Портал:Кфар-Хабад/Історія Кфар-Хабада
Заснуванню Кфар-Хабада передувала ініціатива створення хабадського поселення, що почалася в 5704 році (1943/1944), коли рав Еліезер Красик запропонував заснувати поселення, у якому житимуть хасиди Хабаду, які відкриють підприємства й займатимуться сільським господарством, а на прибуток фінансуватимуть заклади, що будуть створені в поселенні.
Пропозиція стала практичною після Другої світової війни, і наприкінці 5707 року (1946/1947) рав Красик поїхав до таборів переміщених осіб у Європі, з'ясував настрій у хасидів, що втекли з Радянського Союзу, а потім поїхав до Ребе Раяца і разом зі своїм шурином равом Моше Гурарі, обидва — з керівників «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, побували на численних єхідуйот упродовж місяця тішрей 5708 (вересень–жовтень 1947). Наприкінці цього місяця пан Шнеур-Залман Шазар був викликаний на єхідут, на якому Ребе Раяц запропонував йому заснувати хабадське поселення.
Багато часу минуло, доки було засновано поселення, і 19 кислева 5709 (21 грудня 1948), коли пан Шазар прийшов на фарбрейнген до хабадської синагоги на вулиці Нахалат-Біньямін у Тель-Авіві, керівники «Агудат хасидей Хабад» говорили з ним про заснування поселення, і слідом за цією розмовою Шазар звів їх із паном Аврагамом Герцфельдом та іншими високопосадовцями в Єврейській агенції та урядових установах. Керівники «Агудат хасидей Хабад» діяли весь час разом із Шазаром і під керівництвом Ребе Раяца, і щоб допомогти їм, було послано рава Шмар'ягу Гурарі, зятя Ребе Раяца, і рава Біньяміна Городецького.
Керівники «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі на чолі з равом Еліезером Красиком і равом Пінхасом-Тодросом Альтгойзом займалися пошуком відповідної території, і було вирішено зупинитися на Сафрії — покинутому арабському селі. У місяці іяр 5709 року (квітень–травень 1949) хасиди оселилися в арабському поселенні Сафрія, а 21 іяра 5709 року (20 травня 1949) поселення було офіційно засновано, причому члени правління «Агудат хасидей Хабад» усіма силами допомагали поселенцям як слід облаштуватися, разом із комітетом, що представляв біженців, які лише нещодавно прибули до Країни. Спочатку хасиди оселилися в покинутих будинках Сафрії, і лише через кілька років отримали від держави землі, щоб жити на них і обробляти їх.
Напередодні святого Шабату тижневої глави «Бе-гар» 5709 року (1948/1949) Ребе Раяц надіслав підбадьорливий лист першим поселенцям Кфар-Хабада, у якому повідомляв їм про сувій Тори, посланий ним.
У 5709-5710 роках (1948–1950) Ребе Раяц доклав багато зусиль, щоб зміцнити поселення в економічному відношенні. У межах цих зусиль Ребе Раяц звертався в багатьох листах до діячів Єврейської агенції та «Джойнта», щоб вони допомогли мешканцям Кфар-Хабада. Після відходу з життя Ребе Раяца Ребе продовжував підбадьорювати поселенців, і завдяки його великому натхненню село виросло.
У перші дні села більшість його мешканців займалися різними галузями сільського господарства — розведенням худоби, птиці, різних овочів та іншим. З роками, із розвитком технології, сільськогосподарську працю в Кфар-Хабаді поступово закинули, і на сьогодні в селі залишилося обмежене сільське господарство.

Убивство «Яд га-Хаміша» сталося в ніч на четвер, у ніч на 1 іяра 5716 (12 квітня 1956), близько восьмої години вечора, коли учні та вихователі стояли на вечірній молитві: навчально-молитовний зал сільськогосподарської школи в Кфар-Хабаді зазнав нападу терористів-федаїнів, що проникли з Йорданії. У жорстокій різанині було вбито вихователя, тамім Сімху Зільберштрома, і чотирьох учнів. На їхню пам'ять було створено друкарню, названу їхнім ім'ям: «Яд га-Хаміша».
