Кара наривами
Кара наривами є шостою з десяти кар, які Всевишній навів на Єгипет перед Виходом з Єгипту. Під час цієї кари Моше Рабейну був покликаний Всевишнім кинути пічну сажу на землю, і сажа перетворилася на нариви, тяжку хворобу, яка завдавала жахливого болю і труднощів єгиптянам. Хвороба поширилася по всій землі Єгипту, і всі єгиптяни, включно із самими чародіями, вкрилися наривами по всьому тілу, і нариви поширилися також на худобу. Цю кару описано в Торі в паршії «Ваера» у Книзі Шмот.
У Торі
І сказав Г-сподь Моше й Аарону: візьміть собі повні пригорщі пічної сажі, і нехай Моше кине її до неба на очах у Фараона.
І стане вона пилом по всій землі Єгипту, і буде на людях і на худобі запаленням, що здувається наривами, по всій землі Єгипту.
І взяли вони пічну сажу, і стали перед Фараоном, і кинув її Моше до неба, і зробилося запалення з наривами, що здувається на людях і на худобі.
І не могли чародії стояти перед Моше через запалення, бо було запалення на чародіях і на всьому Єгипті.
І зробив Г-сподь запеклим серце Фараона, і він не послухав їх, як говорив Г-сподь Моше.
— Книга Шмот паршія «Ваера», глава 9, вірші 8-12.
Зміст
Кара наривами, будучи чудом від Святого, благословенний Він, разом із тим Тора описує, як нариви були результатом разом із дією Моше Рабейну, бо Всевишній повелів Моше й Агарону взяти повні пригорщі пічної сажі, і щоб Моше кинув це до неба перед Фараоном.
І під час цієї кари було багато чудес, бо Святий, благословенний Він, повелів, щоб Аарон узяв повні пригорщі (дві повні пригорщі), а Моше тримав обидві в одній руці (бо коли кидають із силою, кидають однією рукою), і щоб сажа відразу поширилася по всьому Єгипту, чого неможливо було пояснити законами природи.
Одне з них полягає в тому, що сажа, яку кинув Моше, поширилася по всій землі Єгипту чудесним чином, а друге — у тому, що сажа стала наривами, що вище за природу, попри те що це було дією Моше.
Особливість кари наривами полягає в тому, що, з одного боку, була дія Моше — він мусив сам кинути сажу, — але, з іншого боку, результат був цілком чудесним, і за дуже короткий час нариви поширилися по всій землі Єгипту. Це поєднання створило ситуацію, за якої неможливо було приписати кару чаклунству чи природній дії, але це був явний чудесний акт Всевишнього.
Бо мета кар була «І пізнають єгиптяни, що Я Г-сподь», тож у перших карах були кари, за яких єгиптяни ще могли сумніватися і стверджувати, що йдеться про чаклунство або про природну силу. І також під час кар, як-от кара вошами, про яку сказали «Це перст Б-жий» і побачили явно, що це від Всевишнього, це було через дію Агарона. І в цьому новизна кар дикими звірами і мором, які після цього прийшли прямо від Всевишнього без будь-якої дії з боку Моше чи Агарона.
Але новизна кари наривами в тому, що це були дві протилежності разом, чудо і природа разом, що під час неї відбувалися дії Моше, через що могли помилитися, що це через їхню дію, але разом із тим побачили явно і визнали, що це чудо від Всевишнього. І це бачили на всіх етапах кари наривами, і в тому, що Моше мусив кинути сажу (і не відразу виникли нариви по всьому Єгипту, але), і сама сажа поширилася по всій землі Єгипту, і лише тоді сажа перетворилася на нариви на людях і на худобі, тоді побачили, що кара прийшла не від природних здібностей Моше, а була результатом чуда, яке Всевишній здійснив понад природою.
І тому саме під час цієї кари підкреслюється, що чародії не могли стояти перед Моше, бо вони цілком скасувалися перед таким чудом, яке ніби природне, і разом із тим явне чудо — поєднання чуда і природи[1].
| Десять кар | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ «Лікутей сіхот», т. 36, с. 26