Перейти до вмісту

Моше-Еліезер Белінсон

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Моше-Еліезер Белінсон
Основна інформація
Дата народження5595
Місце народженняДубровно
Дата смерті6 адара I 5668 (8 лютого 1908)
Місце проживанняТирасполь, Одеса
Рід діяльностіписьменник, редактор тексту, друкар, видавець, перекладач, автор, публіцист[В]
Сім'я
БатькоНахман Белінсон
МатиЛіпша
ДружинаХая-Тойба
ДітиРейзл, Рахель, Роза, Мендл, Мір'ям, Естер, Юдл, Гілель та інші

Рав Моше-Еліезер Белінсон, відомий також за абревіатурою Мавен; (5595 – 6 адара I 5668 (8 лютого 1908)) був рабином, журналістом, власником друкарні, письменником і генеалогом, одним із хасидів Хабаду.

Біографія

Народився 5595 року (1834/1835) у Дубровно, що на берегах, у Білій Русі, онук рабі Моше бен Нахмана Раскеса (р. Мошеле Раскеса) зі Шклова. Його батько Нахман Белінсон узяв за дружину Ліпшу, дочку р. Єгуди-Юдла, сина р. Моше Маргаліота з Могильова.

Про його дитинство відомо небагато, але, очевидно, він здобув широку освіту в дусі Тори й хасидизму. Деякий час жив у Тирасполі, а потім переїхав до міста Одеса.

У другій половині 5619 року (1858/1859) опублікував у друкарні Ромм у Вільні свій переклад роману «Марани» Фебуса Філіпсона івритом під назвою «Вигнання з Іспанії, або Марани в країні Іспанії». Через кілька місяців, 5620 року (1859/1860), опублікував апологетичну брошуру під назвою «Цві ла-цадік, о: Ехад міні елеф га-маген», у якій захищав позиції юдаїзму проти позицій християнства і караїмства («стаття-виправдання для захисту честі народу Єшурун та його Тори», за його словами).

5642 року (1881/1882) заснував єврейську друкарню в Одесі. Політика відносної лібералізації, що проводилася в Російській імперії, принесла із собою також послаблення для друкарень і преси й дозволила розвинутися багатомовній єврейській пресі. Белінсон скористався цією свободою і був серед тих, хто старанно боровся проти поширення Гаскали на єврейській вулиці в газетах і книжках. 5615 року (1854/1855), під час Кримської війни, він вів листування з керівниками маскілім щодо видання єврейської преси. 5626 року (1865/1866) він редагував і надрукував науково-літературний збірник під назвою «Алей гадас», у якому брали участь багато маскілім того періоду. Серед іншого в ньому вперше було опубліковано твір Переца Смоленскіна (Белінсон намагався «виправити й поліпшити» стиль Смоленскіна, однак більшість його виправлень автор відкинув). У збірнику з'явилося також листування між ним і Людвігом Філіпсоном про становище євреїв у Російській імперії, а також між ним та Іцхаком-Айзіком бен Яаковом (ці листи опубліковано у випуску 1, с. 27–24). Журнал не мав економічного успіху й після чотирьох випусків перестав виходити.

У друкарні Белінсона друкувалася перша газета на їдиші в Росії, «Коль мевасер», заснована редактором «Га-Меліца» Олександром Цедербаумом (Ерезом). Коли 5631 року (1870/1871) Цедербаум зі своєю газетою «Га-Меліц» перебрався до столиці Санкт-Петербурга, отримавши дозвіл перенести туди друк своєї єврейської газети «Га-Меліц» і своєї російської газети «Вестник», «Коль мевасер» залишився в Одесі, оскільки влада не дозволила друкувати в столиці газету «жаргоном». Цедербаум призначив Моше-Лейба Лілієнблюма своїм головним помічником (і фактичним редактором) у «Коль мевасер», однак розбіжності з Белінсоном змусили того залишити редакцію влітку 5631 року (1870/1871). Цедербаум запропонував цю посаду Ахад-Гааму, однак той не погодився на його умови, і Белінсон став фактичним редактором газети. Свої статті він підписував літературним псевдонімом «Мавен» (=Моше-Еліезер бен Нахман). Паралельно він видав книжки Йосефа-Шломо Дельмедіго «Сефер Елім» і «Маян ганім» із примітками та біографією автора.

Його спроби видавати нові періодичні видання привели його в 5639-5642 роках (1878–1882) до редагування та друку двох видань, присвячених галахічним питанням: збірника «Ягділь Тора» (5639-5642), у якому брали участь великі рабини його покоління, і збірника «Мехілта де-рабанан» (5646). Він переробив твір Генрі Водсворта Лонгфелло «Юда Маккавей» на п'єсу на їдиші (5643), а також надрукував словник іншомовних термінів на їдиші (5647).

У період між 5551 (1790/1791) і 5552 роками (1791/1792) друкарня потрапила в економічні труднощі й насилу функціонувала. Його зять, Шломо (Соломон) Ісакович, і його дружина Рахель допомогли йому. Вони приєднали його друкарню до своєї як дочірню компанію і з дозволу влади почали працювати спільно. Так стало можливим подальше існування друкарні, і відтоді імена обох родин з'являлися разом як імена друкарів. Син Белінсона, Гілель, що спеціалізувався в техніці друку, узявся керувати старою друкарнею батька і «запровадити в ній нові порядки й виправлені розпорядки».

Белінсон зосередився на дослідженні родовідних дерев старовинних єврейських родин Росії, до однієї з яких належав і він сам. Він опублікував на цю тему три праці: «Мегілот юхасін» (5651), «Ялкут мішпахот» (5653) і доповнення до останнього збірника (5653), які всі були надруковані в його друкарні в Одесі. Хоча ці твори не мають великої літературної цінності, вони слугували цінним джерелом для вивчення історії єврейських родин у Росії, і донині на відомості, що містяться в них, є попит.

У 5658–5662 роках (1897–1902) випустив чотири випуски «Шломей емуней Ісраель: збірник статей з літератури нашої святої мови» (три випуски й ще один випуск під назвою «Кунтрес ахарон: мілуїм ле-сефер Шломей емуней Ісраель»). На початку останнього випуску він повідомляє: «Я випускаю перо письменника з рук і більше не писатиму творів. Хай пишуть твори ті, хто молодший за мене».

Помер у віці 82 років 6 адара I 5668 року (8 лютого 1908).

Зв'язки з Хабадом

Родовід Алтер Ребе до Магараля надруковано в родовідному дереві від Моше-Еліезера Белінсона 5610 року (1849/1850)

Моше-Еліезер Белінсон народився в старовинній родині хасидів Хабаду, коріння якої сягає ще хасидів Алтер Ребе, і він був одним із хасидів Ребе Цемах Цедека, кілька разів бував у нього, а після його відходу зі світу неясно, до якого з його синів він був прив'язаний, і, очевидно, він був просто хасидом Хабаду без певного Адмора.

Родовід Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша у родовідному сувої Белінсона 5653 року (1892/1893).

Він багато займався родовідними деревами і був першим, хто навів у друку родовід Алтер Ребе до Магараля з Праги, і автор «Бейт Рабі» пішов за ним; він також написав родовід родини ребецн Рівки і кількох великих хасидів, зокрема: р. Біньяміна Клецкера, р. Шломо Фрейдеса, р. Пінхаса Рейзеса, р. Іссера Кішеса, р. Залмана Рейзеса, р. Нехемьї з Дубровно, родини Томаркін, Цейтлін та інших.

Родина

  • Його дружина, Хая-Тойба, дочка р. Агарона Оріваво. Померла 20 хешвана 5658 року (15 листопада 1897) в Одесі у віці 75 років.
  • Його дочка, Рейзл. Народилася в Кам'янці 12 хешвана 5611 року (18 жовтня 1850).
  • Його дочка, Рахель [Рашель], дружина р. Шломо Ісаковича. Одеса. Побралися в Одесі 24 кислева 5637 року (10 грудня 1876).
  • Його дочка, Роза. Дружина р. Гершона-Вольфа Круковського. Одеса. Побралися в Одесі 13 тішрея 5645 року (2 жовтня 1884).
  • Його син, Мендл. Дружина: Наомі, дочка р. Яакова-Цві Гінзбурга.
  • Його дочка, Мір'ям, дружина Бецалеля, сина р. Шломо Хохенберга. Київ.
  • Його дочка Естер, дружина Міхаеля Гурвіца. Москва.
  • Його син, Юдл, дружина: Рівка, дочка р. Давида Буховіца. Харків.
  • Його син, Гілель, дружина: Фейга, дочка р. Еліягу Мейлаха.
  • Його дочка, Гілені.
Статтю засновано на статті у Вікіпедії, кредит,
список авторів
Моше-Еліезер Белінсон згадується ще в 3 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6160203300

Повідомити про помилку на цій сторінці