«Бехен»
«Бехен» — це вираз, що виражає мету предмета та його результат у практичній дії. Вираз уживається переважно як зворот, що стосується результату душевної дії, яка виникла в єврея після того, як він вивчив маамар, сіху або взяв участь у фарбрейнгені.
Суть
Коли людина вникає своїм розумом у щось, вона доходить висновку. Цей висновок стискається в точку (точка «бехен»), і вона спускається з мозку в серце (з мохін у мідот), і це діє так, що людина насправді пробуджується в почутті до когось — любити чи ненавидіти.
Вузькість горла
Коли споглядання людини — про Святого, благословенний Він, наприклад: наскільки Він добрий до всіх, живить усі творіння тощо, — то вона доходить висновку, що треба любити Святого, благословенний Він. І ось звичайним порядком одразу перейшла б ця точка в серце і пробудилася б любов до Святого, благословенний Він.
Однак між мозком і серцем, оскільки в кожного з них своя сутність, «послання» з мозку проходить процес обробки в горлі (яке з'єднує голову й тіло). У цьому процесі розум приховується, і згодом з'являється почуття.
У служінні
У горлі людини є три чинники, що зв'язують голову й тіло: дихальне горло, стравохід і вени. А в ученні кабали вони називаються: головний виночерпій, головний пекар і начальник охоронців. І суть їх — посилення матеріальності й зануреність у їжу та пиття, а також кипіння крові в справах світу.
Оскільки в горлі є поняття приховання, тому воно може називатися «мейцар» — від слова «Міцраїм», у якому царює фараон, і троє цих сановників фараона — ті, хто там насправді стоїть. І вони затримують точку «бехен», не даючи їй дійти до серця.
І тому воно називається «Міцраїм», бо це літери «мейцар — мі». Тобто одне з найменувань сфіри Біна — «мі», тобто самоскасування перед Хохмою, а також за гематрією 50 — відповідно до п'ятдесяти брам Біни. І ця тіснина затримує точку, що приходить від «мі» (Біна), до серця.
Шлях позбутися цієї проблеми такий: «голос пробуджує намір». Тобто через молитву вголос він вводить любов, щоб вона відчувалася в серці. Також під час служіння в «реута де-ліба» обертають темряву на світло, і тим самим вона вже не затримує[1].
Його необхідність
Ребе Раяц у своїх сіхот і листах багато говорить про важливість «бехен», а висловом Ребе: «Головне — дія». Тобто той, хто не пробуджує «бехен», — значить, він не вчить хасидут для того, щоб той вплинув на нього і змінив його. І про це наші Ребе, провідники поколінь, казали такі означення: «хіцон», «Амалек», той, хто помиляється, зухвалець та інші[2].
Єдиний шлях бути хасидами — це щоб після кожного маамару тощо вникали в предмет (як у маамарім гаскала, так і в маамарім авода) і знаходили, що можна взяти з нього для служіння Всевишньому.