Еволюція
Ця стаття присвячена теорії еволюції, яка займається розвитком видів, але також і близьким темам, таким як теорія абіогенезу — яка займається походженням життя, а також теоріям про виникнення всесвіту
Теорія розвитку, або, інакше, еволюція, — хибна теорія, яка стверджує, що організми у світі розвинулися з поодиноких і простих істот до широкого й складного різноманіття, відомого нам сьогодні, за допомогою процесів генетичних змін, що тривали мільйони років. Теорія неправильна, оскільки Тора описує, як Всевишній створив різних тварин за їхнім образом і подобою, і оскільки світ існує менше ніж шість тисяч років.
Ребе пояснював у багатьох випадках, головним чином у листах, чому цей підхід неспроможний, навіть згідно з передумовами, прийнятими в науковому світі.
Основи теорії
Після того як дослідник Лінней заснував учення про класифікацію, спосіб, у який живі істоти на Землі поділяються на категорії видів, родів і т. д.[1], дослідник Чарльз Дарвін виступив з теорією, яка стверджує, що види розвинулися одні з одних, причому основою його підходу є «природний добір».
Ця теорія склалася в нього після того, як він побував на островах архіпелагу й побачив там безліч видів в'юрків (назва птаха), але в кожного з них був дзьоб іншого типу, пристосований до поїдання іншої їжі – комах, кактусів і насіння. На цій підставі він установив, що в кожній родині дзьоб пройшов адаптацію до типу її їжі, а якщо так, то в кожному виді виживає той, хто підходить до місця й умов, у яких він перебуває, і тому види, що збереглися у світі, — це ті, які в кожному поколінні зазнавали змін найкращим чином відповідно до умов, тоді як решта видів вимерли.
Усе почалося з виникнення першої клітини, яка розмножилася й подвоїла себе, доки не утворилося кілька клітин, і так тривало аж до появи морської рептилії, яка продовжувала розвиватися й стала рибою, і так далі, доки риба не почала виходити з води, а потім виникли рептилії, а згодом динозаври й птахи, доки нарешті не з'явилася родина ссавців, яка розділилася на кілька родин, і серед них родина мавп, один з видів якої після багатьох перетворень став людиною.
Після того як проти теорії висунули заперечення, що недостатньо часу для виникнення видів одних з одних, двоє американських дослідників розробили доповнення до цієї теорії – теорію переривчастої рівноваги, згідно з якою види зазнавали раптових і великих змін, і тому це забрало менше часу.
Скам'янілості
Ще до публікації теорії в різних місцях на Землі почали знаходити скам'янілості (скам'янілість — це істота, яка в ході тривалого процесу, що залежить від певних природних умов, перетворилася на подобу каменю або залишила відбиток свого тіла в камені).
На думку прихильників правильності цієї теорії, скам'янілості стали відчутним свідченням розвитку видів. Види, у яких цей розвиток помітний найбільше, — коні, у яких помітні зміни в розмірі та в пальцях. А також птахи, які розвинулися з давнього виду, схожого з ними будовою тіла.
Спрямована еволюція
Було кілька одинаків, і серед них автор «Тіферет Ісраель», рав Кук[2][3] і рав Гдалья Надель[4], які стверджували, що немає жодної суперечності між теорією і сказаним у Торі. Тобто що Святий, благословенний Він, створив одну клітину, і вона розвивалася з Його волі з плином часу з клітини в рослину, у рибу, у тварину й аж до людини.
«Шість днів Творіння» вони тлумачили так: кожен день означає епоху. Тому мається на увазі не те, що Святий, благословенний Він, створив світ за шість днів у буквальному сенсі, а те, що протягом шести епох, які тривали мільйони років, розвивалися види, доки нарешті не розвинулася людина. Розповідь у Торі починається з того часу, коли Святий, благословенний Він, навіяв людині, що вона — істота більш піднесена, ніж інші створіння[5].
Свій підхід вони підкріплюють різними висловами Хазаль, наприклад висловом мідрашу про те, що Святий, благословенний Він, «творив світи й руйнував їх», а також словами каббалістів про «Адама Кадмона», що буде витлумачено як потрясіння, які відбувалися на Землі, і як людина, що передувала сучасній людині. Раая навіть стверджував, що ця теорія найбільшою мірою відповідає підходу Каббали.
Суперечності еволюції з боку науки
Крім того, що насправді ця теорія не узгоджується з юдаїзмом, і як буде роз'яснено нижче, оскільки наука не може суперечити сказаному в Торі, також і на її власному шляху виявляються кілька суперечностей цієї теорії[6].
Еволюція — теорія, а не доказ
Ідея еволюції — це теорія. У дослідженні явищ природи слід розрізняти різницю між теорією та явищем. Теорія — це спроба вчених пояснити реальність, що охоплює сукупність явищ; теорія повинна пояснити мотиви й причину явищ і подій без суперечностей; як правило, розроблення теорії здійснюється з урахуванням поширених припущень і відомостей про закони природи. Проте не в силах дослідників установити, що ця теорія справді є правильним поясненням реальності; теорія — не експериментальна наука, яку можна побачити очима, а вона покликана «пояснити» мотиви й причину речей, видимих оку (справді, іноді теорії приймаються як майже абсолютні істини, оскільки вони пояснюють явища досконало й точно).
Істинність теорії залежить, отже, від перевірки її наслідків і тверджень та від наукового дослідження, що включає спостереження (емпіричного), для підтвердження теорії. Тобто прийняття теорії як істини можливе тоді й тільки тоді, коли твердження, на яких ґрунтується теорія, більш доведені й простіші для розуміння при перевірці законами природи.
А в нашому випадку теорії еволюції бракує цих доказів і експериментів:
- У науці немає жодного експериментального свідчення розвитку різних видів одних з одних, одного від іншого; більше того, і основа теорії Дарвіна, яку він викладає у своїй книзі про зміни у видах птахів, ґрунтується на кількох незначних змінах у деяких органах.
- Довід посилюється тим, що існують тварини з короткою тривалістю життя, за якими можна простежити, і умови їхнього життя можна радикально змінити, і проте вченим не вдалося виявити в них радикальних змін, що виникли внаслідок цього, аж до появи «виду» з іншого виду.
- Спроба зобразити розвиток видів унаслідок змін у природі як явище, простіше для розуміння, ніж прямий розвиток, теж хибна: немає жодного доказу в природі, що розвиток людини з молекул зовсім іншого виду за допомогою змін клімату зрозуміліший, ніж прямий розвиток кожного виду окремо в образі людини.
Екологічний стан
У початковий період «народження» світу умови температури, атмосферного тиску, радіоактивності й багатьох інших революційних чинників були зовсім іншими, ніж ті, що існують у нинішньому стані світу. Тому доказ зі способу існування частинок сьогодні не є доказом процесів, які відбувалися тоді.
Крім того, згідно з цими теоріями, створення світу почалося з процесу з'єднання окремих атомів або частинок атомів, а їхнє скупчення й кристалізація відбувалися в процесах з зовсім невідомих змін.
З цього випливає, що будівля цієї теорії хиткіша, ніж усі хиткі «наукові» теорії.
Будова клітини
Один з професорів біології, описуючи складність клітини, пише: «Щоб зрозуміти реальність життя, як вона розкривається перед нами через молекулярну біологію, ми повинні збільшити клітину в тисячі мільйонів разів, доки вона не досягне діаметра у двадцять км, що подібно до гігантського дирижабля, достатньо великого, щоб накрити велике місто, таке як Лондон чи Нью-Йорк. Тоді ми зможемо побачити об'єкт, що має неперевершений задум і адаптивну складність. На поверхні клітини ми побачимо мільйони отворів, подібних до портів великих космічних кораблів, що відчиняються й зачиняються, щоб дати змогу постійному потоку речовин текти всередину й назовні. Якби ми ввійшли через один з отворів, ми опинилися б у світі вищих технологій і приголомшливої складності...(складності), яка виходить за межі наших творчих здібностей, реальності, яка є антитезою випадковості й яка в усіх сенсах перевершує все, що будь-коли було створено людським інтелектом...»
- Частини клітини
- Ядро – уся інформація про людське тіло зашифрована у вигляді складного коду в молекулі ДНК, що міститься в ядрі.
- Клітинна мембрана –" завдяки своїй вибірковій проникності клітинна мембрана здійснює остаточний добір того, яким молекулам дозволено входити в клітину й виходити з неї.
- Мітохондрії – головне джерело енергії клітини. Тут синтезуються всі молекули АТФ, необхідні для функцій організму.
- Ендоплазматична сітка – ізоляція й транспортування білків та інших молекул.
- Ворота клітинної мембрани – поглинають кисень і глюкозу та видаляють речовини, такі як білки й ферменти, що синтезуються клітиною.
Тобто стверджувати, що клітина виникла сама собою, — це протилежність логіці. І як написав про це дослідник Фред Гойл: «Імовірність того, що вищі форми життя з'явилися в такий спосіб, порівнянна з імовірністю того, що торнадо, який шаленіє над звалищем металобрухту, збере літак Боїнг 747 з матеріалів, що там є».
Імовірність
Будівельні блоки кожної клітини — білки. Кожна молекула живого білка складається з понад 50 менших частинок — «амінокислот». Якщо їхній порядок або склад кислот зміниться хоча б трохи, білок не зможе ні на що згодитися.
Таке складання білків не може відбутися випадково, як просто зрозуміло з того, що в середньому білку є близько 290 амінокислот з 12 різних видів кислот. Ця молекула може бути впорядкована величезною безліччю способів – 10 у степені 300 (1 з 300 нулями), а для того щоб створити живий білок, а не марний чи шкідливий, може бути лише один-єдиний спосіб їхнього складання.
Усе це не включає створення зв'язку між білками, який сам по собі позбавлений шансів на самочинне виникнення. І нічого й казати про їхній розвиток до створення живої клітини й аж до створення тварини.
Генетика
У ядрі кожної клітини міститься DNA, у якій містяться генетичні коди всієї будови тіла істоти.
І коли дослідили гени істот, які за своєю схожістю є членами спільної родини, виявили в кількох місцях, що більша генетична схожість є саме з істотами, які не виглядають схожими.
Також імовірність виникнення складників одного лише ланцюга DNA, без інших речовин, що складають клітину, становить десять у степені сорока тисяч нулів (тобто число десять і сорок тисяч нулів після).
Скам'янілості
Наявність різних скам'янілостей не є доказом теорії і навіть суперечить їй: 1. Згідно з теорією, мала б знайтися величезна кількість видів, які були перехідними істотами між морем і суходолом. 2. Знахідки не виявили проміжних версій різних видів, а лише раптові зміни видів.
- Кембрійський шар
Цей шар, згідно з теорією, є первинним шаром ґрунту, у якому було знайдено скам'янілості, і згідно з датуванням учених його вік — кілька мільйонів років.
У цьому шарі було знайдено величезну кількість істот, таких як равлики, трилобіти (давні ракоподібні), губки, черви, медузи, морські їжаки та інші складні безхребетні. Ці тварини з'явилися раптово, без виявлення «давніх предків».
Крім того, у скам'янілості «трилобіта» виявили, що його око складається з мільйонів крихітних частинок, подібно до медових стільників. Це творіння з'явилося у своєму нинішньому вигляді вже тоді.
Ці знахідки доводять, що види не обов'язково розвивалися від простого й примітивного до складного.
Суперечності з боку Тори
Тора встановлює, що вірш не виходить зі свого простого сенсу[7], і згідно з простим сенсом Писання, як і згідно зі словами Хазаль, усі види були створені у своєму вигляді.
Розповідь про Творіння
Тора каже, що на третій день були створені всі рослини, на четвертий — світила, на п'ятий — риби й птахи, а на шостий — звірі й людина. І в цьому є дві деталі:
- Тора перелічує порядок творінь[8].
- Тора розповідає, що земля вивела кожен вид окремо, а не так, що вони розвинулися одні з одних.
Крім того, що такий простий сенс Писання, є також сугія в трактаті «Хулін»[9], у якій Гемара вчить так:
- «Сказав рабі Єгошуа бен Леві: усі діяння Творіння були створені на повний зріст, були створені з повним розумом, були створені у своєму вигляді. Як сказано: „І завершені були небеса й земля і все їхнє воїнство“, не читай „цваам“, а „цівйонам“». Сенс цього вислову в тому, що тварини були створені «у своєму вигляді», тобто у своїй призначеній формі, у досконалому вигляді[10].
- Сказано в Тегілім[11]: «І буде це миліше Г-сподові, ніж віл, телець з рогами, з копитами». І Гемара пояснює, що мається на увазі бик, якого Адам га-Рішон приніс у жертву Всевишньому; бик цей не був як інші бики, у яких копита з'являються раніше за роги, оскільки, коли він був створений, він вийшов із землі, і оскільки це так, його роги передували його копитам.
- Гемара наводить тлумачення рабі Ханіни бар Папи: у годину, коли Святий, благословенний Він, сказав «за видом його» про дерева, трави вивели для себе висновок від легкого до тяжкого й сказали: якщо воля Святого, благословенний Він, у тому, щоб види виходили впереміш, навіщо Він сказав «за видом його» про дерева? І ще, тут є каль ва-хомер: адже дерева, яким не властиво виходити впереміш, і проте Святий, благословенний Він, сказав «за видом його», — ми тим паче. Одразу кожен з видів трав вийшов за своїм видом. Заговорив «Сар га-олам» і сказав: «Хай буде слава Г-сподня повіки, хай радіє Г-сподь ділам Своїм».
Дотримання Шабату
Щодо підходів, які стверджують, що Тора може узгоджуватися з ученням про розвиток і що під «днем» мається на увазі проміжок часу, епоха, яка може тривати навіть мільйони років, є кілька доказів того, що це неможливо; перший з них — з дотримання Шабату:
Одна із заповідей, які найчастіше згадуються в Торі, — заповідь Шабату. Цій заповіді дано 2 причини: 1. Пам'ять про діяння Творіння. 2. Пам'ять про вихід з Єгипту.
Щодо першої причини сказано в Десяти заповідях[12]: «Бо шість днів творив Г-сподь небо й землю, море й усе, що в них, і спочив у день сьомий; тому благословив Г-сподь день Шабату й освятив його».
Оскільки основа дотримання Шабату така: було шість діб по 24 години, після яких настала сьома доба, у яку Всевишній спочив від Своєї праці, — неможливо тлумачити, що це була епоха, бо якщо так, то скасовується причина дотримання сьомого дня.
Це не кажучи вже про те, що зі слів Хазаль доведено, що це були доби по 24 години[13].
Джерела в Каббалі
Ті, хто стверджує згоду з Торою, залучають собі на допомогу цитати з мідрашів, наприклад, що Святий, благословенний Він, «творив світи й руйнував їх», а також поняття на кшталт «Адама Кадмона». Однак Арізаль уже пояснив і встановив, що сенс цієї цитати стосується світу Тогу, а не матеріального світу, подібного до нашого. А якщо так, неможливо наводити це як доказ.
Також щодо семи каббалістичних шміт, що згадуються в книзі «Сефер га-Тмуна», у кожній з яких 7000 років, у хасидуті роз'яснюється, що згідно з Арізалем наша шміта (яка є другою шмітою — що відповідає сфірі Гвура) — єдина шміта, у якій є матеріальний світ[14].
Також щодо поняття «Адам Кадмон», яке насправді є високим каббалістичним поняттям, що стосується ступеня, на якому всі світи перебували, так би мовити, у думці Творця, але тут зовсім і цілком не йдеться про матеріальне творіння.
Вік світу
Основна стаття – Вік світу
Згідно з літочисленням, яким ми користуємося, ми перебуваємо через 5787 років від часу створення світу, але згідно з цими підходами це лише від того часу, коли Адам га-Рішон усвідомив свою сутність.
Хвіст
Ще один доказ, наведений усілякими дослідниками: чому в людини є куприкова кістка, і навіть є такі, у кого він ще й росте? Але звідси, здавалося б, доказ, що людина розвинулася від тварини, яка мала хвіст.
Крім вищенаведених доказів того, наскільки неспроможно, щоб виник вид з іншого виду, у цього є явне джерело в мідраші[15]: «І стала людина душею живою. Рабі Єгуда сказав: учить, що Він зробив їй жало (=хвіст), як у звіра, а потім забрав його в неї заради її гідності». Тобто що по суті в людини справді мав би бути хвіст, але з милості Всевишнього хвіст було усунуто в переважної більшості людей.
Родовід людини від мавпи
На одному з фарбрейнгенів Ребе розповів про діалог між ним і його меламедом[16]:
Хтось розповів йому, що є такі, хто вперто стверджує – як і сьогодні – що все не так, як написано в Хумаші, що Святий, благословенний Він, сказав «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою», а потім «і вдихнув у ніздрі її дихання життя», і так були створені Адам і Хава і т. д. до кінця всіх поколінь, а вони кажуть, що було щось, що називається еволюцією, що спочатку була клітина, а потім вона стала рибою, звіром і худобою, а потім стала «мавпою», а з цього потім стала людина – як пояснюють із запалом... і наводять докази і т. д. і т. п.
Отже: після того як «меламедові» пояснили всі подробиці цього – він сказав мені: Мендл, навіщо тобі сперечатися з ним?! Скажи йому, що тобі байдуже... якщо йому до душі «родовід» від «мавпи» – на здоров'я!... А наш «родовід» – «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою»!
Додаткова література
- Ребе, «Шаарей емуна», частина про Творіння (с. 205 і далі), видавництво «Гейхал Менахем».
- Ребе, «Море ле-дор навох», 3 частини, видавництво Бібліотека «Кфар-Хабад».
- Професор Ірміягу Брановер і рав Йосеф Гінзбург, «Ма рабу маасеха Гашем» (книга).
Зовнішні посилання
- Листи від Ребе
- Еволюція є віра — не наука — на сайті
(посилання не працює), 28 тішрея 5771 (6 жовтня 2010) - Динозаври, можливо, існували — на сайті
(посилання не працює), 29 тішрея 5771 (7 жовтня 2010) - Життєва місія — на сайті
(посилання не працює), 8 адара II 5771 (14 березня 2011) - Ребе, Учення про розвиток — щось із нічого, сайт «Цеірей Агудат Хабад».
- Ребе, Наука — імовірність, Тора — істина, сайт «Цеірей Агудат Хабад».
- Різне
- Забобон — на сайті
(посилання не працює), 19 хешвана 5775 (12 листопада 2014) - Творець і творіння — на сайті
(посилання не працює), 6 хешвана 5772 (3 листопада 2011) - Рав Нісан-Давид Дубов, Чи існує суперечність між релігією і наукою?, сайт «Бейт Хабад».
- Наука розвивається до повернення до віри — на сайті
(посилання не працює), 18 нісана 5771 (22 квітня 2011) - Проф. Моше Троп, «Еволюція – спростована й необґрунтована теорія»
«Аруц 7».
- Еволюція під перевіркою — учення про розвиток у наукових перевірках, д-р Шломо Кафіх, видавництво «Текст рац», Єрусалим 5779
Примітки
- ^ Слід зазначити, що його поділ у багатьох випадках не відповідає визначенням Тори.
- ^ «Ігрот га-Раая», лист 117.134. «Шмона кевацім» 1, с. 594. «Орот га-кодеш» 2, «Учення про розвиток», с. 537.
- ^ Сам він стверджував, що треба змінити кілька деталей у теорії, перш ніж приймати її цілком.
- ^ Див. у «Шіурей р. Гдалья» на тижневу главу «Берешит».
- ^ Рав Надель навіть стверджує, що Адам га-Рішон – батько Каїна й Гевеля не є батьком Шета. На відміну від його учня р. Іцхака Шилата — автора книги, який заперечив йому в примітці там.
- ^ Тут наведено не всі суперечності цієї теорії, а лише кілька основних.
- ^ Шабат, 63а; Євамот, 24а
- ^ А не як ця теорія, яка стверджує, що левіатан (не біблійний, а морський ссавець) розвинувся із сухопутної тварини, яка спустилася у воду.
- ^ Аркуш 60.
- ^ Раші.
- ^ 69, 32.
- ^ Ітро 20, 11.
- ^ Вавилонський Талмуд, Санедрин, аркуш 38. «Піркей де-рабі Еліезер», розділ 3 і далі. «Мідраш раба», глава «Берешит».
- ^ «Тора ор», Шмот 51г. І в додаткових джерелах — див. у статті 50 тисяч ювілеїв.
- ^ «Берешит раба», розділ 14, 10.
- ^ Сіха 19 кислева 5731 (17 грудня 1970).