Перейти до вмісту

Особистий вірш

Матеріал з Хабадпедії

Промовляння особистого вірша — звичай, наведений у «Шулхан арух», згідно з яким слід додавати й промовляти наприкінці молитви Шмоне есре вірш із Танаху, що починається й закінчується тими самими літерами, якими починається й закінчується особисте ім'я. Коли є кілька особистих імен, промовляють кілька віршів.

Дотримання цього звичаю — сгула, щоб людина не забула свого імені, коли постане на суд перед Небесним судом після свого відходу з життя, і хасиди зазвичай додають і промовляють також вірші імен, що стосуються Ребе, як частину «гіткашруту» з ним.

Джерело звичаю та його значення

Первісне джерело звичаю — додаток у коментарі Раші до книги Міхи на вірш «і мудрий побачить ім'я Твоє»[1], що кожного, хто щодня промовляє вірш, який починається й закінчується так, як починається й закінчується його ім'я, Тора рятує від геїнома.

Пояснення цього в тому, що ім'я людини — канал життєвої сили її душі[2]. А в «Зогарі» сказано, що нечестивці в геїномі не пам'ятають своїх імен.

А в «Шла» наведено, що коли людина забуває своє ім'я в час відходу з життя, коли її судять у Небесному суді, це завдає їй багатьох і навіть тяжких страждань, і тому треба намагатися перемогти це й пам'ятати своє ім'я (яке вказує на її місію у світі), і наводить там 2 можливості: перша — промовляти при кожній молитві наприкінці Шмоне есре вірш, перша літера якого збігається з першою літерою його імені, а остання літера вірша збігається з останньою літерою його імені, і друга можливість — вірш, що містить у собі ім'я людини[3], і цей звичай цитувався також у книгах ахаронім[4].

А Ребе Цемах Цедек додав, що літери цих віршів очищають сяйво душі, що перебуває в тілі, від бруду матеріальності тіла, і засвідчив про одного з хасидів, що тією простодушністю й простотою, з якою він промовляв ці вірші, він досягав тієї самої дії, якої досягають інші хасиди глибокими роз'ясненнями й осягненнями[5].

Імена, для яких у Танаху немає вірша, що відповідає їхньому імені

Не для всіх варіантів імен є в Танаху відповідні вірші, що починаються й закінчуються тією самою літерою[6], і «Шла» написав, що в такому разі, якщо є вірш, який містить саме ім'я, можна промовляти цей вірш.

Ребе запропонував[7], щоб у такому разі промовляли вірш, який починається літерами того самого органа мовлення, так, наприклад, для імені «Зеліг» промовляють вірш «זָרַח בַּחֹשֶׁךְ אוֹר לַיְשָׁרִים, חַנּוּן וְרַחוּם וְצַדִּיק / Зарах ба-хошех ор ла-єшарім, ханун ве-рахум ве-цадік / Засяяло в темряві світло для праведних — милостивий, і милосердний, і праведний»[8].

Звичаї та вказівки

  • Промовляння вірша Ребе: як частину звичаїв гіткашруту хасиди зазвичай промовляють (перед своїм особистим віршем) вірші імені Ребе: «מאור עיניים ישמח לב, ושמועה טובה תדשן עצם / Меор ейнаїм єсамах лев, у-шмуа това тедашен ецем / Світло очей радує серце, добра звістка живить кості[9]», і «מה טובו אוהליך יעקב משכנותיך ישראל / Ма тову огалеха Яаков, мішкенотеха Ісраель / Які гарні намети твої, Яакове, оселі твої, Ісраелю[10][11]». Є хасиди, у яких було прийнято промовляти для імені «Менахем» саме вірш «Той, Хто звеличує спасіння царя Свого і творить милість помазанцю Своєму», як частину вираження віри в те, що Ребе — Мошіах[12].
  • Місце промовляння віршів: наприкінці молитви Шмоне есре, перед другим «Іг'ю ле-рацон»[13], або перед «Єхі рацон»[14].
  • Промовляння за ктів, а не за крі: Ребе свідчить, що один із віршів, які Ребе Рашаб звелів промовляти своєму синові Ребе Раяцу, — «Г-сподь завершить за мене», попри те що у вимові перше слово вимовляють з «алеф», а не з «йуд»[15].
  • Коли є імена з однаковими віршами: коли в людини 2 імені з однаковими початковими й кінцевими літерами, або коли її ім'я збігається з ім'ям Ребе, слід промовляти вірші двічі[16].
  • Вибір вірша з позитивним змістом: із приватної вказівки Ребе можна зробити висновок, що коли є можливість, варто обирати вірш із позитивним змістом[17].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Міха 6, 9.
  2. ^ «Зогар хадаш» Рут 84б. «Сефер га-Багір» пункт 80 і в «Ор багір» там.
  3. ^ «У час відходу з життя людини з життя її запитують, як її звали. А вона забуває своє ім'я, що завдає їй багатьох і тяжких страждань. Сгула, щоб вона не забула свого імені до Судного дня, — нехай промовляє за життя щодня наприкінці молитви Шмоне есре перед віршем: „Іг'ю ле-рацон…“, що наприкінці, один вірш, який починається з першої літери її імені й закінчується останньою. А якщо знайшла вірш, у якому згадано її ім'я, то це добре, і немає потреби в першій та останній літерах».
  4. ^ У «Каф га-хаїм» «Орах хаїм» кінець розділу 122, і в «Арух га-шулхан» розділ 122, 8.
  5. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 6 сторінка 272.
  6. ^ Поєднання, для яких немає відповідних віршів у Танаху: ג) ג-ג, ג-ז, ג-ט, ג-ס. ד) ד-ג, ד-ז, ד-ח, ד-ט, ד-ס, ד-ע, ד-ק. ז) ז-ג, ז-ע. ח) ח-ג, ח-ע. ט) ט-ג, ט-ז, ט-צ, ט-ק. כ) כ-ג. ל) ל-ג. מ) מ-ג. נ) נ-ג, נ-ט, נ-ע. ס) ס-א, ס-ב, ס-ג, ס-ז, ס-ח, ס-ט, ס-ס, ס-פ, ס-ק, ס-ש. ע) ע-ג. פ) פ-ז, פ-ח, פ-ק. צ) צ-ג, צ-ז, צ-ט, צ-ס, צ-פ. ק) ק-ג, ק-ז, ק-ס, ק-ק. ר) ר-ג, ר-ס. ש) ש-ז, ש-ס. ת) ת-ג, ת-ס.
  7. ^ Тшура Цфатман сіван 5772 (травень–червень 2012) сторінка 11.
  8. ^ Тегілім 112, 4. І особливо тому, що за частиною версій у законах про гети є ті, хто пише «Зелік».
  9. ^ Відповідає імені «Менахем»; «Ігрот кодеш» частина 5 лист 1231, з Мішлей 15, 30 (у вірші написано «шмуа това» без «вав», але у збірнику «Га-Тамім» («Бейт Мошіах») випуск 2 (с. 23) опубліковано статтю рава Йосефа-Єшаї Брауна, яка підтримує промовляння вірша так, як його надруковано в «Ігрот кодеш»).
  10. ^ Відповідає імені «Мендл»; Бемідбар 24, 5.
  11. ^ «Сефер га-мінгагім» сторінка 12, з примітки Ребе в кунтресі 99 (Ребе Раяца) сторінка 107, що ґрунтується на словах Ребе Цемах Цедека, наведених там. А також в «Ігрот кодеш» частина 18 с. 17, і в «Шаарей галаха у-мінгаг» с. 185.
  12. ^ Тшура з весілля родин Нотік-Дорон 25 хешвана 5778 (14 листопада 2017) сторінка 72 (свідчення, що стосується звичаю хасидів у Росії, імовірно, до того, як їм стало відомо про лист Ребе на цю тему).
  13. ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 12.
  14. ^ «Ігрот кодеш» частина 18 с. 17, і «Шаарей галаха у-мінгаг» с. 185, у книзі «Галіхот Менахем» с. 206 написано, що, імовірно, слова Ребе в листі є друкарською помилкою і слід (чинити, як наведено в «Сефер га-мінгагім», і) промовляти вірші перед «Іг'ю ле-рацон», але «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора» Краун-Гайтс 5 тевета «Дідан націах» — Шабат тижневої глави «Ваїгаш» — 5766 відкинув це припущення.
  15. ^ «Ігрот кодеш» частина 2 лист 404.
  16. ^ Одна сгула для двох людей, у збірнику «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора» Краун-Гайтс, 11 нісана 5770 (26 березня 2010).
  17. ^ Коли р. Цві Рохворгер увійшов на єхідут у місяці тішрей 5737 (вересень–жовтень 1976) і запитав Ребе, чи можливо, що труднощі, які в нього в житті, спричинені тим, що особистий вірш, який він промовляє після «Елокай, нецор», має негативний зміст: «Біда й утиск спіткали мене, заповіді Твої — утіха моя», і Ребе звелів йому запитати рабина щодо цього питання, і після консультації з равом Залманом-Шимоном Дворкіним він змінив вірш. Тижневик «Бейт Мошіах» 18 кислева 5781 (4 грудня 2020) сторінка 38.

Повідомити про помилку на цій сторінці