696 року (1935/1936) єшива за вказівкою Ребе Раяца переїхала до Отвоцька, і він перейшов навчатися туди разом з іншими учнями єшиви, а в період навчання в Отвоцьку займався вивченням законів для отримання рабинського звання.

5698 року (1937/1938) він досяг призовного віку, і лікар-єврей, який допомагав учням єшиви отримувати звільнення від армії, сказав, що, на його думку, єдиний спосіб отримати звільнення — різко скинути вагу, що могло вкрай небезпечно позначитися на його здоров'ї. Ребе Раяца в той час у цьому районі не було, оскільки він поїхав на курорт, і свої вагання щодо армії він надіслав Ребе Раяцу разом із загальним звітом єшиви. У відповідь на це Ребе Раяц попросив вказати йому триматися подалі від виснажливих самокатувань і постів і благословив його, щоб Б-г допоміг йому уникнути армії.

Дивовижним чином, хоча на призовному пункті його визнали придатним до військової служби, коли він прибув на місце збору всіх призовників у призначений йому день, відповідальні відіслали його звідти, заявивши, що в них немає на нього часу.

Коли спалахнула Друга світова війна, він почав блукати дорогами, щоб возз'єднатися з родиною, а згодом за вказівкою Ребе Раяца таємно перейшов кордон на радянський бік. 5700 року (1939/1940) його заарештували росіяни й відправили до концтабору в Сибіру, де він працював на видобутку вугілля.

Приблизно після року виснажливої праці, наприкінці літа 5701 року (1940/1941), його звільнили з концтабору, і він вирішив перебратися до Свердловської області, де знайшов роботу на фабриці, яка годувала його до кінця війни.

У межах угоди між Росією і Польщею після закінчення війни він дістав можливість повернутися на її землю як польський підданий і вирушив до Лодзі, де зібралося велике скупчення євреїв. Під час перебування в Лодзі він одружився з Рахель, дочкою хасида р. Шломо-Залмана-Цві Каца.

Згодом він приєднався до групи з анаш, яка вирушила до табору біженців Покінг у Німеччині, і разом із собою захопив членів родини Ліфш, які були його родичами, і завдяки йому вони наблизилися й стали хабадськими хасидами.

Перебуваючи в таборі біженців, він отримав вказівку Ребе Раяца вивчити ремесло шхіти. Згодом він отримав згоду Ребе Раяца на алію до Святої Землі й оселився в Кфар-Хабаді, де заробляв на життя шхітою.

5716 року (1955/1956) його матеріальне становище було скрутним, але через велику сором'язливість він не наважувався стукати в двері благодійників, і Ребе сам, з пробудження згори, поцікавився його становищем у громадських діячів анаш і попросив їх за можливості допомогти йому[1].

Протягом років життя в країні він, поряд із роботою шохета, трудився над поширенням юдаїзму і багато разів використовував свої поїздки, щоб давати уроки юдаїзму мешканцям міст, які відвідував.

Служив бааль тфіла і знавцем нігунів у «Центральній» синагозі в Кфар-Хабаді, а також привіз із Польщі кілька нігунів, з яких став відомим нігун «Бі-ймей Мордехай ве-Естер».

Помер у перший день свята Сукот, 15 тішрея 5759 року (5 жовтня 1998).

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Лист від 16 кислева 5716 року (1 грудня 1955) керівництву «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі.
  2. ^ Брат його дружини.
  3. ^ Помер 3 кислева 5782 року (7 листопада 2021), повідомлення про його відхід з життя на сайті «Хабад Інфо».
  4. ^ Батько рава Яїра Бейтша, рава Агарона-Йоеля Бейтша і ребецн Меїри Нахімовської, дружини рава Шмуеля Нахімовського, шаліаха Ребе в Беер-Шеві.
Моше Бейтш згадується ще в 14 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6160199800

Повідомити про помилку на цій сторінці