Перейти до вмісту

Доньки Цлафхада

Матеріал з Хабадпедії

Дочки Цлафхада — п'ять дочок Цлафхада: Махла, Ноа, Хогла, Мілка і Тірца, відомі з Танаху; після того як їхній батько помер і в них не залишилося наділу для успадкування, унаслідок їхнього прохання про отримання наділу в Землі Ізраїлю було записано розділ про спадкування.

Передісторія

Після гріха розвідників Цлафхад, син Хефера, збирав дрова в Шабат[1]. І наводиться, що він мав намір заради Небес і пожертвував собою, збираючи дрова в день Шабату, щоб його стратили й інші побачили[2]. Тобто щоб через нього розкрилися і прояснилися закон і постанова Тори — який суд і яке покарання осквернителя Шабату.

Але оскільки прийшли свідки і засвідчили, що бачили, як він збирав дрова[3], суд був зобов'язаний судити його як осквернителя Шабату[4], і внаслідок цього Цлафхада було покарано смертю.

Прохання дочок Цлафхада

Коли Моше розділяв Країну між колінами, до нього прийшли дочки Цлафхада і зажадали частку в наділі, оскільки їхній батько помер і не залишив синів, і сказали перед Моше:

І підійшли дочки Цлафхада, сина Хефера, сина Гілада, сина Махіра, сина Менаше, з родин Менаше, сина Йосефа. І ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Мілка і Тірца. І стали вони перед Моше, і перед Ельазаром-когеном, і перед вождями, і перед усією громадою біля входу в Шатро одкровення, кажучи: «Батько наш помер у пустелі, і він не був серед громади, що зібралася проти Г-спода в громаді Кораха, але за свій гріх помер, і синів не було в нього. Чому має зникнути ім'я батька нашого з родини його через те, що немає в нього сина? Дай нам володіння серед братів батька нашого». І представив Моше їхню справу перед Г-сподом, і сказав Г-сподь Моше так: «Правильно кажуть дочки Цлафхада, дай їм володіння-наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їхнього».

— Бемідбар, 27, 4.

Унаслідок цього Моше звернувся до Святого, благословенний Він, і було записано розділ про спадкування: «Якщо людина помре, а сина в неї немає, то передайте її наділ її дочці» тощо[5]; і справді, дочки Цлафхада взяли три частки в наділі: частку свого батька, який був із тих, що вийшли з Єгипту, і його частку разом із братами в майні Хефера, а оскільки він був первістком, він узяв дві частки[6].

Їхня перевага

У Гемарі, трактат Бава батра[7], обговорюють гідність дочок Цлафхада, і наводиться, що вони були мудрі, вміли тлумачити і були праведницями. Причина того, що вони були мудрі, — що говорили відповідно до моменту, як сказав рабі Шмуель бар рав Іцхак: це вчить, що Моше, учитель наш, сидів і тлумачив розділ про левіратний шлюб, як сказано[8]: «Якщо будуть жити брати разом», і дочки Цлафхада сказали Моше: «Якщо ми вважаємося як син — дай нам наділ як синові, а якщо ні — нехай наша мати вступить у левіратний шлюб». А джерело того, що вони вміли тлумачити, — у тому, що вони говорили: якби в їхнього батька був син, вони не пред'являли б претензій. І праведницями вони були, оскільки вийшли заміж лише за гідних їх, як навчав рабі Еліезер бен Яаков: навіть наймолодша з них вийшла заміж не молодшою за сорок років.

У Галахі

Алтер Ребе постановляє[9], що жінки зобов'язані промовляти Біркат га-мазон[10], але є сумнів, чи зобов'язані вони за Торою[11], оскільки це заповідь-повеління, не зумовлена часом, чи зобов'язані лише за постановою книжників, оскільки сказано: «за добру землю, яку Він дав тобі», а землю було дано для поділу не жінкам, а лише чоловікам, дочки ж Цлафхада взяли частку свого батька, який був із тих, що вийшли з Єгипту[12].

У вченні хасидизму

Ребе пояснює[13], що коли дочки Цлафхада прийшли до Моше і запитали: «Чому має зникнути ім'я батька нашого з родини його через те, що немає в нього сина? Дай нам володіння»[14], — тоді «представив Моше їхню справу перед Г-сподом»[15], оскільки «вислизнув[16] від нього закон, — тут йому було віддано („Шаклей ле-мітрафсей“ тощо“[17]) за те, що він узяв собі вінець, сказавши: „А справу[18], яка буде важкою для вас, приносьте до мене“, і крім того, що „удостоїлися дочки Цлафхада, і його було записано через них“ — і тоді було сказано розділ про наділи і спадкування: «Якщо людина помре, а сина в неї немає, то передайте її наділ її дочці» тощо[19].

Ребе зазначає, що вся справа дарування Тори через Моше, учителя нашого[20], не могла бути завершена — згідно з обома думками в трактаті Гітін[21]: «Тору було дано запечатаною» або «її було дано сувій за сувоєм», — доки не прийшли праведні жінки того покоління, дочки Цлафхада, і не удостоїлися, щоб через них було дано і завершено цей розділ Тори.

Також щодо гріха Цлафхада Ребе наводить[22], що той, хто збирав дрова, не осквернив Шабат, як наводиться в ахаронім[23], і що причина, через яку він обрав роботу збирання дров, у тому, що вона відрізняється від інших робіт: обов'язок за неї виникає, коли потребують дров, а коли дров не потребують — звільнений[24]. І оскільки сам Цлафхад знав, що не потребував дров, а все його бажання було, щоб прояснився закон Тори, виходить, що насправді він не осквернив Шабат.

І все ж, оскільки «людина бачить очима»[25] і «у судді є лише те, що бачать його очі»[26], оскільки прийшли свідки і засвідчили, що бачили, як він збирав дрова[27], суд зобов'язаний судити його як осквернителя Шабату; і так йому вдалося здійснити обидві речі разом: і прояснення закону про осквернителя Шабату, і так, що він сам знав, що не осквернив Шабат.

І оскільки для всієї громади це було оскверненням Шабату, на додачу до осквернення Імені Всевишнього, а також оскільки ця подія сталася одразу в другий Шабат[28], то через це не могло здійснитися «якби Ізраїль дотримав дві суботи як належить, негайно були б визволені»[29]. Як ми бачимо щодо тих, хто збирав ман, що «якби Ізраїль дотримав перший Шабат, не панував би над ними ні народ, ні язик, як сказано[30]: „І було сьомого дня, вийшли дехто з народу збирати“, і написано: „І прийшов[31] Амалек“», — тільки це було шляхом самопожертви. І коли є єврей, що має самопожертву, який з якої б то не було причини не удостоївся синів, «чоловіка», якому «властиво завойовувати», — він не втратив своєї частки в Країні, але дочки, яких він виростив і виховав, удостоїлися того, що через них додався розділ у Торі, у якому роз'яснюється порядок успадкування Країни, а «спадкування не припиняється»[32].

Примітки

  1. ^ Коментар Раші там, 3.
  2. ^ «Тосафот», що починаються словами «Афілу», Гемара, трактат Бава батра, 119, кінець сторони б.
  3. ^ Бо навіть якби він скористався дровами, свідки свідчили б, що він не потребував дров, і отже, не був би повинен смерті, і тоді не прояснився б закон про осквернення Шабату.
  4. ^ І цим пояснює Ребе («Торат Менахем», 5715, частина 2), що Цлафхаду вдалося здійснити обидві речі разом: і прояснення закону про осквернителя Шабату, і так, що він сам знав, що не осквернив Шабат.
  5. ^ Там само, 8.
  6. ^ Як наводиться в Мішні, трактат Бава батра, розділ 8, мішна 3.
  7. ^ Аркуш 119, сторона б.
  8. ^ Дварім 25, 5.
  9. ^ «Шулхан арух» — «Орах хаїм», частина 1, Закони Біркат га-мазон.
  10. ^ Згідно з Мішною, трактат Брахот, 20б.
  11. ^ Як наводиться в Гемарі там. Див. також Рамбам, Закони благословень, розділ 5, закон 1; Рош, Брахот, розділ 3, параграф 13; «Тур» і «Шулхан арух», п. 1, та ін.
  12. ^ Згідно з Раші там, що починається словами «О де-рабанан». І див. параграф 187, п. 7.
  13. ^ «Торат Менахем», 5715, частина 2, із сіхи 13 тамуза 5715 (3 липня 1955).
  14. ^ Бемідбар, 27, 4
  15. ^ Там само, 5.
  16. ^ Коментар Раші на цей вірш.
  17. ^ Вислів мудреців — Псахім, 57б. Євамот, 105б.
  18. ^ Дварім 1, 17, і в коментарі Раші.
  19. ^ Там само, 8.
  20. ^ Аж до восьми останніх віршів, які були наприкінці сорокового року
  21. ^ 60, кінець сторони а.
  22. ^ «Торат Менахем», 5715, частина 2, із сіхи 13 тамуза 5715 (3 липня 1955).
  23. ^ У респонсах р. Меїра з Любліна — «Шут Ор га-Меїр», параграф 12. — І див. «Лікутей сіхот», том 28, с. 94 і далі, і вказане там.
  24. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 28, с. 94, примітка 14, і вказане там.
  25. ^ Шмуель I 16, 7.
  26. ^ Сангедрін, 6, кінець сторони б, і вказане там.
  27. ^ Бо навіть якби він скористався дровами, свідки свідчили б, що він не потребував дров, і отже, не був би повинен смерті, і тоді не прояснився б закон про осквернення Шабату.
  28. ^ Коментар Раші, Шлах 15, 32.
  29. ^ Шабат 118, 2.
  30. ^ Бешалах 16, 27.
  31. ^ Там само 17, 8.
  32. ^ Бава батра, 129б; 133, кінець сторони а.

Повідомити про помилку на цій сторінці