Перейти до вмісту

Музика

Матеріал з Хабадпедії

Музика — загальна назва для всієї сукупності мистецтва, пов'язаного з творами, складеними з різних звуків, що змінюються один щодо одного за висотою тону, ритмом, динамікою, тембром і фактурою. Музика записується і фіксується за допомогою нот.

Музичні твори можна поділити на безліч категорій; вони — невід'ємна частина людської культури і супроводжують людину в дні радості й болю, а також у повсякденному житті, і виражають широкий діапазон смислів і змістів.

Частина музичних творів містить лише мелодію, а частина поєднує наспів зі змістовними словами.

У хасидизмі Хабад велика увага приділяється світові музики як частині служіння Всевишньому, і багато хабадських музичних творів мають яскраво виражений хабадський характер; загалом налічується триста сорок шість офіційних хабадських нігунів, крім приблизно трьохсот додаткових, «неофіційних», нігунів.

Своєрідність хабадських нігунів[1] знайшла вираження й у об'єктивних дослідників і музикознавців, які описали, що «компас стилів хасидського нігуну . . відображає легендарне зусилля скутої в душі „Б-жественної іскри“ визволити себе, далеко за межами обмеженого емоційного вираження чи мисленнєвої ідеї[2].

Історія

Найраніше історичне свідчення про використання музики належить до восьмого покоління від створення світу — про Ювала, сина Лемеха, який був ”батьком усіх, хто грає на кінорі та угаві”[3], і як тлумачить Расаг: «і це музика — складання нотних записів»[4].

Уже від самого початку єврейської історії використання наспівів і музики було невід'ємною частиною єврейського побуту:

У Мішкані та в Храмі левіти були поставлені на спів, і співали вони головним чином під час принесення постійної жертви, а також під час возливання вина і возливання води, при принесенні перших плодів та в інших випадках. Спів зазвичай супроводжувався трьома музичними інструментами — невелем, кінором і цельцелем[5], і на кожен із днів тижня була встановлена особлива пісня.

Під час навчання знаки кантиляції слугували вказівками для розставлення пауз і правильного розуміння віршів[6].

У книгах Пророків з'являються різні описи гри, і серед них гра Давида перед Шаулем, щоб зняти з нього смуток, гра «синів пророків» з метою, щоб на них зійшла Шхіна, а також знущання полонителів над синами Ізраїлю, коли ті вийшли у вигнання, — вони змушували їх співати «пісню Всевишнього на чужій землі».

Після руйнування Храму музика використовувалася головним чином під час молитов, а також у суботніх і святкових змірот. Уже в епоху гаонів були складені різні піюти, що промовлялися на особливий наспів[7].

Музика у звичному для нас сьогодні вигляді

Згідно з прийнятим сьогодні дослідженням, термін «музика» для позначення науки про музикування прийшов із грецької мови, від слова μουσική («мусікі»), «(мистецтво) муз». При цьому значення слова «муза» близьке за змістом до поняття «натхнення». На противагу цьому в єврейських джерелах наводиться додаткове пояснення: «музика» — це мудрість змішування голосів докупи в один твір[8]. У єврейських джерелах музику багато разів називали іменем «мудрість нігуну».

Одна зі значних труднощів у збереженні музичних творів протягом років — це відмінність у манері виконання однієї й тієї самої музики в різних людей і складність зафіксувати на письмі звуки, вся суть яких — у слуханні.

Основне заняття записом музики розвинулося в християнському світі: спочатку користувалися значками над текстом (подібно до знаків кантиляції), і поступово розвивався метод запису нот на «хамше» — системі з п'яти прямих горизонтальних паралельних ліній, що розташовані на рівній відстані одна від одної і на яких позначають знаки звуків (ноти), причому відстань між нотами і висота їх розташування на «хамше» вказують, як слід видобувати звуки. Проміжок між лініями називається «біна». Коли позначають ноту нижче нижньої лінії «хамші» або вище верхньої лінії «хамші», можна розширити «хамшу» для цієї конкретної ноти, додавши вузькі лінії завдовжки в знак ноти, які називаються «допоміжними лініями».

Початок позначення нотними знаками належить приблизно до 4510 року (750), а форму «хамші», прийняту в наші дні, воно отримало приблизно в 4861 році (1100).

Перше наявне в нас свідчення єврейської мелодії, записаної за допомогою нот, датується приблизно 4891 роком (1131).

Учень рабі Саадьї Гаона, р. Дунаш бен Лаврат («Адоним га-Леві»), у своїй книзі «Перуш ле-Сефер Єціра» пише про цю мудрість, що з чотирьох високих мистецтв вона — четверте мистецтво в ієрархії квадривіуму: «це наука музики, і вона найшановніша з чотирьох точних наук і остання з усіх них», а в пізнішу епоху Рамбам писав, що той, хто молиться, має «насолоджуватися серцем своїм і устами своїми... і не переставати тішити слух приємними звуками».

Хасидська музика

Основна стаття – Нігуни Хабаду, Портал нігунів Хабаду

З виникненням хасидського руху, що надає великого значення почуттю, яке супроводжує служіння Всевишньому та виконання заповідей, провідники хасидизму піднесли на щит силу музики й нігуну, і почала розвиватися ціла гілка хасидської музики.

Хасидські нігуни здебільшого безсловесні й виражають широкий діапазон почуттів і стилів — від смутку, тривоги і глибокого болю до захопленої радості.

Усередині самого хасидського руху особливо вирізнилися у ставленні до світу музики двори Брацлава, Модзиця, Вижниці та Хабаду.

Алтер Ребе сказав про свій прихід до Магіда з Межиріча: «У Межирічі мені стали відомі три речі: що таке Святий, благословенний Він, що таке євреї і що таке нігун», — і протягом хабадської історії було складено і збережено близько 700 нігунів, 347 з них надруковано в «Сефер га-нігуним».

Самі хасидські нігуни наші Ребе, провідники поколінь, поділили на 3 категорії:

  • Спрямований нігун: нігун, складений Адмором. Кожен хід у нігуні натякає на високу й піднесену ідею, а його мелодійні ходи спрямовані до вищих світів.
  • Нігун із родоводом («наповнений»): нігун, з яким молилися великі хасиди, і тому він «наповнений». Тобто він змістовний, вміщує внутрішню суть і виражає певне душевне почуття.
  • «Дурний» нігун: нігун, подібний до «дурного мирта», який нічого не виражає; це різні нігуни, що додалися в хасидів з плином часу, з яких можна видобути вказівки у служінні Б-гу тощо.

У вченні хасидизму

Алтер Ребе визначає відмінність між різними стилями музики: «В Ішмаеля музика — у смутку, а в Явані музика — у радості»[9], і в цьому ж дусі в інших місцях він пише, що нігуни ішмаелітян — це «скорбота й гіркота» і «меланхолія»[10], і, крім характеру нігунів, так само вони й діють на душу: «Нігуни Едома — лише щоб пробудити радість, а нігуни ішмаелітян — щоб пробудити смуток»[11].

Попри узагальнювальне визначення, і в ішмаелітян можуть бути нігуни радості, і в греків — нігуни смутку[12].

Алтер Ребе додає докладніше, що Яван за своєю природою — гвура, що в хеседі, і грає з гвурою в радості, а Ішмаель — хесед, що в гвурі, грає їм гіркоти (тобто сам нігун, крім того що він гіркий, ще й рухи його м'якші та ніжніші порівняно з нігуном Явана, де сама гра характеризується гвурою)[13].

У маамарах хасидуту пояснюється, що оскільки Ішмаель походить від Аврагама, природа якого була «людина хеседу», природа цього народу та його нащадків — радість і розкриття серця, і тому те, що пробуджує в них насолоду і новизну, — це саме такий рід музики, що характеризується гвурою і смутком.

На противагу цьому Яван ототожнюється в джерелах наших мудреців з Едомом і Римом, корінь яких — від Есава, сина Іцхака, міра якого — міра гвури, і оскільки природа їхня схильна до серйозності й смутку, то те, що пробуджує в них новизну й насолоду, — це саме той рід музики, який характеризується радістю[14].

Загалом можна сказати, що намір Алтер Ребе — розмежувати музику західну (з наголосом на класичну музику, одним із важливих центрів якої була Італія, і досі багато понять цієї музики походять з італійської мови) і музику східну.

Мітлер Ребе пояснює, що природа синів Ізраїлю протилежна природі народів, серед яких вони живуть, і тому «душі синів Ізраїлю, що народжуються під владою ангела-покровителя Едома, які — з аспекту Аврагама . . за природою своєю надихаються в душі своїй нігунами скорботи й гіркоти в молитві»[15], і так само навпаки: ті, хто народжується під владою ангела-покровителя Ішмаеля, за природою своєю надихаються нігунами радості; але завдання синів Ізраїлю — відібрати іскри святості в нігунах народів: «Темрява кліпи Едома відбирається нігунами радості насіння Аврагама . . темрява кліпи Ішмаеля відбирається нігунами скорботи й гіркоти через насіння Іцхака»[16].

У ці покоління, що готуються до приходу Мошіаха, коли скажуть Іцхакові: «бо ти — батько наш», тобто це буде головним служінням, головний відбір нігунів народів[17] — у нігунах, схожих за своїми ознаками на нігуни Ішмаеля[18], і це, найімовірніше, причина того, що майже всі хабадські нігуни характеризуються як нігуни двейкут і почуття.

Подібно до цього пояснює Алтер Ребе щодо нігунів левітів під час жертвоприношення в Храмі, що вони були «в дусі гіркоти», і так само загалом природа синів Ізраїлю, головний корінь яких — від природи хеседу («від правої руки святості»), — схилятися до насолоди саме нігунами «гвури», нігунами двейкут і почуття[19].

Щодо самої мудрості музики, у хасидуті пояснюється, що краса й досконалість у грі — саме від поєднання різних звуків і мелодій, тоді як монотонний нігун не викличе насолоди, і що вдаліше поєднання в нігуні різних протилежностей, то особливішу насолоду він принесе[20].

Пісня виходить із самої сутності душі, і за допомогою нігуну можна досягти клот га-нефеш[21].

Музиканти з Ребе

Ребе надає великого значення музиці та її використанню для поширення юдаїзму[потрібне джерело]. Багато єврейських музикантів удостоїлися заохочення і настанов від Ребе в їхній роботі, причому Ребе надавав великого значення самій їхній справі — радувати євреїв, і, звичайно, їхній здатності охоплювати великі аудиторії та впливати на них у виконанні Тори і заповідей. Кілька разів Ребе нагадував співакам (серед них співакові Мордехаю Бен-Давиду) вислови наших мудреців «Шануй Всевишнього від гортані твоєї» і слова пророка Еліягу про те, що ті, хто радує євреїв, — сини світу прийдешнього[22]. Співакові Аврагамові Фріду Ребе вказав давати цдаку до співу і після співу, «на подяку Святому, благословенний Він, за те, що спів пройшов успішно»[23]. Співакові р. Менді Джеруфі Ребе сказав: «Примножуйте радість». Інші музиканти, що удостоїлися особливої близькості: брати Піаменте. Елі Ліпскер. Велвл-Песах Маранц. Р. Бенціон Шенкер. Р. Шмуель Катан.

Вказівки Ребе

  • Слід уникати слухання нігунів навіть єврейських, якщо немає певності, що джерело наспіву — від святості[24], і тим паче нігунів, джерело яких, можливо, у музиці неєвреїв; а в разі сумніву — слід бути суворішим[25].
  • Ребе вказав дівчині, яка страждала від різних нездужань, припинити слухати неєврейську музику і слухати лише хабадські нігуни[26].

Див. також

Додаткова література

  • Рав Й. Й. Дов Грінвальд, «Ширей нехар ве-гаалатам ель га-кдуша бе-мішнат га-Бааль-Шем-Тов ве-талмідав га-кдошім», у випуску «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», частина 1 — випуск 39, сторінка 54  •  частина 2 — випуск 40, сторінка 45

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. «Таємна приправа в нігунах Хабаду» — пояснення з вуст р. Лева Лейбмана.
  2. ^ «Енциклопедія Юдаїка» (англійською), том 12, стаття «Музика». Передруковано в «Нігун, що творив історію вгорі й унизу».
  3. ^ Берешит, розділ 4, вірші 20–21.
  4. ^ І в цьому ж дусі в Ібн Езри: «„І батько всіх, хто грає“ — загальна назва для виготовлювачів музичних інструментів і для того, хто грає. І мудрість музики славетна, бо виходить вона зі співвідношень». І в коментарі Радака: «І там — „батько всіх, хто грає на кінорі та угаві“ — він був першим у мудрості музики. І сказано мовою „хапання“, бо мистецтво це — у хапанні струн кінора та угава лівою рукою в тій мірі, якої навчає ця мудрість».
  5. ^ Крім дванадцяти днів на рік, у які левіти співали Галель у супроводі флейт.
  6. ^ При цьому самі знаки кантиляції в єврейських громадах по всьому світу співали на різні наспіви.
  7. ^ Хоча були великі мудреці Ізраїлю, які рішуче виступали проти цього звичаю, як-от рабі Єгуда га-Хасид, який писав: «Це гріх, бо роблять вони так, щоб дати почути свій приємний голос, і, крім того, це зайвий тягар для громади».
  8. ^ «Нефуцот Єгуда» р. Єгуди Москато з Мантуї, 5348, перша драша «Гігайон бе-хінор», ближче до її початку: «що мудрість ця названа іменем „музика“ — похідним від вислову „хай не бракуватиме суміші“, із заміною літер одного місця творення, як заведено замінювати їх у слові „масха єйна“, що означає те саме, що „мазга“, на ім'я змішування голосів та їх поєднання в злагодженій гармонії». І в цьому ж дусі в «Кунтрес Бад кодеш» Мітлер Ребе: «як відомо в нігунах, що в мудрості музики головна краса і приємність — у голосах, змішаних разом . . і так само при доброму змішуванні голосів він називається голосом приємним і благолєпним».
  9. ^ «Маамарей Алтер Ребе га-Кцарім», сторінка 439. І в схожому формулюванні — визначення рабі Менахема ді Лонзано: «наспів ішмаелітян . . наспів серця розбитого і сокрушеного».
  10. ^ «Маамарей Алтер Ребе 5563», частина 1, сторінки 208–209.
  11. ^ «Маамарей Алтер Ребе аль паршійот га-Тора», частина 1, с. 250.
  12. ^ «Маамарей Мітлер Ребе — Нах», сторінка 45, — що нігуни ішмаелітян «у смутку, і радість включена в них приховано», на відміну від них нігуни греків — «у радості, і включено в неї дещо від смутку». «Ор га-Тора», Берешит, том 4 (тижнева глава «Хаєй Сара»), с. 793.
  13. ^ «Маамарей Алтер Ребе 5572», с. 282.
  14. ^ Подібно до цього пояснює р. Ісраель з Ружина: «Козак — меланхолік, тому грає він веселі „козацькі“ нігуни, щоб укріпитися. Волох веселий, тому грає він нігуни туги, щоб душа його не вийшла від надмірної радості». («Га-маса га-ахарон» (Мондшайн), сторінка 99, примітка 31).
  15. ^ «Шаарей тшува» 90а.
  16. ^ «Шаарей тшува» 90г.
  17. ^ Див. окрему статтю про «Семирічну війну», пов'язану з «відбором» одного нігуну].
  18. ^ «Шаарей тшува» 91а.
  19. ^ «Маамарей Алтер Ребе 5563», частина 1, сторінки 208–209.
  20. ^ Див. докладно наведені цитати з учення хасидуту в статті р. Лева Лейбмана «Змішування та обертання голосів у музиці».
  21. ^ «Сефер га-маамарім 5628», сторінка 6 і далі. «Шаарей ора», «Шаар га-Ханука» 25а і далі, та в інших місцях. Див. зібране про це в статті р. Лева Лейбмана: «Непритомність від музики», у «Маамарей хасидут».
  22. ^ Див. у статті «Мордехай Бен-Давид».
  23. ^ Див. у статті «Аврагам Фрід».
  24. ^ Див. зібране про це на сайті «Лахлухіт геулатіт»: «Га-бохер бе-ширей зімра».
  25. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, кінець розділу 16. І див. передмову до «Сефер га-нігуним» Хабаду, с. 17–19.
  26. ^ «Порада Ребе при мігрені: змінити платівку».

Повідомити про помилку на цій сторінці