Перейти до вмісту

Постанова про шліфовані ножі

Матеріал з Хабадпедії

Шліфований ніж — ніж для шхіти, профіль якого ще до заточування вже трикутний[1]. Цей спосіб виготовлення ножів для шхіти запровадили учні рава Магіда[2], і він дає змогу заточити ніж так, щоб він був і гострим, і гладким.

Ніж для шхіти

Одна з головних складових шхіти, а може, й найголовніша з них — ніж для шхіти, що називається «халаф», оскільки він переводить тварину з життя в смерть, зі статусу заборони в статус дозволеності[3].

Про різні подробиці, що стосуються підготовки ножа, його заточування, перевірки, вказівок наших Ребе про це та звичаїв шойхетів з анаш, — див. у статті «Любавицька шхіта».

Постанова про шліфовані ножі

Причина постанови

Причину постанови пише сам Алтер Ребе у відповіді міснагдім у Вільні[4], і суть її коротко в тому, що ніж, який не шліфований, важко зробити гладким і водночас гострим, і хоча це можливо, проте не кожному це до снаги; крім того, щоб так заточити ніж, потрібно багато часу, а не будь-який час однаково слушний для шойхета. Інакше зі шліфованими: майстрам це легко і зовсім без тривалого часу.

Однак Алтер Ребе не пояснює в цьому листі, що таке шліфований ніж і як його заточують, але це передавалося серед шойхетів за переказом із покоління в покоління і було записано равом Шалом-Бером Левіним (який отримав це від рава Дов-Бера Юніка, і це вже надруковано в багатьох місцях)[5]  

Що таке шліфований ніж

На малюнках тут ліворуч показано різницю між шліфованим і нешліфованим ножем (звичайним ножем, яким різали до постанови Алтер Ребе). Малюнки являють собою переріз профілю ножа (тобто ніби ніж розрізали і дивляться на товщину металу в місці розрізу).

Малюнок 1 — нешліфований ніж до заточування.

Малюнок 2 — нешліфований ніж після заточування під гострим кутом. Таке заточування, щоправда, дає велику гостроту, але дуже важко досягти гладкості леза ножа; крайка ножа зазвичай чіпляє палець, і дуже ймовірно, що на ній буде зазубрина.

Малюнок 3 — нешліфований ніж, заточений під гострим кутом не майстром. Оскільки площа заточування велика, майже неминуче рука точильника зсунеться, і ніж вийде заокругленим, а його крайка пошкодиться.

Малюнок 4 — нешліфований ніж, заточений під тупим кутом. Таким способом, щоправда, легко зробити його дуже гладким, але важко зробити гострим — і шойхет, якому доведеться багато водити ножем туди і назад, може дійти до «драси».

Малюнок 5 — шліфований ніж до заточування.

Малюнок 6 — заточений шліфований ніж. Тільки такий ніж легко зробити і гострим (і далеким від помилки «драси»), і гладким (і далеким від помилки зазубрини).

Важливість постанови

Алтер Ребе писав: «У справі шхіти шліфованими ножами — це велика й величезна заповідь, якої трималися наші святі Ребе (хай перебуває душа їхня в раю) і воістину віддавали за неї душу, і жодні гроші не вважаються чимось заради того, щоб був постійний шойхет».

З іншого боку, пише Алтер Ребе, що не слід вважати противників такими, що їдять падло, не дай Б-г: «Але якщо іноді сидять на трапезі з нагоди заповіді з жителями свого міста, які ріжуть не шліфованим ножем, — борони Б-же відокремлюватися від них, вважаючи їх такими, що їдять падло, не дай Б-г, і не згадуй про це, і сам я ніколи не остерігався їхнього посуду, навіть використаного того самого дня»[6].

Протидія постанові

Про довід міснагдім наш Ребе написав[7]: «Я досі не збагну суті думки незгодних — що це і чому це», і докладніше виклав справу у своєму святому листі[8]: «Коли рав гаон, наш учитель рав Хаїм, хай світить його свіча, голова рабинського суду святої громади Воложина, був у нашій країні в 5563 році (1802/1803), кілька багатіїв нашої країни (які зовсім не з анаш) чули з його вуст, що він сказав від імені свого видатного вчителя, покійного гаона, благочестивого, благословенної пам'яті, що немає жодної заборони в шхіті шліфованими ножами за законом, викладеним у Гемарі та в поским. А якщо й вийшла заборона з його вуст, благословенної пам'яті[9], то лише задля віддалення від анаш, як і інші віддалення та укази, що вийшли помилково від правителя в 5532 році (1771/1772), — як щодо справжніх єретиків, яких скидають, і щоб не родичатися тощо, і все це з чуток від людей, гідних і вартих довіри в очах його честі Тори впродовж років».

І хоча в містечках, де були хасидська громада і громада міснагдім, кожна з яких мала окрему шхіту, виникали різні тертя, поступово ця постанова була прийнята в багатьох громадах: «в усіх краях України, і Малої Польщі, і Поділля, і в більшості областей Волині їдять від шліфованих ножів, а також у великому Дубні, де зовсім не анаш, і так само в Острозі, і Кременці, і Луцьку, та інших великих громадах, де зовсім не анаш, а також у Святій Землі, хай буде вона відбудована і утверджена незабаром, у наші дні, амінь, і багато хто із сефардів»[10].

Прийняття постанови в єврейських громадах світу

Про великі зусилля Алтер Ребе і хасидів угамувати суперечку можна дізнатися з того, що Алтер Ребе додатково надіслав противникам[11]: Мені не пояснили, в чому полягає перешкода, якою вводять в оману багатьох людей з їхньої громади, і тому я не розумію, за що спалахнув гнів їхньої честі Тори на шліфовані ножі через укази 5532 року (1771/1772); і також те, що їхня честь Тори написали в листі, що слід остерігатися великої суперечки тощо, я не цілком розумію. Адже їхня честь Тори сидять на престолі настанови, щоб навчати народ заповідей Всевишнього і Його Тори, вони — голови тисяч Ізраїлю у своїй громаді, і очі всього Ізраїлю звернені до них — бо тіло йде за головою. І якщо їхня честь Тори винесуть постанову про дозвіл — хто засумнівається в їхніх якостях, не дай Б-г? І все визначається кінцем, щоб підписати і завершити миром, бо я — мир.

І справді, після другого арешту велика суперечка почала забуватися, і з 5564 року (1803/1804) і далі (коли у Вільні був прийнятий на посаду голови рабинського суду гаон рав Аврагам-Абеле з Посволя (між яким і Адморами Хабаду панували дружні стосунки[12])) громади міснагдім, як правило, дозволяли призначати хасидського шойхета-бодека, який ріже саме шліфованими ножами. Так ми знаходимо у Вітебську в 5565 році (1804/1805)[13] і в містечку Біржі в Литві в 5580 році (1819/1820)[14], що «можуть узяти для своїх потреб шойхета-бодека, який різатиме для них згідно з їхнім звичаєм», і поступово постанову про шліфовані ножі було прийнято в усьому Ізраїлі — як наводиться в «Шеєріт Єгуда»[15]: «Багато трудів доклали, і зазнали чимало страждань, і пройшли через тяжкі війни з міснагдім, доки не вийшла на світло їхня правота і не заспокоїлася земля»

І так, що сьогодні, в нашому поколінні, серед усіх шойхетів зовсім не можна знайти нешліфований ніж, і всі погодилися і прийняли на себе цю суворість нашого Алтер Ребе[16].

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ «Шіурей галаха ле-маасе», частина 2, рава Шалом-Дов-Бера Левіна (від імені рава Дов-Бера (мир праху його) Юніка), с. 11 і далі.
  2. ^ «Шеєріт Єгуда» Магаріля (брата нашого Алтер Ребе), частина «Йоре деа», розділ 19.
  3. ^ За «Кунтрес Шхітат Любавич», Мордехай Бістрицький, 5769.
  4. ^ Респонси, розділ 7.
  5. ^ «Ягділь Тора» (Нью-Йорк) 19, розділ 80, у новому виданні «Шулхан арух га-Рав» та в інших місцях.
  6. ^ Респонси Алтер Ребе, «Шаар га-мілуїм», розділ 5, і див. «Ягділь Тора», Нью-Йорк, випуск 19.
  7. ^ Респонси, розділ 10.
  8. ^ Лист 103.
  9. ^ Мається на увазі Гра.
  10. ^ Лист 103.
  11. ^ Лист 103.
  12. ^ Як розповідається в «Толдот Хабад бе-Полін, Літа ве-Латвія», розділ 5.
  13. ^ «Ігрот кодеш», там само, у додатку 35.
  14. ^ «Мі-бейт га-гназім», с. 158.
  15. ^ Магаріля, брата нашого Алтер Ребе, частина «Йоре деа», розділ 19.
  16. ^ І див. також у книзі «Гілхот шхіта ім біурей галахот», с. 250.

Повідомити про помилку на цій сторінці