Коростенська конференція

Коростенська конференція — єдина у своєму роді конференція рабинів, що відбулася в місті Коростень в Україні під владою Радянського Союзу, у місяці мархешвані 5687 року (1926/1927). Ребе Раяц спочатку не підтримував її проведення, але заднім числом погодився й написав конференції листи з благословеннями, а під час неї був обраний рабинами почесним головою. Реальних результатів конференція не мала.
Передісторія
З приходом комуністичної влади в Росії державні чиновники почали боротися з релігіями, що суперечили комуністичній атеїстичній системі. Особливо переслідувався юдаїзм — через спеціально для цього створений відділ, Євсекцію. Водночас офіційно конституція Радянського Союзу відокремила релігію від держави й допускала свободу віросповідання, і обмежена релігійна діяльність була дозволена законом. Але представники місцевої влади повсюди, а особливо члени Євсекції, не зважали на суху букву закону й переслідували юдаїзм далеко за межами законних обмежень, що призвело до руйнування всіх сторін єврейського життя в усіх республіках Радянського Союзу. Місцеві рабини були дуже обмежені у своїх можливостях діяти заради збереження юдаїзму. На їхньому боці стояли Ребе Раяц і його посланці, що підтримували єврейські заклади по всьому Радянському Союзу.
Ініціатива і ставлення Ребе Раяца
У місяці тамузі 5686 року (1925/1926) рав Шмуель Кіпніс, рабин Овруча в Україні, звернувся до місцевої влади з проханням дозволити конференцію рабинів для рабинів Волинського району в місті Коростень. Після довгої затримки він отримав на це дозвіл[2] .
Того ж літа рав Кіпніс поїхав до Ленінграда, де жив Ребе Раяц, щоб отримати його пораду й благословення для конференції. Рав Кіпніс зустрівся з Ребе таємно.
У той самий період Ребе вів боротьбу проти релігійної конференції, задуманої Ленінградською громадою, за якою стояла влада, і вона слугувала їй знаряддям для оволодіння релігією. Одним із доводів його протидії було те, що час не підходить для проведення будь-якого релігійного зібрання. Однак, на відміну від Ленінградської конференції, на яку хотіли скликати виборних представників від кожної громади — і було побоювання, що виберуть представників, які не дотримуються заповідей, — рав Кіпніс задумав конференцію для богобоязливих рабинів, а Ребе Раяц знав їхні імена зі звітів, які отримував від своїх таємних посланців на Волині, як богобоязливих рабинів. Тому думка Ребе була «що якщо зібрання відбудеться, то можна буде провести пробудження й пропаганду (агітаціє) заради справ вивчення й зміцнення релігії; і хоча, як сказано, моя особиста думка така, що не має бути й конференції богобоязливих і рабинів, усе ж я подумав, що конференція не завдасть жодної шкоди й, можливо, принесе якусь користь, але і з неї можна буде витягти довід щодо загальної конференції, якою її бажають члени Ленінградської громади»[3].
Під час тієї самої зустрічі Ребе Раяц призначив таємну нараду з равом Кіпнісом про Коростенську конференцію й теми, які будуть на ній порушені. У цій нараді брали участь також майбутній зять Ребе — Ребе — і рав Шимон Лазаров, хабадський рабин Ленінграда. Крім того, Ребе надав конференції грошову підтримку[4].
Найближчим часом із різних громад зверталися до Ребе із запитанням про ставлення до конференції. Ребе відповів, що хоча він був проти Ленінградської конференції, оскільки немає потреби в зібраннях, «однак різниця між ними в тому, що ленінградська завдасть великої шкоди, не дай Б-же, дому Ізраїлю, а коростенська, на мою думку, не принесе жодної користі, але й не зашкодить, і взагалі рабини, що влаштовують зібрання, — богобоязливі люди»[3].
Конференція
Конференція проходила починаючи з 18 хешвана 5687 року (26 жовтня 1926). Хоча конференція офіційно призначалася для рабинів Волинського району в Україні, фактично на неї прибули гості з усього Радянського Союзу й узяли в ній активну участь. Серед гостей були хасиди Хабаду — рав Аврагам-Єгошуа-Гешель Замський із Ростова-на-Дону, рав Шломо-Йосеф Зевін із Новозибкова, рав Гершон Хен з Олександрії[3], Ребе[5], рав Леві Гроссман із Києва, рав Дов-Бер Грінперс із Полтави, рав Шмуель Шнеєрсон із Миколаєва та інші[6].
Рав Бенціон Шемтов, який ще раніше був посланцем Ребе Раяца у Волинському районі, був посланий Ребе на конференцію, щоб діяти за лаштунками, аби порядок денний на конференції визначався лише богобоязливими рабинами. Пізніше він опублікував свої спогади про конференцію[7].
Конференція офіційно тривала три дні, а фактично — близько тижня[4]. Під час конференції обговорювали обмежену кількість тем, заздалегідь затверджених владою: об'єднання релігійних громад і стан мікв. Тему шхіти було заборонено владою під приводом того, що йдеться про економічне, а не релігійне питання. Упродовж усіх обговорень були присутні представники влади, і промовці старанно вихваляли уряд і його позитивне ставлення до юдаїзму[2].
Благословення Ребе Раяца конференції
З відкриттям конференції Ребе надіслав три листи: один офіційний і відкритий, у якому написав стислі слова благословення[2], і два докладні й довші — президії конференції та членам конференції, — у яких докладно писав про відповідальність конференції зберігати дух чистого юдаїзму й не домішувати партійних справ, а також підкреслив, що дотримання заповідей дозволене законом[8].
Другого дня конференції Ребе Раяц був обраний учасниками конференції її почесним головою, і повідомлення про це було надіслано телеграмою до Ленінграда. Ребе відповів порівняно довгою вітальною телеграмою[9]:
Релігійній конференції в Коростені.
Дякую Волинській релігійній конференції за виявлену мені честь. Упевнений, що цим своїм обранням ви показуєте, що у своїй діяльності й далі йтимете шляхом носіїв єврейської традиції, наших незабутніх учителів — благословенна їхня пам'ять — Шнеєрсона з Любавичів, Соловейчика з Бриська та їхніх однодумців.
Релігійне єврейство стежить за вашою діяльністю з увагою, з надією. Воно має право очікувати й очікує слідування шляхом, накресленим вірою і Торою, без відхилення від нього і без компромісів.
Упевнений, що релігія і віра будуть для вас дороговказною зіркою.
Вітаю учасників конференції, [і] гостей. Бажаю успіху.
- Шнеєрсон
Вітальну телеграму Ребе зачитав на конференції рав Аврагам-Єгошуа-Гешель Замський.
Ця честь, виявлена Ребе, викликала гнів людей Євсекції, оскільки конференцію, яку вони планували в Ленінграді, було знято з порядку денного завдяки протидії Ребе[3].
Підсумки з'їзду
Успіх конференції в піднесенні духу рабинів і всіх, хто дотримується заповідей і стежив за нею, не сподобався владі, яка стежила за нею.
Ще до відкриття конференції влада пошкодувала про дозвіл, виданий конференції. Міністерство внутрішніх справ у Харкові дало вказівку місцевій владі в Коростені скасувати дозвіл, але вказівка не надійшла вчасно, і конференція відбулася. Після конференції ініціатор, рав Кіпніс, просив затвердження владою рішень рабинів, але отримував відмову знову й знову, і фактично рішення так ніколи й не були затверджені. У внутрішньому листуванні співробітників таємної поліції та міністерства у справах релігій дійшли висновку, що конференція справила сильний негативний вплив проти комунізму і треба діяти й зробити все, щоб обмежити її вплив[2].
Унаслідок конференції пізніше того ж року в Коростені таємною поліцією були заарештовані рав Кіпніс і рав Бенціон Шемтов. Серед іншого, їх допитували у зв'язку з конференцією[4].
Зовнішні посилання
- «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», розділ 20 — Коростенська конференція
- Єгошуа Мондшайн, «Рабинське зібрання в Коростені — 5687»
Примітки
- ^ Фотографію пронумеровано так, що кожен з її учасників має номер. До фотографії було додано список із розшифровкою імен учасників конференції, зображених на фотографії, однак список не знайдено («Мі-бейт га-гназім», с. 262).
- ^ 1 2 3 4 Єгошуа Мондшайн, «Рабинське зібрання в Коростені — 5687»
- ^ 1 2 3 4 «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 1, с. 629.
- ^ 1 2 3 Із листа рава Шмуеля Кіпніса до рава Аврагама-Ханоха Гліценштейна, надруковано в «Сефер га-толдот — Ребе Раяц», частина 3, с. 66; і в «Оцар сіпурей Хабад» — 11, с. 208.
- ^ «Шалшелет га-яхас», видання 5753 року (1992/1993).
- ^ «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», с. 90.
- ^ «Толдот Хабад бе-Русія га-совєтіт», с. 91.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 1, с. 543 і далі.
- ^ Текст телеграми відновлено з пам'яті рава Бенціона Шемтова й надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 1, с. 549; але після розпаду Радянського Союзу точний текст телеграми було знайдено у справі ДПУ про конференцію й перекладено равом Єгошуа Мондшайном у його згаданій статті.