Нохум-Залман Гуревич
| Нохум-Залман Гуревич | |
|---|---|
![]() Один зі шлухім Ребе Раяца до Австралії | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5671 |
| Місце народження | Жлобин |
| Дата смерті | 9 ава 5758 (1 серпня 1998) |
| Країна | Австралія |
| Місце проживання | Єгор'євськ, Париж, Австралія |
| Рід діяльності | шаліах, власник фабрики |
| Освіта | «Томхей Тмімім» (різні відділення, зокрема в Петербурзі) |
| Посада | шаліах Ребе Раяца до Австралії, член європейського відділення «Мерказ ле-іньоней хінух» |
| Сім'я | |
| Батько | Шалом Гуревич |
| Мати | Міна, дочка р. Нохума-Залмана Хайкіна |
| Дружина | Батья, дочка рава Дов-Бера Левертова |
| Діти | Шмуель Гуревич (Мельбурн), Єгудіт, Рейзл Горелік, Ейдела Блесофська, Мір'ям Гопін |
| Родовід | |
Рав Нохум-Залман Гуревич (5671 — 9 ава 5758 (1 серпня 1998)) — один зі шлухім Ребе Раяца до Австралії.
Біографія
Народився 5671 року (1910/1911) у місті Жлобин у Росії, первістком[1] у батька, рава Шалома, сина р. Яакова Гуревича[2] (його батько народився 1 швата 5641 року (1 січня 1881) у Жлобині в батьків р. Берла та Естер), хасида Кописі і нащадка Шла, і матері пані Міни, дочки р. Мохума-Залмана Хайкіна. Його батько був меламедом у старшому класі талмуд-тори в місті, що готував до переходу в єшиву «Томхей Тмімім» у Любавичах, і був убитий нацистами в місті Гомель 5702 року (1941/1942). Під час обрізання отримав ім'я на честь діда з боку матері, рава Нохума-Залмана Хайкіна[3].
У юності рава Гуревича було відправлено вчитися до єшиви «Томхей Тмімім», у якій він навчався в різних відділеннях у 5685-5694 роках (1924–1934).
5690 року (1929/1930), коли він навчався у відділенні єшиви в Петербурзі, його заарештували разом із товаришами і керівниками громади під час хвилі арештів, проведеної на початку громадянського року. Допити були довгими і важкими, але, порівняно з іншими заарештованими в цій хвилі, йому призначили лише легке покарання — «мінус шість», і заборонили жити в шести центральних областях країни.
Досягнувши шлюбного віку, одружився 5695 року (1934/1935) зі своєю дружиною пані Батьєю, дочкою рава Дов-Бера Левертова і його дружини пані Рівки, і вони оселилися в місті Єгор'євськ, приблизно за сто кілометрів від Москви.
За вказівкою Ребе Раяца 5698 року (1937/1938) його було послано до дружини рава Рафаеля-Шимона Каценеленбогена, щоб вона допомогла в його звільненні від російської армії; і після великих клопотів вказівку було виконано. Коли вона повідомила про це Ребе, Ребе Раяц відповів, серед іншого: «Б-г допоможе в тому, чого в тебе немає; напиши мені листа мовою, яка тобі легка, і надішли в ньому свою фотографію»[4].
Попри отримане звільнення від військової служби, коли було порушено договір між нацистською Німеччиною і Росією, 5701 року (1940/1941) його призвали до лав Червоної армії. Через слабке здоров'я в день призову його не відправили на фронт, а коли він одужав, його зарахували до одного з підрозділів артилерійської оборони, яким було доручено захист неба Москви та її околиць.
Коли німці наблизилися до Москви, його родина втекла в село Іванівка, і коли батькові вдавалося вирватися з армії на зустрічі, він потай приносив їм їжу з військової бази, і так вони змогли вижити.
Попри величезну складність дотримання кашруту в російській армії, він суворо дотримувався його, аж до самопожертви[5]. Так само йому вдалося запалити ханукальні свічки з великими зусиллями та величезним ризиком[6].
Після закінчення війни разом із членами родини приєднався до великої втечі, названої згодом «Виїзд із Росії 5706», і два роки жив у Парижі. У цей період удостоївся брати участь у фарбрейнгенах, які проводив Ребе в той час, коли приїхав супроводжувати свою матір у її поїздці до Нью-Йорка [7].
5707 року (1946/1947) Ребе Раяц призначив його членом європейського відділення «Мерказ ле-іньоней хінух»[8], поряд із равами Хайклом Ханіним, Залманом Каценеленбогеном, Єгошуа Пінсоном, Нафталі Глускіним, Яаковом Ліпскером та Ісраелем Лейбовим.
5709 року (1948/1949) Ребе Раяц звелів йому разом із шістьма іншими хасидами емігрувати до Австралії, і саме вони спричинили розвиток і зміцнення хабадської громади в цій країні. До групи, крім нього, входили також рав Бецалель Вільшанський, рав Іссер Клубгант, рав Шмуель-Бецалель Альтгойз, рав Шнеур-Залман Серебрянський і рав Ісраель-Аба Плискін. Деякі члени групи з роками емігрували до інших країн зі схвалення наших Ребе, провідників поколінь, а головним шаліахом із цієї групи, що діяв на місці для створення установ, був рав Серебрянський.
Будучи однією з опор установ Хабаду, створених у країні, він заснував для заробітку фабрику і удостоївся того, що Ребе заохочував його дотримуватися лінії «Лехатхіла арібер» і навіть надіслав йому як участь монету на благословення в його справах[9]. Помер 9 менахем-ава 5758 року (1 серпня 1998).
Родина
- Його брат, рав Берл Гуревич, директор «Бейт Рівка» у Франції
- Його брат, Яаков. Народився 9 швата 5671 року (7 лютого 1911), Жлобин.
- Його брат, Моше. Народився 13 хешвана 5673 року (24 жовтня 1912), Карпилівка, Могильовська губернія.
- Його брат, Іцхак.
- Його брат, Йосеф-Хаїм. Помер у юності.
- Його сестра, Естер. Померла в юності.
- Його син, рав Шмуель Гуревич — директор «Бейт Рівка» Мельбурн, Австралія
- Його дочка, пані Єгудіт, дружина рава Цві-Гірша Кляйна
- Його дочка, пані Рейзл, дружина рава Хаїма-Елазара Гореліка, Мельбурн Австралія.
- Його дочка, пані Ейдела Блесофська
- Його дочка, пані Мір'ям Гопін — дружина р. Йосефа-Іцхака Гопіна, Гартфорд, Коннектикут
- Його онук, рав Єгуда Штерн — зі шлухім Ребе в Йоганнесбург, Південна Африка
- Його онук, Нохум-Залман Вольф — мешканець кварталу
Додаткова література
- Залман Рудерман, книга «Хасидім аншей маасе», с. 239-247.
- «Той, хто говорить правду, і людина миру», «Бейт Мошіах», випуск 198, с. 58-9.
Зовнішні посилання
- Мізерний пайок Нохума Гуревича, сайт «Бейт Хабад»
Примітки
- ^ У його батьків за ці роки народилися п'ятеро синів і одна дочка.
- ^ Картка, яку він заповнив у «Сефер га-хасидим».
- ^ Його фотографія надрукована в книзі «Р. Берл — хасид і вихователь», сторінка 84.
- ^ Повна історія, на сайті «Хабад — Ор ейн соф».
- ^ Див. у зовнішніх посиланнях сайт «Бейт Хабад», а також інтерв'ю з його сином р. Шмуелем Гуревичем у газеті «Кфар-Хабад».
- ^ Див. у попередній примітці, а також «Тшура Фаркаш» 5777, пункт 35.
- ^ Його фотографія на одному з фарбрейнгенів. Сидить другим зліва, а на колінах у нього його син р. Шмуель Гуревич.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 9, лист 3083.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 4, сторінка 357.
Код особи: № 6372254200
