Моше-Мордехай Погорельський (Амрамі)
| Моше-Мордехай Погорельський | |
|---|---|
Голова єшиви і рабин у Почепі | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5623 |
| Дата смерті | 3 елула 5701 (26 серпня 1941) |
| Країна | Росія, Ізраїль |
| Місце проживання | Рамат-Ган |
| Місце діяльності | Почеп, Щедрин, Любавичі |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви, шохет, рам |
| Посада | рабин Почепа, шохет-бодек у Почепі, рам з нігле в «Томхей Тмімім» Щедрин, рам у «Томхей Тмімім» Любавич |
| Учителі | Ісраель-Меїр Каган, Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш) (або Рашаб) |
| Учні | Ісраель-Лейб Ліпшиц, та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рав Ноах |
| Дружина | Сара-Міна, Шифра-Рахель |
| Діти | Дов (Залман-Бер) Амрамі, Гершл (Цві), Рівка, Хая Баскін, Мір'ям, Ципора, Ноах Амрамі, Аврагам, та інші |
Рав Моше-Мордехай га-Коген Амрамі — Погорельський (5623 – 3 елула 5701 (26 серпня 1941)) — рош-єшива і рабин у Почепі, автор багатьох важливих книжок. Наприкінці життя жив у Рамат-Гані.
Біографія
Народився в 5623/5625 році (1862–1865) у містечку Пенорниця в Росії в родині хасида рава Ноаха, який був шойхетом-бодеком у містечку.
Коли він був учнем єшиви, багатий єврей на ім'я Агарон Кричевський обрав його нареченим для своєї дочки; він заплатив гроші, щоб у роки, що залишалися до весілля, юнака влаштували на постійні «дні» (харчування), бо доти той час від часу спав на лаві в синагозі; він найняв йому вчителів і рабинів, аж поки в шістнадцять років той не одружився з дочкою, Сарою-Міною, якій тоді було чотирнадцять. Після весілля отримав сміху на рабинство від Хафец Хаїма і від Ребе Магараша (або Рашаба)[1].
Спочатку служив шойхетом-бодеком у Почепі під орудою міського рабина рабі Єгошуа-Натана Гнесіна, якого називали р. Гешель-Нета. Оскільки він був досвідченим шойхетом, мешканці міста не дозволяли йому залишити цю посаду і стати рабином чи рош-єшивою, як личило його духовній величі. Проте паралельно з роботою шойхета він навчав юнаків у малій єшиві. З цієї єшиви, яку очолював рав Гнесін, учні переходили навчатися до «Томхей Тмімім» Любавич.
Після Песаху 5670 року (24 квітня 1910) був призначений рамом з нігле в єшиві «Томхей Тмімім» Щедрин. Клас, який вів рабі Моше-Мордехай, був найученішою групою серед різних ступенів навчання.
Рав Моше-Мордехай не захотів залишатися рамом у Щедрині на зимовий семестр 5671 року (1910/1911) і був прийнятий рамом до «Томхей Тмімім» Любавич. Але й там він викладав недовго, бо вже взимку 5672 року (1911/1912) повернувся до свого рідного міста Почепа.
Р. Моше допомагав у Почепі раву Гнесіну і служив наглядачем над шойхетами міста.
У нього народилося 18 дітей, і десятеро з них померли в немовлячому віці. Лікарі не знаходили для цього особливої причини. Коли в 5673 році (1912/1913) народився Ноах, наймолодший син, лікарі виявили, що причина смерті немовлят — у матері, яка страждала на рідкісну хворобу. Лікарі звеліли їм взяти для немовляти годувальницю, і так він прожив багато років. Ще один син утонув у річці. Рав Моше-Мордехай мав звичай щоранку плавати в річці. Одного разу він вийшов до річки із сином Аврагамом, якому було 17 років, на раннє ранкове купання. Батько потрапив у вир, і його понесло течією. Син кинувся і стрибнув, щоб урятувати його, але його самого понесло, і він утонув, а батько врятувався.
У той період до влади прийшли комуністи. У ті дні в Почепі був запас солі — ходового товару, але інших продуктів харчування бракувало. Його дружина їздила до Москви з мішечками солі і там обмінювала їх на продукти, і цим годувалася родина. В одну з поїздок вона заразилася висипним тифом, що поширився тоді в Росії. Повернувшись із поїздки, вона раптово захворіла на тиф і померла у віці лише п'ятдесяти одного року (померла 27 кислева 5680 (19 грудня 1919)).
Восени 5677 року (1916/1917) помер рав Гнесін. Оскільки він не погоджувався служити рабином замість нього без прохання громади, члени громади оголосили про його обрання рабином.
Після того як він обійняв посаду рабина, члени громади вирішили, що місцевий рабин має бути одружений; оскільки він був когеном, він одружився з немолодою незаміжньою жінкою на ім'я Шифра-Рахель, яка доти не виходила заміж, бо бажала вийти заміж лише за рабина.
На початку 5690-х років вивчення Тори було заборонено; його ув'язнили (у Брянську) разом із жорстоким убивцею, який не заподіяв йому шкоди і в якому навіть відбулася внутрішня переміна. Його також намагалися обманом нагодувати трефним, але він це помітив і врятувався[2].
У Землі Ізраїлю
Протягом багатьох років — виїхати з Росії і здійснити алію до Святої Землі, але влада йому не дозволяла.
У 5697 році (1936/1937) отримав дозвіл залишити Росію і відплив кораблем з Одеси до берегів Ізраїлю. В Ізраїлі його радісно зустрів син Дов і запросив його разом із його другою дружиною, пані Шифрою-Рахеллю, жити в будинку, який збудував для нього на подвір'ї свого дому в Рамат-Гані. Він прийняв запрошення і жив у цьому будинку до свого відходу з життя, через чотири роки.
У Рамат-Гані зустрів свого доброго друга рава Моше Аксельрода, а також свого учня рава Ісраеля-Лейба Ліпшица, який навчався в нього в малій єшиві в Почепі до переходу в Любавичі.
З роками його син Дов змінив прізвище на Амрамі, і рав Моше-Мордехай відчув потребу також змінити своє прізвище на знак пошани за те, що жив у сина.
І під час перебування у Святій Землі займався написанням галахічних відповідей. Спроба призначити його рош-єшивою «Ахей Тмімім» Тель-Авів не здійснилася[3]
Рав Амрамі був генієм не лише у вивченні Тори, а й, легавділь, у математиці та геометрії. Ходить багато історій про його видатні знання з математики.
Члени його родини зберігають різні його записи, зокрема математичні нотатки, які він написав наприкінці життя.
Помер 3 елула 5701 року (26 серпня 1941).
Родина
- Його син, Дов Амрамі. Його повне ім'я — Залман-Бер. Згаданий у переписі Глазова (Чернігівська губернія) 5648 року (1887/1888) як трирічний.
- Його син, Гершл (Цві).
- Його дочка, Рівка.
- Його дочка, Хая Баскін.
- Його дочка, Мір'ям.
- Його дочка, Ціпора
- Його син, Ноах Амрамі.
Його син Аврагам утонув у річці, і ще десятеро дітей померли в дитинстві.
Його книги
- «Нетівім бе-мей га-ям» — 3 частини — понад п'ятдесят глибоких досліджень законів міквот, у порядку трактату «Мікваот». Друкуванням книжки займалася його вдова після його відходу з життя. До книжки дано схвалення великих рабинів Землі Ізраїлю.
- «Мі-зімрат га-арец» — 2 частини — про заповіді, пов'язані із Землею Ізраїлю. Перший том вийшов ще за його життя. Після його відходу з життя його вдова займалася друкуванням другої частини книжки, яка вийшла в 5713 році (1952/1953). У книжці вміщено лист Ребе Раяца, написаний 2 кислева 5710 року (23 листопада 1949) ребецн Шифрі-Рахелі: «У відповідь на її листа — хай пошле їй Благословенний Всевишній зцілення, і зміцнить її, і виконає бажання її серця надрукувати ще з творів її чоловіка, рава-гаона». Частина перша Частина друга.
- «Драхім ле-Моше» — відповіді та різні теми, в яких автор ретельно і глибоко розбирає слова Алтер Ребе і Ребе Цемах Цедека. Головне нововведення книжки — це саме частина агади і друшу, в яких автор розкривається також як володар глибокої ідеї та думки. Виклад приправлено ідеями з книжок хасидуту Хабаду. Книжку видали його сини в 5720 році (1959/1960).
Крім того, він залишив по собі багато рукописів, з яких можна було б скласти ще багато книжок. Лише дуже мала частина надрукована у збірнику «Ягділь Тора» і в книжці «Гар га-Мелех» про Рамбама.
У книжці «Софрім у-сфарім» рав Шломо-Йосеф Зевін написав оцінку його книжок.
Додаткова література
- Б. Шмуель, «Ба-маїм азім нетіва», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 487, сторінка 26 (5751)

- Шнеур-Залман Бергер, «Га-Гаон», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 380, сторінка 38 (5762)

Примітки
- ^ За книжкою спогадів, написаною його невісткою Хаєю-Дворою Амрамі
- ^ За словами його онука Амації Амрамі
- ^ Зі слів рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі
Код особи: № 6160707700