Шнеур-Залман Осбіцов
| Шнеур-Залман Осбіцов | |
|---|---|
Хасид у містечку Невель і в Ленінграді за часів Ребе Рашаба | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5655 |
| Дата смерті | 28 тамуза 5729 (14 липня 1969) |
| Місце поховання | Петербург |
| Країна | Росія |
| Місце проживання | Невель, Ленінград (Петербург) |
| Рід діяльності | годинникар |
| Учителі | рав Яаков Осбіцов (дід) та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рав Менахем-Мендл |
| Дружина | Хая, дочка рава Менахема-Мендла Новікова |
| Діти | Яаков Осбіцов, Цвія Шахартов, Іммануель Осбіцов, Шейна-Хася |
Рав Шнеур-Залман га-Коген Осбіцов (5655 — 28 тамуза 5729 (14 липня 1969)) — хасид у містечку Невель і в Ленінграді за часів Ребе Рашаба, Ребе Раяца і Ребе. Вирізнявся самопожертвою, удостоївся благословити Ребе Раяца благословенням когенів.
Біографія

Народився в 5655 році (1894/1895) у хасидському містечку Невель. Його батько, рав Менахем-Мендл, служив меламедом і сойфером стам[1]; після відходу з життя батька він став зростати на колінах у діда, рава Яакова Осбіцова, який дбав про його виховання і навчав його шляхів хасидизму. Через кілька років помер і його дід, рав Яаков Осбіцов. Шнеур-Залман продовжував вивчати Тору в хасидських меламедів.
У ті роки почав віяти комуністичний вітер, що захопив багатьох молодих людей до заперечення релігії і Творця світу; Шнеур-Залман, який уже встиг увібрати корінну хасидську атмосферу, не піддався вітрам безбожництва комуністів і продовжував вивчати Тору і хасидут у підпільних умовах, доки не досяг призовного віку. Тоді він утік до Петербурга, де ліг до лікарні під приводом певної хвороби ніг, і так йому вдалося отримати звільнення від армії. Хоча в ті роки євреям було заборонено жити у великих містах, йому вдалося отримати свідоцтво про професію годинникаря-фахівця[2], і йому дозволили жити в столиці Петербурзі. І в ті тяжкі часи він не забував свого коріння і часто приїжджав до Невеля, щоб надихатися ароматами громади любавицьких хасидів містечка.
Одружився з пані Хаєю, дочкою рава Менахема-Мендла Новікова.
Помер у Росії 28 тамуза 5728 року (24 липня 1968) і похований на єврейському кладовищі в Ленінграді (Петербурзі).
Поруч із Ребе Раяцем
Був прив'язаний до Ребе Раяца всіма фібрами душі.
Ребе Раяц лагідно називав його «Залман дер Коген»[3].
Перш ніж Ребе Раяц сів у потяг, від'їжджаючи з Ленінграда в 5688 році (1927/1928), він звернувся до р. Залмана і сказав: «Залман дер Коген, благослови мене». Р. Залман підійшов до Ребе і благословив його благословенням когенів. Після завершення благословення, коли Ребе Раяц почав підніматися в потяг, р. Залман звернувся до Ребе і сказав: «Ребе, благословіть і мене». Ребе обернувся до нього і з серйозним поглядом відповів благословенням: «Щоб твої діти залишилися євреями».
Родина
- Його син, р. Яаков Осбіцов
- Його дочка, пані Цвія Шахартов — в останні роки жила в Бней-Браку, померла 8 кислева 5776 року (20 листопада 2015)
- Його син, р. Іммануель Осбіцов
- Його дочка, пані Шейна-Хася
Додаткова література
- Тижневик «Бейт Мошіах» — випуск 386.
Примітки
- ^ Через тяжку хворобу помер у розквіті літ, у віці лише 43 років.
- ^ Затребувана в ті дні професія
- ^ Його син р. Яаков, хай продовжаться його дні, розповідає: «Я добре пам'ятаю, як батько дорікав мені за мою молитву і казав мені, зі стримуваним хвилюванням в очах: „Я пам'ятаю, як Ребе молився з таким двейкутом і такою жвавістю“, і описував це яскравими барвами, і закінчував: „І так має молитися хасид“. Такою була любов між ними, і такою ж — туга. Після від'їзду Ребе Раяца з Росії батько згадував Ребе Раяца в кожній справі; наприклад, коли ми будували суку, батько казав: у Ребе сука була ось такою, або на фарбрейнгені Ребе мав звичай чинити так»[потрібне джерело].
Код особи: № 8477168200