Пурим катан 5687

Фарбрейнген Пурим катан 5687 був відомим фарбрейнгеном Ребе Раяца в синагозі на вулиці Архипова в Москві, на якому Ребе відкрито говорив про обов'язок зміцнювати юдейське виховання, і навіть стрибнути у вогонь, але не віддавати своїх дітей до шкіл Євсекції. На цьому фарбрейнгені Ребе Раяц виголосив відомий маамар «Ве-кібель га-єгудім». На цьому фарбрейнгені були присутні співробітники ДПУ, і Ребе Раяц сказав, що бачить їх і знає, що вони роблять, і внаслідок фарбрейнгену його було заарештовано через кілька місяців і йому було винесено смертний вирок. Цей фарбрейнген справив на хасидів особливе враження щодо самопожертви заради виховання дітей Ізраїлю.
Передісторія
5687 рік був через лічені роки після початку комуністичної революції. Це був дуже тяжкий рік для життя юдеїв, які прагнули дотримуватися Тори й заповідей. Євсекція, єврейський відділ комуністичної партії, усіма силами боролася проти релігійного життя в Радянському Союзі. У той час синагоги перетворювали на склади, міквот заливали бетоном, «хедери» закривали, і закон про обов'язкову освіту змушував усіх громадян віддавати своїх дітей до радянських шкіл.
Але Ребе Раяц виступив проти Євсекції і заснував підпільну мережу активістів, яка їздила вздовж і впоперек країни, щоб відкривати «хедери», будувати міквот у таємних місцях і влаштовувати молитовні міньяни. Звісно, члени Євсекції знали про діяльність Ребе Раяца, і вони поставили собі за мету заарештувати його будь-яким можливим шляхом.
Початок місяця адара I 5687 (лютий–березень 1927)
Так записав А. Фукс, один із відомих юдеїв у Москві того часу:
«На початку місяця адара I 5687 (лютий–березень 1927) Любавицький Ребе відвідав Москву, і тоді мене викликали до ДПУ, де запитали мене, чи правда, що Ребе Шнеєрсон перебуває зараз у Москві і що він зібрав велику суму на утримання релігійних установ... і що він організовує сотні молодих людей для підтримки юдейських релігійних установ по всій країні, а також що сотні тисяч юдеїв-хасидів і „міснагдім“ підкоряються йому і шанують його.
«За потоком запитань і за манерою мови я зрозумів, що в ДПУ обговорюють Ребе та його діяльність і що становище дуже серйозне, я відповів: Ребе Шнеєрсона я добре знаю вже багато років як людину, що цікавиться покращенням становища юдеїв і діє заради нього. Я знав ще його батька, відомого Ребе, який стояв на чолі всякої юдейської громадської роботи і часто відвідував для цього столицю. Будучи студентом університету в Ленінграді, я навіть бачив його діда, Ребе, який ризикував тоді, відвідуючи найстрашніших міністрів у зв'язку з погромами, що сталися з юдеями Києва і Ніжина, і своєю мудрістю та відвагою зумів угамувати розбурхані пристрасті. Нинішній Ребе Шнеєрсон — це людина, „в якій дух“, у повному розумінні слова; мені невідомо, чи підтримує він релігійні установи, але якщо це правда — напевно ви не знайдете в його діяльності порушення закону. Мені відомо, що він зараз у Москві, але мені невідома мета його приїзду».
Невдовзі після повернення пана Фукса додому він викликав одного з наближених Ребе Раяца і порадив йому, щоб Ребе Раяц покинув Москву якомога швидше і негайно повернувся додому.
І сказав А. Фукс: «Наступного дня я зустрів згаданого наближеного і запитав його, чи поїхав Ребе. Той відповів мені невпевнено. Я зрозумів, що моєї поради не було виконано, і шкодував про це».
Ребе Раяц вів щоденник, де він докладно записував те, що з ним відбувалося. Щоденник від Пурим катан розповідає про ту саму пораду, яку він отримав від пана Фукса, і про особливо лиху звістку, що дійшла до нього.
Так пише Ребе Раяц у своєму щоденнику: «О дев'ятій годині прийшов хасид рабі Барух-Шалом за дорученням пана Фукса, що його викликали до ДПУ і питали про мене, і його думка, що мені слід покинути місто, бо на мене чатують.»
Ребе Раяц описує також телефонну розмову, в якій йому повідомили про арешт його особистого секретаря: «Пролунав дзвінок телефону, і пан Н.Г. взяв слухавку послухати. У кімнаті запала тиша, обличчя присутніх звернені до телефону, і вони дивляться запаленими очима і з відкритими ротами на пана Н.Г., і я бачу, що обличчя Н.Г. змінюється з червоного на біле і з білого на червоне, і розумію, що це лиха звістка. Пан Н.Г.: учора вночі прийшли до дому рава Ельханана-Дова Морозова, і обшукували всю ніч і нічого не знайшли. Сьогодні опівдні прийшли знову і проводили обшук упродовж п'яти годин і зовсім нічого не знайшли, і перед відходом забрали рава Ельханана-Дова Морозова з собою під арешт».
Попри небезпеку, що нависла над головою Ребе Раяца, він попросив присутніх тримати це в таємниці і повідомив хасидам, що наступного дня об 11 вечора відбудеться фарбрейнген.
Фарбрейнген Пурим катан 5687
Фарбрейнген відбувся в синагозі на вулиці Архипова в Москві, у другій кімнаті синагоги, в «Хабадніцер». На цьому фарбрейнгені Ребе Раяц провів фарбрейнген для учнів єшиви «Тіферет бахурім» і виголосив маамар, що починається словами «Ве-кібель га-єгудім», і в ньому зажадав від юдеїв самопожертви заради виховання дітей Ізраїлю; під час виголошення маамару синагога кишіла агентами ДПУ, які записували кожне слово Ребе, і Ребе сказав, що бачить їх і знає, що вони роблять; ця вражаюча подія спонукала багатьох юдеїв до самопожертви заради виховання дітей Ізраїлю.
Ребе описує фарбрейнген:
«У той період його святість мій учитель і тесть Адмор уже знав, що на його діяльність у галузі поширення юдаїзму дивляться недобрим оком і рахують його кроки, і попри це оголосив, що має намір виголосити маамар хасидуту в любавицькій синагозі, не зважаючи на небезпеку, яка була з цим пов'язана... Коли один із габаїв синагоги спробував вказати моєму вчителеві й тестеві Ребе на серйозність становища, що напевно на цьому зібранні будуть присутні й шпигуни з Євсекції, які стежитимуть і прислухатимуться до кожного звуку, що виходить з його уст, і якщо будуть сказані речі, які їм не до вподоби, то це небезпека для нього, для публіки, що слухає, для синагоги тощо, і він, безсумнівно, знає, що з владою не можна жартувати, – мій учитель і тесть Ребе вислухав ці слова з увагою і зауважив, що попри це має намір виголосити маамар хасидуту публічно. У призначену годину синагога була заповнена вщерть, і мій учитель і тесть Ребе з величезним піднесенням виголосив маамар «Ве-кібель га-єгудім ет ашер гехелу лаасот», у якому йшлося про самопожертву заради дотримання Тори та її заповідей, і особливо про самопожертву заради виховання дітей Ізраїлю... Таким був зміст маамару, знаючи, що на цьому зібранні присутні шпигуни, і знаючи величину небезпеки, пов'язаної з цим! Справді, через лічені місяці його ув'язнили під арешт за його роботу з поширення юдаїзму, і на першому допиті йому нагадали про подію Пурим катан з усіма подробицями слів, які він сказав тоді!»
А. Фукс описав фарбрейнген так:
«Я і пан Вендл увійшли послухати проповідь, я побачив Ребе, що сидів на бімі й виголошував промову могутнім голосом. Він пояснює, що пуримське диво прийшло завдяки стійкості синів Ізраїлю того покоління, які не побажали послухатися царя — за порадою його міністрів — асимілюватися в народі Ахашвероша. Причиною стійкості народу, що витримав випробування, були 22 тисячі отроків із синів Ізраїлю, учнів Мордехая, які під час указу про заборону вивчення Тори сказали Мордехаю: „Ми з тобою і на життя, і на смерть“, і вони — діти й отроки — перемогли головного міністра, нечестивого Амана. Ця духовна війна — вічна війна, і вона відбувається в кожному поколінні й у кожному місці, і тільки підтримкою вивчення Тори маленькими дітьми ми встоїмо, як написано: З уст немовлят і грудних дітей Ти заснував силу — щоб угамувати ворога і месника. Зміст слів, піднесення промовця, який не зважає на небезпеку, пов'язану з виголошенням такої промови, і величезна увага слухачів справили на мене сильне враження, і я хотів почути продовження, але помітив людей, які здалися мені підозрілими як нишпорки, і покинув це місце.»
Зміст фарбрейнгена
Зміст святих слів Ребе Раяца всю ніч був майже в одному стилі й про одне, і полягав у тому, щоб застерегти дорослих щодо малих, щоб оберігати душі малих від небезпечних хедерів наших братів, наших ненависників з «Євсекції», і триматися від них подалі аж до справжньої самопожертви. І, наприклад, він звернувся до одного з анаш з Невеля на ім'я Залман і сказав йому: «Залмане, коли розведуть багаття із сухих дров і скажуть тобі: вибирай собі одне з двох — або ти віддаси своїх дітей до їхніх шкіл, або кинься у вогонь, — чи знаєш ти, що робити? – (Ребе вдарив кулаком по своєму святому серцю і сказав:) ти мусиш кинутися у вогонь, аби тільки не віддавати своїх дітей до їхніх шкіл!» — і в такому стилі була його промова всю ту ніч аж до його непритомності.
І так, коли він вимагає від відомого хасида р. Іче дер Масміда займатися навчанням дітей тінокот шель бейт рабан, а інакше – «то ви самі по собі, богобоязний юдей, учись і молись увесь день, але зі мною у вас немає жодного зв'язку взагалі й зовсім».
Наслідки фарбрейнгену
Як сказано, полум'яні слова Ребе Раяца врешті-решт призвели до його арешту таємною поліцією, і на суді, який над ним провели, йому було винесено смертний вирок. Після величезного тиску і з милості Творця його врешті було звільнено, але він був змушений покинути країну, проте таємна мережа, яку він створив, продовжувала берегти юдейську жаринку по всьому Радянському Союзу.
Див. також
Додаткова література
- Пуримський сувій 5687 — велика документація про події Пурим катан 5687

- «Пурим катан, 5687»: фарбрейнген, що увійшов у хабадську історію
- Маамар «Ве-кібель га-єгудім», «Сефер га-маамарім 5687»
на сайті HebrewBooks
- «Єхідут» Ребе з Адмором з Гусакова, під час якого він розповів про бурхливі події відомого фарбрейнгену Ребе Раяца в «Пурим катан» у 5687 році (1926/1927)

- Історія Пурим катан 5687 1927 у Москві
