Перейти до вмісту

Освячення первістків

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Заповідь посвячення первістка стосується як первістка людини, так і первістка чистої худоби, і ця заповідь зобов'язує власника первістка посвятити первістка Всевишньому. Коли йдеться про людей, мається на увазі перший син, народжений жінкою, а в усьому, що стосується худоби, йдеться про первістка чистої худоби — бика, вівцю й козу (а не про звіра). Осел також потребує викупу, однак він у цьому відношенні становить виняток.

Посвячення первістка

Власник первістка зобов'язаний посвятити первістка, сказати: «Ось це святе», — і привести його до когена. Первісток передається когену, а коген спалює його жир і кров на жертовнику. М'ясо їдять когени в Єрусалимі, як докладно викладено в трактаті «Бехорот».

Зі змістів заповіді

Заповідь покликана нагадати нам, що все належить Всевишньому і що всяке благо, яке отримує людина, є даром від Всевишнього. Згідно з Торою, усякий перший народжений плід, хоч би як він був дорогий людині, слід посвятити Святому, благословенний Він, і віддати когену. У такий спосіб людина отримує можливість визнати, що весь світ належить Всевишньому і що немає в неї жодного володіння будь-чим у світі. Крім того, заповідь пов'язує нас із великим чудом, яке вчинив Всевишній у Єгипті, коли вивів нас могутньою рукою і вразив єгипетських первістків.

Із законів заповіді

Закони, пов'язані з цією заповіддю, охоплюють місце шхіти, час, у який слід їсти м'ясо, вади, що роблять первістка непридатним, відмінність між постійною та минущою вадою і того, хто уповноважений встановлювати ваду. Також є закони щодо первістка, народженого у двох компаньйонів, або якщо є сумнів, чи йдеться про первістка. Кожна подробиця законів цієї заповіді роз'яснюється в трактаті «Бехорот».

Заповідь посвячення первістка чистої худоби діє лише в Землі Ізраїлю, згідно зі сказаним у Торі: «І їстимеш перед Г-сподом, Б-гом твоїм, десятину хліба твого... і первістків великої худоби твоєї»[1], що пов'язує цю заповідь із Землею Ізраїлю. Також і поза Землею, за постановою мудреців, є обов'язок посвячення первістка худоби, але маються на увазі переважно первістки чоловічої статі, з яких приносять відповідні жертви. Водночас первісток людини й первісток осла не діють у когенів і левітів, як докладно викладено.

Інші заповіді, пов'язані зі святинями: в інших заповідях, що стосуються святинь, як-от не працювати на них і не стригти з них вовну, від нас вимагається утримуватися від доторкання до святинь і від використання їх непристойним чином. Тим самим ми віддаляємо себе від святості худоби й продуктів, посвячених служінню Всевишньому.

Серед іншого, заповідь не працювати на святинях вказує, що не можна працювати на первістку бика або на іншій посвяченій худобі, а щодо вовни посвяченої худоби заборонено її стригти. Кожна подробиця цієї заповіді пов'язана з центральною ідеєю віддалення від святині та шанування святості Всевишнього в служінні жертвоприношень[2].

Див. також

Примітки

  1. ^ Дварім 14, 23.
  2. ^ «Сефер га-хінух», заповіді 18, 483, 484.

Повідомити про помилку на цій сторінці