Перейти до вмісту

Хаїм-Яаков Відревич

Матеріал з Хабадпедії
Хаїм-Яаков Відревич
Основна інформація
Дата народження7 кислева 5595 (9 грудня 1834)
Місце народженняДобромисль
Місце похованняДілянка «Хелкат аншей Любавич»
КраїнаРосія, США
Місце проживанняНью-Йорк (Мангеттен)
Місце діяльностіЧерніка, Купишкіс, Москва, Нью-Йорк
Рід діяльностірабин, посек, редактор
Освіта«йошвім» при дворі Ребе Цемах Цедека в Любавичах
Посадарабин містечка Черніка, рабин хасидської громади Купишкіса (5615–5627), рабин Москви, рабин громади хасидів Хабаду в Америці, рабин синагог «Цемах Цедек нусах Арі» і «Синагога Любавич» у Нью-Йорку
УчителіРабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Ребе Цемах Цедек), Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш)
Сім'я
Батькор. Біньямін Відревич
ДружинаТамара, Двора Александер (другий шлюб)
ДітиЙосеф-Цві, дві доньки

Рав Хаїм-Яаков Відревич (їдишем: «Відревич» або «Відревиц», відомий як «рабі Яаков Купішкер» або «Москвер рав», 7 кислева 5595 (9 грудня 1834) — 12 іяра 5671 (10 травня 1911)) — один із видатних рабинів Хабаду в поколінні Ребе Цемах Цедека, який шістнадцять років служив рабином Москви, після чого емігрував до Нью-Йорка, де був рабином громади хасидів Хабаду в Америці та одним із видатних рабинів ортодоксального єврейства в Сполучених Штатах. Відредагував багато праць Ребе Цемах Цедека, насамперед книгу «Цемах Цедек».

Біографія

Рав Відревич у період служіння в Сполучених Штатах

Народився в Добромислі Могильовської губернії 7 кислева 5595 року (9 грудня 1834) у родині батька, р. Біньяміна Відревича. Був партнером у навчанні рава Аврагама-Хаїма Розенбойма у Любавичах і входив до числа «йошвім», що навчалися при дворі Ребе Цемах Цедека, і навіть отримав від нього рабинську сміху.

Надгробок його дружини з першого шлюбу, пані Тамари, відомої як «ребецн з Москви»

Незабаром після того як він одружився з Тамарою[1], його було призначено рабином містечка Черника[2] у Могильовській губернії. Зі збережених свідчень про його особистість випливає, що він заїкався і насилу говорив плавно, але був улюблений усіма навколо і славився розвиненим почуттям гумору та гострим, відточеним язиком, яким користувався проти тих, хто намагався зазіхнути на єврейську традицію.

У 5615 році (1854/1855) його було призначено рабином хасидської громади в містечку Купішки Вітебської губернії, де він служив до 5627 року (1866/1867). У період його служіння в цьому містечку відійшов зі світу Ребе Цемах Цедек, і рав Відревич був серед меншості, що пов'язала себе з його сином Ребе Магараша і прийняла його своїм Ребе.

У 5636[3] році був посланий Ребе Магарашем до Москви обійняти там рабинську посаду, одночасно з іншим хасидом із міста Полоцька, посланим туди служити машпіа[4]. Роки служіння в Москві стали періодом, коли засяяла його слава як видатного законовчителя, і відтоді він підписувався своїм ім'ям із додаванням назви міста Москви — звичай, який він зберіг і після еміграції до Сполучених Штатів[5].

У період служіння рабином у Москві, у 5643 році (1882/1883), у містечку Любавичі зіпсувалася міква, і Ребе Рашаб попросив його наглядати за будівництвом, щоб воно було виконане якнайретельніше.

Шістнадцять років він служив мара де-атра в Москві, доки в 5652[6] році в царській Росії не відбулася зміна влади, і внаслідок погромів, учинених російськими антисемітами проти євреїв, і рішення про виселення євреїв із Москви він вирішив емігрувати з родиною до Нью-Йорка.

Згідно з наявними в нас джерелами, рав Відревич був першим хасидом Хабаду, який емігрував до Сполучених Штатів, а слідом за ним емігрував і рав Аврагам-Хаїм Розенбойм; вони стали першим ядром для заснування хабадської громади в Сполучених Штатах.

Рав Розенбойм звернувся до нього по пораду, чи переїжджати до Сполучених Штатів, і він відповів йому: «Я вже вирішив у серці своєму нічого не відповідати кожному, хто питає і просить моєї поради про переселення сюди, і це цілком зайве, бо не у владі людини путь її і т. д., і від Г-спода кроки людини і т. д.; для кожного, хто приїде сюди, я готовий і налаштований зробити все, що в моїх силах, як було в мене завжди, але твердо обіцяти я не можу. Загалом ця країна дуже добра для тих, хто бажає будь-якої роботи. Родина, що приїжджає сюди, в якій є троє або четверо тих, у кого є сила в стегнах працювати, одразу після приїзду не знатиме нужди; але для людей ніжних і розпещених я не бачив країни, гіршої за неї».

Після прибуття до Сполучених Штатів він посів почесне місце серед перших осіб єврейства Сполучених Штатів і вважався одним із видатних рабинів-гаонів ортодоксального єврейства.

В огляді, опублікованому про нього після його відходу з життя в газеті «Морген журнал»[7], розповідається, що він мав високий авторитет і серед єврейських ділових людей в Америці, і найбільші купці та багатії єврейської громади приходили до нього по пораду.

У пізніші роки життя в Америці служив рабином хабадських синагог, заснованих на вулиці, де він жив, — Генрі-стріт, в Іст-Сайді, на Мангеттені, у Нью-Йорку, — які називалися «Цемах Цедек нусах Арі» і «Синагога Любавич».

Гострі вислови «рава з Купішок» або «рава з Москви» і досі в багатьох на вустах[8]

Редагування праць Ребе Цемах Цедека

Після відходу зі світу Цемах Цедека йому було доручено редагування респонсів «Цемах Цедек» разом із равом Шимоном, сином р. Давида; робота тривала кілька років, і весь цей час Ребе Магараш і адмор Йосеф-Іцхак з Овруча квапили з друком. У 5631 році (1870/1871) роботу над редагуванням першого тому було завершено, і його було відправлено до друку в друкарню «Вдова і брати Ромм».

Крім того, займався коректурою і редагуванням інших праць Ребе Цемах Цедека, а частину відредагованих ним праць зберігав у себе в додатковому примірнику. Після його відходу з життя в його архіві було знайдено різні рукописи, серед них «Ігерет га-віккуах ве-га-шалом», яке Цемах Цедек написав задля встановлення миру між табором міснагдім і хасидською громадою та з метою захистити хасидів і виправдати їх перед звинуваченнями міснагдім.

Відхід з життя

Надгробки рава Відревича (ліворуч) і його сина Йосефа-Цві (праворуч) на ділянці «Аншей Любавич ве-Ніжин» на кладовищі «Bayside Acacia Cemetery»

Через п'ять років після прибуття до Америки він овдовів, втративши дружину Тамару, а по закінченні жалоби в 5661 році (1900/1901) одружився з багатою вдовою на ім'я Двойра Александер, але й цей шлюб не тривав довго: через кілька тижнів після весілля вона лягла спати у своє ліжко і не прокинулася.

Його життя в Америці тривало близько 19 років, доки в 5671 році (1910/1911) він не захворів і не зліг, а через кілька місяців помер з доброю славою 12 іяра у віці сімдесяти шести років.

У похоронній процесії брали участь натовпи американських євреїв, які бачили в ньому свого духовного наставника, і поліція насилу підтримувала порядок.

По закінченні процесії його було поховано на хабадській ділянці «Аншей Любавич ве-Ніжин» у західній частині району Квінс, поруч із членами його родини.

Родина

Рав залишив по собі єдиного сина і двох доньок — одна жила в Росії, друга в Нью-Джерсі. На момент його відходу з життя в нього було шістнадцять онуків.[7]

Його син р. Йосеф-Цві теж емігрував до Сполучених Штатів через рік після батька, у 5653 році (1892/1893), жив на Мангеттені неподалік від батька, але помер раніше за нього, у 5667 році (1906/1907), і був похований на ділянці «Аншей Любавич ве-Ніжин» там само, де похований його батько.

Невістка, дружина його сина р. Йосефа, пані Пеша (уроджена Вейц), була активісткою в організації дружин хасидів у хабадській громаді, що почала складатися в Америці; у 5663 році (1902/1903) заснувала об'єднання дружин хасидів під назвою «Любавич Лейдіс Ейд Асошіейшн» (Товариство любавицьких жінок) і дбала про взаємодопомогу між дружинами анаш.

У р. Йосефа-Цві був син на ім'я Шауль, який теж емігрував до Америки і був дуже близький до діда; він помер у віці 42 років у 5679 році (1918/1919) і похований на Маунт-Ціон.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Її батька звали Шауль, і вона походила від рабі Йоеля Сіркіша — Баха.
  2. ^ У їдишському написанні: טשערניקא.
  3. ^ У книзі «Толдот Аврагам Хаїм» (Розенбойм, с. 21) на підставі листа рава Розенбойма робиться висновок, що його було призначено рабином лише на початку 5637 року (1876/1877).
  4. ^ «Сефер га-толдот» Ребе Магараша, с. 71.
  5. ^ Можна припустити, що однією з причин цього було те, що він був посланий до Москви Ребе Магарашем, і як хасид, пов'язаний зі своїм Ребе, він бачив у служінні рабином у Москві за дорученням Ребе частину своєї особистості.
  6. ^ Хасидський дослідник рав Шмуель Краус навів у збірці «Гаарот га-тмімім ве-анаш» єшиви в Морристауні (випуск 709, тижнева глава «Бо» 5754, с. 17) ще одне джерело, в якому міститься особисте свідчення про те, що він залишив Москву вже в 5651 році (1890/1891). У цьому свідченні рава Відревича названо «особистим другом адмора», і його описано як людину з особливо величною зовнішністю, з рудою бородою і довгими пейсами. Так само прямо сказано в книзі «Хахмей Ісраель бе-Америка», що вийшла в Нью-Йорку в 5663 році (1902/1903), с. 38
  7. ^ 1 2 «Москвер рав ніфтер геворн: р. Хаїм-Яаков Відревич (мир праху його)», «Морген журнал», 10 травня 1911 — 12 іяра 5671 (10 травня 1911), с. 1.
  8. ^ (Див. також «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 7, с. 103; т. 10, с. 31) і розкидані по багатьох збірках («Мі-дор ле-дор» М. Ліпсона та ін.). Див. також «Оцар зіхронотай» Й.-Д. Айзенштейна (Нью-Йорк, 5690, с. 77). Див. також Єгошуа Мондшайн, полеміка «Рабини і шойхети» в Харкові, на сайті «Кармім».
Хаїм-Яаков Відревич згадується ще в 8 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440349700

Повідомити про помилку на цій сторінці