Перейти до вмісту

Кінь

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
Необхідно додати інтуїтивно зрозумілий вступ, який пояснить ідеї та поняття простіше, бажано з прикладами. Якщо ви вважаєте, що стаття недостатньо ясна або в ній є незрозумілий вам момент, вкажіть це на її сторінці обговорення. Слід зазначити, що багато статей, які пояснюють поняття хасидуту, потребують попередньої підготовки.
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
Необхідно додати інтуїтивно зрозумілий вступ, який пояснить ідеї та поняття простіше, бажано з прикладами. Якщо ви вважаєте, що стаття недостатньо ясна або в ній є незрозумілий вам момент, вкажіть це на її сторінці обговорення. Слід зазначити, що багато статей, які пояснюють поняття хасидуту, потребують попередньої підготовки.
Коні

Кінь — тварина, що слугує для швидкої їзди. У хасидуті кінь слугує притчею про грубість у злі, про стрімкість і грубість у святості під час піднесення зла до добра.

У святому «Зогарі»

Кінь згадується у внутрішньому вченні Тори як притча про сітра ахра (про лихе начало). У святому Зогарі тлумачиться вірш «коня і вершника його вкинув у море» як притча про сітра ахра, що внизу, та її вищий корінь:

Бо звеличився, звеличився, звеличився в цьому світі, звеличився у світі прийдешньому, бо звеличився в той час, звеличився, щоб прикраситися Своїми вінцями в досконалій радості. Коня і вершника його вкинув у море — влада, що внизу, і влада, що нагорі, які трималися за них, були віддані в те велике море і великій владі, щоб звершити над ними помсту, і ми вчили: не вершить Святий, благословенний Він, суду внизу, доки не звершить над їхніми владами нагорі, це те, що написано (Єшаягу 24, 21): покарає Г-сподь воїнство небесне на висоті і царів землі

— Зогар, частина 2, 54б

Бо звеличився, звеличився, у цьому світі і у світі прийдешньому... Коня і вершника його вкинув у море — сила сітра ахра, що внизу і що нагорі, які трималися за Ізраїль, були віддані у вище море, щоб звершити над ними помсту. І як ми вчили, не вершить Святий, благословенний Він, суду внизу, доки не звершить суду над владою сітра ахра нагорі, як сказано ...

В іншому місці святий Зогар тлумачить цей вірш у загальному вигляді про передання сітра ахра в руки Ізраїлю через «море», яке є п'ятдесятьма брамами Біни, що розкриваються в читанні Шма:

Зустрів я численні полки, які йшли з битви зі змієм, і це полки ангелів, які спускаються озброєні, щоб приймати молитви, з боку п'ятдесяти літер, якими Ізраїль проголошує єдність щодня, в яких і «озброєні вийшли сини Ізраїлю з землі Єгипетської», бо ангели, які спускаються вести війну, які призначені над молитвами, усі вони спускалися в міці гвури, коли перемагали змія, і безліч його воїнств, які переслідували їх, через численні гріхи Ізраїлю, а вони — володарі молитов, і споглядають Ім'я Гаває, яке є Біна, що спустилася на них у міці гвури, усі падають зі свого стояння, і справдилося на них «коня і вершника його вкинув у море», це море — п'ятдесят брам Біни, п'ятдесят літер читання Шма

— «Тікуней Зогар», аркуш 42б

Переклад: є групи озброєних ангелів, які приймають молитви силою п'ятдесяти літер проголошення єдності Гаває, яке Ізраїль проголошує щодня, про що сказано «і озброєні вийшли сини Ізраїлю»; це ангели, які виходять вести битву, і вони призначені над молитвами, усі вони спускаються в міці гвури і перемагають змія сітра ахра, і всі воїнства сітра ахра, що переслідують синів Ізраїлю силою їхніх провин. І ці ангели — ті, кого називають володарями молитви, і вони споглядають силу Імені Гаває Біни, і цією силою черпають міць і гвуру, щоб битися із сітра ахра, доки всі не впадуть зі свого стояння, і сказано про них «коня і вершника його вкинув у море» — це море п'ятдесяти брам Біни, п'ятдесяти літер читання Шма[1].

Кінь як притча про тупість і глупоту

У хасидуті кінь відомий як притча про глупоту і духовну тупість, як каже вірш: «Не будьте як кінь, як мул». І як вислів Бешта: треба знати за вказівником натяк глашатая, через думку, що приходять до людини щодня думки про тшуву, що це через глашатая, або через інші речі, відомі тому, хто має очі розуму, щоб він не був з-поміж тих, про кого сказано <про них> «не будьте як кінь, як мул нерозумний, вуздечкою і вудилами» тощо, але коли пробуджується у світі якийсь страх і трепет, хай знають, що їм натякають згори, щоб прилучилися до кореня трепету, і як сказано вище, а коли пробуджується якась радість у світі, хай прилучиться до радості служіння Всевишньому тощо; хай слухає мудрий і додасть повчання [і це прекрасні слова для того, хто розуміє][2].

Ребе розповідав, що коли Алтер Ребе прощався з Магідом з Межиріча, щоб повернутися додому, його зустрів рабі Аврагам га-Малах, коли той стояв біля коней і готувався сісти в повіз. Сказав рабі Аврагам га-Малах: треба бити коня, доки він не перестане бути конем. За іншою версією: треба бити коня, доки він не дізнається, що він кінь. Коли Алтер Ребе почув це, він вирішив залишитися в Межирічі ще на якийсь час.

Розповідав Ребе Раяц: «Р. Кегат — видатний учень Бааль-Шем-Това і учасник братства прихованих праведників — одного разу йшов дорогою і почув розмову двох візників. Один каже іншому: „У Тегілім написано: не будьте як кінь, як мул нерозумний, вуздечкою тощо. Кінь думає, що вуздечку дають йому в рот, щоб він не забував про жування, але ти не будь таким і зрозумій“. Коли Бешт почув цю розповідь від свого учня, він запалав в величезному двейкуті і простерся, розкинувши руки й ноги, під звуки нігуну двейкуту, і це джерело нігуну двейкуту (Алтер Ребе).

Іноді кінь слугує притчею про Б-жественну іскру, що перебуває в полоні, згідно з тлумаченням учення хасидуту на вірш «коня і вершника його вкинув». Мається на увазі, що вершник — це кліпа, яка сидить верхи й покриває іскру. І суть у тому, що через розбиття кліпи може бути розкриття світла Ейн Соф, благословенний Він, для іскри, доки вона не ввійде в Його Б-жественність, хай буде Він благословенний. І в цьому суть колісниці Фараона тощо, і через їхнє розбиття розкрилися іскри і ввійшли в Ейн Соф, благословенний Він[3].

Його корінь у святості

Іноді кінь згадується у святості як притча про святість, що у світі Єціра, через ангела Матата, у якому розкривається Святий, благословенний Він:

Метатрон — кінь Тіферет, у якого вдягаються всі сфірот, і так він — як тіло для душі, і коли Святий, благословенний Він, відходить від нього, він залишається німим, немає в нього голосу і мови; виходить, що Святий, благословенний Він, і Його Шхина є голосом і мовою кожного ангела

— «Зогар», частина 3, аркуш 228б

Переклад: Матат — кінь Тіферет, у якого вдягаються всі сфірот, і він — як тіло, на якому сидить душа, і коли Святий, благословенний Він, відходить від нього, він залишається в стані німого без голосу і мови; виходить, що Святий, благословенний Він, є голосом і мовою всіх ангелів.

Також іноді молитва згадується в аспекті коня для Святого, благословенний Він:

Тфіла вона тому, що вона — кінь для Святого, благословенний Він, і вона зробилася другорядною для вершника, так установили володарі Мішни, що не вершник другорядний для коня, а кінь другорядний для вершника; є тафель із ט і є тафель із ת, як-от: чи їдять прісне без солі, і ця тфіла така, що з ת

— «Тікуней Зогар», 84б

Молитва — це кінь для Святого, благословенний Він, другорядний для вершника, і так учили мудреці Мішни: не вершник другорядний для коня тощо, і це слово «тфіла», яке від слова «тфела».

Служіння Всевишньому в аспекті коня

Алтер Ребе[4] роз'яснює суть коня: суть Імені МА (яке є коренем людини) у тому, що наповнення його літерами алеф, а алеф — це יו"ד וי"ו יו"ד, тобто вав, що з'єднує вищий йуд із нижнім йудом, за змістом «творить мир у висотах Своїх», і це через аспект самоскасування, який їм передається. І це аспект «анпей раврвей» у крувах (які були в образі облич людини), що походить від більшого аспекту мохін, бо в цьому різниця між великим і малим, що за розумом своїм хвалять людину, як відомо. А мохін — це аспект самоскасування, що передається йому. І тому в старця розум спокійний, оскільки в ньому більше аспекту самоскасування. На відміну від цього, у юнака є кипіння юності, оскільки в ньому не так передано аспект самоскасування. І це суть «анпей зутрей» у крувах, в аспекті Матата, якого називають наар, і в аспекті цього крува передається достаток у 18 тисяч світів.

А від Метатрона походить ще один ступінь притягнення Б-жественності в аспекті фізичної Асії в Торі на горі Синай. І це притягнення — в аспекті коней: «сус» у гематрії — двічі «гас», тобто від Імені САГ, яке вище за Ім'я МА. Бо, щоб притягнути світло у фізичну Асію, необхідно, щоб був відсвіт згори вищого, і це аспект сили коня бігти туди, куди вершник не може дістатися; і біг коня більший за біг людини — це аспект крува, що притягується в ангелах, який не біжить так, як коні.

Цей аспект шати і коня здійснюється за посередництвом Гамана, корінь якого згадується в Каббалі зі слів «га-мін га-ец», згаданих у гріху Першої людини, — аспект грубості, яка була відібрана у святість, як наводиться в Гемарі: з нащадків Гамана вивчали Тору в Бней-Браку, тобто гордість серця — «і піднеслося його серце на путях Г-сподніх», — аспект бааль тшува, у якого навмисні гріхи стають заслугами і який використовує силу грубості й пориву для святості.

Притча про літери як про коня

Наводиться у святому Зогарі, що літери називаються конем, а огласовки називаються вуздечкою. Магід з Межиріча роз'яснює, що ось розум, тобто теамім, є вершником на коні, бо літери по суті як безформні маси, (але) [якби не] огласовки, через які керуються літери. А той, хто керує ними, — це розум, тому що він хоче розкрити свою мудрість і свій образ. І ось літери Тори або літери [молитви], через які згадують про служіння Всевишньому, приходять до свого кореня, і в них є насолода. Але інші мовлення, які не з цієї справи, вони теж літери, як у цій справі, але сполучення інші, і розум, який сидить на них, — низький розум, і на ньому перебувають кліпот, а самі літери заздрять літерам Тори. І вони — «нижні води плачуть». А коли чує їх людина сердечна і мудра, то вона також піднімає ці літери з розбиття, бо споглядає святе сполучення, що в них, — з якої воно мідди, і через мідду прилучає себе до Святого, благословенний Він, і тоді піднімає ці літери і вводить у них Б-жественність. І через це, коли розповіли перед ним якусь історію, в якій є якесь зло, хай боронить Б-г, коли він чує це, він піднімає святу іскру, як згадано, і тоді вводить Б-жественність у згадане сполучення літер, тоді може одразу виправити цю справу, бо спасіння Всевишнього — як мить ока, і заради Нього, хай буде Він благословенний, зробить, щоб повернути справу до виправлення, і тоді розсіються всі, хто чинить беззаконня, тобто все зло, яке спочатку перебувало на сполученні літер[5].

Примітки

  1. ^ Двадцять п'ять літер у вірші «Шма Ісраель» двічі на день, разом п'ятдесят.
  2. ^ «Кетер Шем Тов», с. 146
  3. ^ «Тора ор», Ваєра
  4. ^ «Тора ор» на Мегілат Естер (Сувій Естер), 91б
  5. ^ «Ор га-Тора», Ваєхі

Повідомити про помилку на цій сторінці